Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №367/4820/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4820/26

Провадження №2/367/5819/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного цивільну справу № 367/4820/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

В квітні 2026 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь 12 800,00 грн матеріальної шкоди, 10 000,00 грн моральної шкоди, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позову вказує, що 08 листопада 2025 року , приблизно о 17 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно пошкодив майно позивача, а саме ножем порізав чотири автомобільні шини автомобіляHYUNDAI KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 12025116040000351. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2025 року у справі № 367/14251/25 адміністративне провадження щодо ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП закрито, а матеріали справи направлено до Бучанської окружної прокуратури Київської області для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення. У мотивувальній частині постанови суд прямо зазначив наявність у діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України ( хуліганство) – грубе порушення громадського порядку, вчинене відкрито, з особливою зухвалістю та явною неповагою до суспільства. 08 листопада 2025 року внаслідок протиправних дій відповідача було пошкоджено чотири шини автомобіля позивача, що зробило подальше використання транспортного засобу неможливим та потребувало негайної заміни пошкоджених шин. Факт придбання нових шин підтверджується товарним чеком № 017 від 08.11.2025, виданим ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого позивачем придбано 4 автомобільні шини марки Pirelli SottoZero 215/55 R17 за ціною 3000,00 грн за одиницю на загальну суму 12 000,00 грн. Також вона понесла витрати на шино монтаж, балансування та встановлення коліс, що підтверджується Актом наданих послуг та поясненнями ФОП ОСОБА_3 від 09.11.2025 року. Крім цього, факт понесення таких витрат підтверджується товарним чеком № 181 від 08.11.2025 року на суму 800,00 грн, виданим ФОП ОСОБА_3 , згідно з яким були виконані роботи з демонтажу пошкоджених шин, монтажу нових шин та балансування коліс. Загальна сума матеріальної шкоди становить 12 800,00 грн. Внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, психологічному дискомфорті, порушенні звичайного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення порушених прав. Матеріалами кримінального провадження підтверджується факт агресивної поведінки відповідача, умисного пошкодження майна позивача та наявність відео фіксації події. Такі обставини спричинили позивачу тривалий психологічний дискомфорт, відчуття несправедливості, хвилювання та негативні емоції, пов`язані з необхідністю захищати свої права від протиправних дій відповідача. Крім того, відповідач до цього часу не відшкодував завдану шкоду, що посилює моральні страждання позивача, оскільки остання змушена звертатися до суду для захисту своїх прав. Враховуючи характер правопорушення, умисність дій відповідача, тривалість моральних переживань , відсутність добровільного відшкодування шкоди та необхідність звернення до суду, позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, що є розумним і справедливим та спів мірним характеру порушених прав.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти позову, даний позов поданий в порядку позовного провадження за загальними правилами цивільної юрисдикції про стягнення шкоди, як цивільно – правової відповідальності, що є самостійним видом юридичної відповідальності, а не стягнення шкоди у кримінальному провадженні. Тому посилання відповідача без вироку на якесь кримінальне провадження є безпідставним та неправомірним, тим більше позивач не має статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Матеріали кримінального провадження № 12025116040000351 на які посилається позивач є недопустимим доказом у справі, що розглядається. Стосовно відео, яке є частиною кримінального провадження і яке є також недопустимим доказом у справі, то відповідно розшифровки цього відео слідчим, на відео зазначена невідома особа, особистість якої кримінальним провадженням не встановлено. Стосовно показів свідків у кримінальному провадженні, то такі покази також є недопустимими і не можуть прийматися в цивільному судочинстві з наступного. Показання особи є допустимим лише тоді, коли особа свідчить особисто в суді. Зазначення позивачем в позові, що десь в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив судді, що це він ножем порізав чотири шини на автомобілі 08.11.2025, оскільки він був припаркований поруч із виїздом з подвір`я є суб`єктивною думкою позивача, яка нічим не підтверджується. Матеріали справи не містять доказів, що позивачу необхідно було купити саме нові шини, а не наприклад відремонтувати старі. Відповідь на це могла б надати експертиза, однак позивач не посилається на неї. Окрім того, якщо на автомобілі позивача були старі шини, а позивач купила нові шини, то в результаті такої купівлі, позивач фактично покращила своє становище (свій автомобіль) і різницю вартості такого покращення, аж ніяк не можна покладати на відповідача. Матеріали справи не містять доказів, за допомогою яких можна ідентифікувати ФОП ОСОБА_3 та встановити його реальність. У матеріалах справи відсутні будь – які документи які б свідчили про реальну реєстрацію ФОП та сплату податків ФОП ОСОБА_3 при наданні послуг з продажу шин та послуг шиномантажу ФОП ОСОБА_3 зобов`язаний використати касовий апарат і саме касовий (фіскальний) чек з касового апарату є допустимим доказом продажу – купівлі шин та надання послуг із шино монтажу. А тому і сам розрахунок шкоди в справі № 367/4820/26 є неправильним і допустимим. Протиправність дій і вина відповідача не доказана, а хвилювання, негативні емоції та зміна звичайного способу життя не є в повною мірою фактором для відшкодування матеріальної шкоди і визначення її розміру. Окремо при розгляді питання моральної шкоди, потрібно дослідити поведінку самої позивачки. Наскільки позивач в ситуації, яка була, вела себе правомірно і чи не вона спровокувала цю ситуацію і настання відповідних наслідків, оскільки як видно із пояснень позивача наданих в кримінальному провадження вона запаркувала свій автомобіль в місці де зупинка та стоянка заборонені , а саме перед виїздом до домоволодіння в АДРЕСА_1 . Правнича допомога, яку просить стягнути позивач з відповідача, не підлягає до задоволення, оскільки адвокат Возний М.В. у справі № 367/4820/26 участі не приймав, а договором про надання правничої допомоги не передбачені, в т. ч. складання якихось проектів позовних заяв, то і не підлягає відшкодуванню.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що твердження відповідача нібито відсутність доказів, що саме він пошкодив майно позивача є неправдивими та повністю спростовуються матеріалами справи і матеріалами кримінального провадження № 12025116040000351. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.11.2025 року: « 09.11.2025 року близько 18:00 год. гр.. ОСОБА_2 за адресою: м. Ірпінь, вул. Українська, біля будинку № 8, порізав чотири колеса на автомобілі марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив громадський порядок і спокій». В якому ОСОБА_2 особисто поставив підпис в графі – з протоколом згоден. Таким чином, він не лише був ознайомлений з фабулою правопорушення, але й прямо погодився із викладеними у протоколі обставинами. Крім того, у письмових поясненнях, наданих працівникам поліції 09.11.2025 року, ОСОБА_2 повідомив, що: побачив автомобіль позивача, вважав його припаркованим неправильним чином; після цього ножем порізав колеса автомобіля; ніж після вчинення дій викинув. У нижній частині пояснень, ОСОБА_2 власноруч зазначив: « написано вірно» та поставив особистий підпис, чим підтвердив правильність викладених у поясненнях обставин. Посилання сторони відповідача на те, що пояснення були викладені працівником поліції, не спростовує їх доказового значення, оскільки відповідач особисто підтвердив правильність викладеного змісту власним підписом. Крім цього, твердження представника відповідача про те, що відповідно до розшифровки відеозапису слідчим на відео зафіксована «невідома особа», є вирваним із контексту та не спростовує встановлених обставин справи. Таким чином, сторона відповідача намагається штучно ізолювати один фрагмент доказів від усієї сукупності матеріалів справи та ігнорує той факт, що сам ОСОБА_2 неодноразово підтверджував факт вчинення відповідних дій. У наданій офіційній відповіді Бучанської окружної прокуратури Київської області № 53-73-3611ВИХ-26 від 01.04.2026 прямо зазначено: «Крім того, переглядом відеозапису обставин неправомірної поведінки ОСОБА_2 , установлено, що поруч з Вашим автомобілем був припаркований інший автомобіль та після того, як останній зробив зауваження водію, той перепаркував автомобіль, при цьому ОСОБА_2 , вказаний автомобіль не пошкодив. Повернувшись до автомобіля, який належить Вам, останній усвідомлюючи, що за кермом та у салоні автомобіля нікого не має, почав різати шини, тим самим висловлюючи своє бажання помсти. Між тим, будучи опитаний ОСОБА_2 зазначені обставини підтвердив органу досудового розслідування». За таких обставин, твердження представника відповідача про «невстановлену особу» є очевидно недобросовісним, суперечить письмовим відповідям прокуратури та всім іншим доказам у справі. Також, використання позивачем матеріалів кримінального провадженні у межах даної цивільної справи прямо дозволене процесуальним керівником у кримінальному провадженні у відповідності до вимог ст. 222 КПК України. Відсутність обвинувального вироку не спростовує факту завдання шкоди та не звільняє відповідача від обов`язку її відшкодувати. Позивач має повне право самостійно обирати спосіб відновлення свого порушеного права та пошкодженого майна, зокрема шляхом заміни пошкоджених шин на нові, особливо враховуючи, що мова йде про елементи безпеки транспортного засобу, які безпосередньо впливають на життя та здоров`я водія, пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Будь – які ризики подальшого використовування умисно порізаних шин не можуть покладатися на позивач лише тому, що відповідачу або його представнику таке пошкодження суб`єктивно видається «ремонтопридатним». Натомість позивачем надано належні та допустимі докази фактично понесених витрат на придбання нових шин та шино монтаж, які прямо пов`язані з протиправними діями відповідача та перебувають у прямому причинно – наслідковому зв`язку із завданою шкодою. Доводи відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, оскільки вони належним чином позивачем підтверджені.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд встановив, що автомобіль марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 ( а.с.18-19).

ОСОБА_1 звернулась до ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення ( самоправних дій ОСОБА_2 ), на підставі якої за ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2025 року ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області були внесені відомості до ЄРДР № 12025116040000351 від 03.12.2025 року ( а.с.25,35-38).

27 листопада 2025 року постановою Ірпінського міського суду Київської області при розгляді матеріалів, які надійшли від ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП ( відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення - 09 листопада 2025 року близько 18:00 год. громадянин ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 порізав чотири колеса на автомобілі марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив громадський порядок і спокій, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП) матеріали справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП направлено до Бучанської окружної прокуратури Київської області для прийняття рішення відповідно до ст. 214 КПК України ( а.с.68-70).

Із копії протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 в графі – пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначив - з протоколом згоден і власноруч поставив свій підпис ( а.с.89).

У наданій офіційній відповіді Бучанської окружної прокуратури Київської області № 53-73-3611ВИХ-26 від 01.04.2026 прямо зазначено: «Крім того, переглядом відеозапису обставин неправомірної поведінки ОСОБА_2 , установлено, що поруч з Вашим автомобілем був припаркований інший автомобіль та після того, як останній зробив зауваження водію, той перепаркував автомобіль, при цьому ОСОБА_2 , вказаний автомобіль не пошкодив. Повернувшись до автомобіля, який належить ОСОБА_4 , останній усвідомлюючи, що за кермом та у салоні автомобіля нікого не має, почав різати шини, тим самим висловлюючи своє бажання помсти. Між тим, будучи опитаний ОСОБА_2 зазначені обставини підтвердив органу досудового розслідування».

Згідно акту виконаних робіт від 09 листопада 2025 року № 181 за нові шини та шиномантаж сплатила 12 800,00 грн ( а.с.20-23).

Враховуючи викладене суд приходить до того, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 були пошкодженні чотири шини на автомобілі марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача майнової шкоди підлягають до задоволення.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, в даному випадку, позивач повинен надати суду докази як на підтвердження протиправних дій відповідача, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.п. 8,9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка була заподіяна позивачу, суд, дотримуючись принципів законності, честі і гідності перед Законом, пропорційності і диспозитивності, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), суд вважає, що достатнім розміром моральної шкоди позивачу буде її визначення в сумі 3 000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

До позовної заяви представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги №08/11-2025 від 08 листопада 2025 року, копію акту приймання – передачі наданих послуг від 08 листопада 2026 року, де вартість правничої допомоги становить 10 000,00 грн.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що представником позивача у переліку наданих послуг зазначено, що в межах надання правової допомоги адвокатом було підготовлено проекти процесуальних документів: проект заяви про кримінальне правопорушення; проект скарги слідчому судді на бездіяльність слідчого; аналіз матеріалів кримінального провадження; формування правової позиції клієнта; проект клопотання про перекваліфікацію кримінального правопорушення; проект клопотання про витребування відеозапису; проект скарги на бездіяльність прокурора; проект скарги вищестоящему прокурору щодо непогодження повідомлення про підозру ОСОБА_2 за ст. 296 КК України; проект інших процесуальних документів у межах кримінального провадження; підготовка доказової бази для подання позову; проект позовної заяви у цивільній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 10 000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, зважаючи на те, що більшість проектів процесуальних документів стосуються кримінального провадження, також в акті приймання – передачі наданих послуг не зазначено час, витрачений на підготовку вказаних процесуальних документів та їх вартість, а також в договорі про надання правничої допомоги відсутнє посилання на розмірі гонорару, а ціна договору – п. 4.1 вказує, що вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, та стягнути з відповідачів на користь позивача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по 3 000,00 грн.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню із відповідача на користь позивача в розмірі 1112,21 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок; моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі гривень), витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 112 (одна тисяча сто дванадцять) гривень 21 копійку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 та проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк