Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №638/23457/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/23457/24 Головуючий суддя І інстанції Агапов Р. О.

Провадження № 22-ц/818/4045/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: за законом.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Савенка М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" – адвоката Сокуренко Наталії Вікторівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 березня 2026 року по справі за позовною заявою АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у сумі 399 329,82грн. за кредитним договором б/н від 31.07.2018

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 14.06.2018 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву та приєднався до умов та прави надання банківських послуг в тій редакції, яка діяла на дату підписання анкети.

На підставі вказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Вказує, що банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, проте, ОСОБА_2 порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у останньої утворилась заборгованість.

10/03/2023 ОСОБА_2 . Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем н час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що оскільки відповідач прийняла спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, так як не відмовилась від спадщини у передбачені законодавством строки.

Банк вказує, що станом на дату смерті заборгованість позичальник складала 399 329,82грн. боргу за тілом кредиту.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 23 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, а задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що окрім дружини померлого спадкоємцем першої черги є його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, проте позов позивач пред`явив лише до ОСОБА_1 .

Враховуючи предмет спору у справі, до обов`язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст.1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог – обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна.

Отже обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості спадкодавця на день його смерті, що підтверджується випискою та розрахунком заборгованості, пред`явлення кредиторських вимог у строки встановлені законом, а також наявність спадкоємців, які проживали на час смерті спадкодавця із ним за однією адресою.

Вказує, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи та зробив помилковий висновок про неможливість вирішення спору й стягнення в межах вартості спадкового майна заборгованості зі спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, без залучення його спадкоємця, який також прийняв спадщину.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження належності спадкодавцю за життя будь-якого майна, обсяг та вартості спадкового майна, а також не довів, що єдиним спадкоємцем всього майна є саме відповідач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Частиною другою статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути пред`явлена до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.

Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, можливі два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, претензії кредиторів.

Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Згідно ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 31.07.2018 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування ОСОБА_2 18.06.2019 встановлено кредитний ліміт у розмірі 400 000,00грн.

Банком зобов`язання за договором виконані належним чином, що підтверджується випискою за договором б/н за період з 22.07.2009 по 23.10.2024.

Разом з тим, ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував протягом тривалого часу, не здійснював відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість у сумі 399 329,82грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.03.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.03.2023.

Згідно довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 14.05.2024 про осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10.03.2023 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

27.11.2024 банком на адресу ОСОБА_2 надіслана претензія кредитора.

Також, 27.11.2024 банком на адресу відповідача надіслано лист-претензію щодо сплати заборгованості у розмірі 399 329,82грн.

Згідно інформації зі спадкової справи №408/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеної на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк», заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. Свідоцтва про право н спадщину не видавалися.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд доходить висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд правильно зазначив, що при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна. Обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

Отже, за змістом наведених вище норм права та правової позиції Верховного Суду задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна, вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини та за умови прийняття спадкоємцями спадкового майна.

Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окрім цього, зі спадкової справи №408/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеної на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк», заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Перевіркою державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4 ) не належить будь-яке нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності спадкодавцю за життя будь-якого майна, обсягу та вартості спадкового майна, а також, що єдиним спадкоємцем всього майна є саме відповідач.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на правові висновки, які були висловлені з цього приводу у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 669/446/17

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.

Разом з тим, позивач ніяких клопотань про витребування інформації щодо майна, яке належало спадкодавцю на день смерті до судів першої чи апеляційної інстанції не заявляв, а тому у суду апеляційної інстанції за змістом норми ст.ст. 12, 81 ЦПК України відсутні підстави для самостійного витребування такої інформації. Отже, позов дійсно не доведений.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" – адвоката Сокуренко Наталії Вікторівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складний 05 серпня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Н.П.Пилипчук.

М.Є.Савенко.