Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №366/1836/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1836/26

Провадження №1-КП/366/240/26

ВИРОК

Іменем України

10 серпня 2026 року сел. Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111190000035 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Макалевичі, Іванківського району Київської області, громадянина України, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 267-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження – з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ;

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що діючи у порушення вимог ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 2.2 розділу 2 та пунктом 4.3.1 розділу 4 Положення про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер, тобто дуючи умисно, з метою відшукання рогів диких тварин на території зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, з подальшим їх переміщенням за межі вказаної зони, з метою збуту, 07.04.2026 близько 18 години 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, домовилися про спільне вчинення кримінального-правопорушення, а саме: відшукати роги диких тварин на території зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, з подальшим їх переміщенням за межі вказаної зони, з метою збуту.

Для реалізації свого кримінально-протиправного умислу ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, домовилися про порядок вчинення кримінального правопорушення, а саме: на автомобілі марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_3 , вони мали доїхати до периметру території зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, неподалік с. Карпилівка Вишгородського району, Київської області та проникнути на територію Розсохівського природного науково-дослідного відділення Державної установи «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» (далі Розсохівське ПНДВ ДУ «ЧРЕБЗ»), де відшукати роги диких тварин.

У подальшому, реалізуючи свій спільний кримінально-протиправний умисел, 08 квітня 2026 року, близько 11 години 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, тобто діючи з прямим умислом та відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого між собою плану ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, на автомобілі марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , прибули на околицю с. Карпилівка, Вишгородського району, Київської області, яка межує з територією зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, залишивши автомобіль та рухаючись пішим порядком, в обхід контрольно-перепускних пунктів Національної поліції, які розташовані по периметру зони відчуження, усвідомлюючи, що в них не має дозволу на перебування у зоні відчуження, через прорив у дротяній огорожі, 08.04.2026, близько 11 години 30 хвилин, умисно, незаконно проникли до 172 кварталу Розсохівського ПНДВ ДУ «ЧРЕБЗ», де в період часу з 11 години 30 хвилин до 17 години 00 хвилин відшукали роги диких тварин, загальною кількістю – 15 шт, з яких 6 шт. відшукані ОСОБА_3 , а 9 шт. – особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ.

Після цього, ОСОБА_3 , діючи спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на переміщення ріг диких тварин (іншої продукції) за межі зони відчуження, що постраждала внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, для їх подальшого збуту, 08.04.2026, близько 16 години 30 хвилин, рухались у напрямку периметру зони відчуження, при цьому не маючи передбаченого законом дозволу на переміщення іншої продукції та без проведення дозиметричного контролю, чим порушили ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У подальшому, 08.04.2026 близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, незаконно перебуваючи на території 172 кварталу Розсохівського ПНДВ ДУ «ЧРЕБЗ», були виявлені працівниками поліції, які у відповідності до ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів № 106 від 23 липня 1991 року, здійснювали патрулювання вказаної території.

Отже, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, а саме з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою особою, яка має статус військовослужбовця ЗСУ, з прямим умислом вчинив діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними та протиправними діями, що виразилися у вчиненні закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю іншої продукції, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 267-1 КК України.

08.07.2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 267-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості, призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні також просили укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання. При цьому, обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Судом досліджено угоду про визнання винуватості, та суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно з угодою, обвинувачена та прокурор дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій. Обвинувачений в повному обсязі, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Вказаною угодою сторони кримінального провадження узгодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, а саме покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 267-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

При цьому сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також передбачені ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме, щире каяття, відсутність судимостей, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває. Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання не встановлено.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , обставини кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, керуючись ст. 75 КК України, обґрунтованим є звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та визначення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Покарання, узгоджене сторонами угоди відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Учасникам судового розгляду роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди, за ст.473 КПК України для обвинуваченого і прокурора буде обмеження права оскарження вироку, та відмова від здійснення прав п.1 ч.4ст. 474 КПК України. Обвинувачений розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, обумовлений сторонами угоди.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, передбачені ч. 7ст. 474 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.07.2026 року у кримінальному провадженні № 12026111190000035, укладену між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника-адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 267-1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від відбування покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені в ч.2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7