Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №293/647/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

Справа № 293/647/26

Провадження № 2/293/645/2026

03 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів доходів боржника щомісячно з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання 30.06.2029 , але не пізніше ніж до досягнення 23 років.

08.05.2026 суд, у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

18.05.2026 на адресу суду з Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого встановлено що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 20.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 18.06.2026.

Ухвалою від 18.06.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 18.06.2026, суд відклав розгляд справи на 03.08.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, а саме тим, що відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на його утримання.

Позивач вказує, що наданий час є повнолітнім, однак продовжує навчання в Державному університеті «Житомирська політехніка», навчається на першому курсі, факультету комп`ютерно-інтегрованих технологій, мехатроніки і робототехніки, за денною форми навчання, бюджетної основи фінансування. За умовами договору термін навчання позивача становить з 1 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки навчається на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу не має, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов`язані з проїздом до навчального закладу, витратами на навчання (канцелярські товари), харчування, одяг та взуття та за оренду житлового приміщення.

Позивач зауважує, що є особою з інвалідністю ІІІ-групи з дитинства, тому на лікування також витрачає кошти, зокрема на придбання ліків.

Позивач зауважує, що після досягнення повноліття відповідач ухиляється від його утримання, як дитини яка продовжує навчання та матеріальної допомоги добровільно не надає.

Позивач зазначає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, так як є працездатною особою та інших осіб на утриманні не має.

Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, а позивач є особою хоча і повнолітньою, однак такою, що продовжує навчання, тому за захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача від 05.05.2026, за змістом якого просить проводити розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити ( а.с. 5).

Виклик відповідача до суду здійснювався шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Однак, на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній " (а.с. 33).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 03.08.2026.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 03.08.2026 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене рішення .

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що стверджується копією повторного свідоцтва про народження, виданог Черняхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.10.2025, серії НОМЕР_1 ( а.с. 10).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 (а.с.8).

Відповідно відомостей довідки № 307 від 15.04.2026 ОСОБА_1 , є студентом першого курсу Державного університету «Житомирська політехніка», факультету комп`ютерно-інтегрованих технологій, мехатроніки і робототехніки, денної форми навчання, бюджетної основи фінансування. Термін навчання становить з 01.09.2025 - по 30.06.2029 (а.с.11).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України номер витягу: 75/26/2331/ВП від 09.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.04.2026 встановлена ІІІ група інвалідності ( а.с. 14-15).

Оскільки відповідач ухиляється від добровільного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, позивач за захистом свого порушеного права звернулась до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Спір у даній справі виник у зв`язку з ухиленням відповідача від добровільного утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є сином ОСОБА_2 (відповідача), який на день звернення до суду не досяг 23 років та продовжує навчання, не працює, так як навчання проводиться за денною формою, що позбавляє ОСОБА_1 (позивача) можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, а тому, на думку суду, наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1331,20 грн у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 182, 191, 199, 200, 201 СК України, ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 141, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в розмірі (однієї четвертої) всіх видів доходів (заробітку) щомісячно з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 06.05.2026 і до припинення його навчання - 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років.

3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 )

Повний текст рішення складений: 10.08.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ