Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №643/13387/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/13387/23 Головуючий суддя І інстанції Крівцов Д. А.

Провадження № 22-ц/818/3343/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Гєрцика Р.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Підодвірного Тараса Івановича та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 18.12.2020 у загальному розмірі 230680,21 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3460,20 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.12.2020 відповідач приєдналася до Умов та правил надання банківський послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 03.11.2023 утворилась заборгованість у розмірі 230680,21 грн., з яких: 147920,71 грн. – заборгованість за кредитом; 82759,50 грн. – заборгованість за відсотками.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Т «Акцент-Банк» грошові кошти в розмірі 118037,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 1770,55 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір на користь АТ «Акцент-Банк».

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Суд посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Варто зазначити наступне, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

В даному ж випадку до матеріалів справи додано НЕ тільки ТАРИФИ із сайту Банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка”, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.

В даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17 ), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Підодвірний Т.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована наступним.

Надана позивачем виписка по рахунку, не містить інформації щодо розмірів кредитного ліміту, які було встановлено та використано відповідачем.

Оскільки нарахування відсотків є безпідставним, у цій частині рішення суду відповідачем не оскаржувалось, кошти банку відповідачем повернуто у розмірі 306426,60 грн, кредитний ліміт встановлено у розмірі 148000 грн, тому відповідач сплатив борг у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вказує, що наявна у відповідача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг і вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду мотивовано наступним.

Укладення договору шляхом прийняття особою публічної пропозиції іншої особи прямо передбачено чинним законодавством України. Зміст договору не обов`язково має бути зафіксований в одному документі з певною назвою, зокрема «кредитний договір». Він може бути зафіксований в кількох документах та містити елементи різних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено Анкету –заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк». Зазначений документ містить підписи відповідача та представника позивача.

Також суд зазначає, що отримання відповідачем кредиту відбувалось шляхом використання нею наявного на платіжній картці кредитного ліміту, а не шляхом отримання грошових коштів у касі банку та оформлення відповідних меморіальних ордерів про отримання готівкових коштів.

Виходячи з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, розрахунок заборгованості відповідача та виписки з її рахунків є належними доказами наявності заборгованості відповідача.

З розрахунку заборгованості відповідача та виписки з її рахунків вбачається, що відповідач користувалась кредитним лімітом, зокрема здійснювала розрахунки в підприємствах торгівельної мережі (Аттіка, Салтівський м`ясокомбінат, Чудо Маркет, Кулінічі тощо).

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач фактично користувалась кредитними коштами, які їй надавав позивач.

Оцінюючи в сукупності факт підписання сторонами Анкети-заяви та конклюдентні дії відповідача, які свідчать про фактичне користування нею кредитними коштами, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, згідно з умовами якого відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Протилежний підхід суперечив би засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства.

За таких обставин суд вважає доведеними факт укладення між сторонами кредитного договору та факт отримання відповідачем суми кредиту, та відхиляє вказані вище аргументи представника відповідача.

Доводи представника відповідача відносно того, що суду не надані докази повноважень представника позивача, який підписав від імені позивача Анкету-заяву, суд відхиляє з огляду на таке.

Правомірність правочину презюмується, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України представником відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про нікчемність Анкети-заяви або про визнання її недійсною.

Ураховуючи наведене та презумпцію правомірності Анкети-заяви, суд відхилив доводи представника відповідача, які були наведені з цього приводу.

Суд вважав не доведену суму позову, оскільки надані позивачем документи, в яких встановлений розмір процентів за користування кредитом і комісії та обов`язок їх сплати (Паспорт споживчого кредиту, Умови і правила обслуговування в банку тощо), не можна визнати належними та допустимими доказами на підтвердження досягнення між сторонами кредитного договору домовленості щодо умов кредитного договору про нарахування та сплату процентів, комісії за користування кредитом, та про їх розмір.

Ураховуючи наведене, позивачем не доведено наявність підстав для нарахування відповідачу процентів та комісії.

Ураховуючи наведене, позивач безпідставно збільшив заборгованість за тілом кредиту на суму протиправно списаних (утриманих) з відповідача процентів та комісії.

За таких обставин заборгованість за тілом кредиту, заявлена позивачем, підлягає зменшенню на суму фактично списаних (утриманих) з відповідача процентів за користування кредитом та комісії.

Зважаючи на наведене, суд зменшив заборгованість за тілом кредиту на суму фактично списаних з відповідача (утриманих з нього) процентів за користування кредитом в розмірі 16077,92 грн. та комісії в розмірі 13805,63 грн., та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 118037,16 грн., яка розраховується як різниця між розміром заборгованості за тілом кредиту, визначеним позивачем, та сумою сплачених відповідачем процентів та комісії (147920,71 грн. – 16077,92 грн. – 13805,63 грн. = 118037,16 грн.).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції .

Судом встановлено, що 18.04.2018 між сторонами укладено Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», відповідно до якої відповідач погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та позивачем договір про надання банківських послуг. Розмір процентів за користування кредитом та обов`язок їх сплати Анкетою-заявою не передбачені.

Анкета-заява містить підпис відповідача. Представник відповідача в письмових заявах не заперечував факт підписання відповідачем Анкети-заяви.

18.12.2020 сторонами також підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Відповідач підписала вказаний документ прости електронним підписом.

Відповідно до довідки за картками, відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2027; № 5375235109048205, строком дії до жовтня 2027.

З довідки за лімітами вбачається, що максимальний розмір кредитного ліміту, встановленого відповідачу, дорівнював 148000,00 грн.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується даними виписки по картці відповідача, в якій зазначені здійснені відповідачем операції. Так, з графи «Деталі операції» вбачається, що картка використовувалась в тому числі в торгівельній мережі (Аттіка, Салтівський м`ясокомбінат, Чудо Маркет, Кулінічі тощо).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, виконаного позивачем, заборгованість відповідача станом на 03.11.2023 становить 230680,21 грн., з яких: 147920,71 грн. – заборгованість за кредитом; 82759,50 грн. – заборгованість за процентами.

Як вбачається із наданої відповідачем інформації, відповідачу були нараховані проценти в розмірі 99333,41 грн. Сплачені проценти в розмірі 16077,92 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент - Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за кредитом, яка згідно з розрахунками позивача складає 230680,21 грн., з яких: 147920,71 грн. – заборгованість за кредитом; 82759,50 грн. – заборгованість за процентами.

Відповідно до виписки по картці, відповідачу була нарахована комісія в розмірі 13805,63 грн. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вказана сума комісії була фактично утримана з відповідача шляхом її списання за рахунок кредиту (збільшення суми заборгованості за тілом кредиту).

Крім того, згідно з наданим позивачем даними, позивачем списані (утримані) з відповідача проценти в загальному розмірі 16077,92 грн.

Ураховуючи наведене, позивач безпідставно збільшив заборгованість за тілом кредиту на суму протиправно списаних (утриманих) з відповідача процентів та комісії.

За таких обставин заборгованість за тілом кредиту, заявлена позивачем, підлягає зменшенню на суму фактично списаних (утриманих) з відповідача процентів за користування кредитом та комісії.

Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів встановлення і використання відповідачем кредитного ліміту є необґрунтованими.

Позичальниця фактично користувалась кредитними коштами, які у повному обсязі не повернула, та банк має право на захист своїх прав, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту.

При визначені розміру заборгованості суд першої інстанції правомірно виходив із наданого позивачем розрахунку заборгованості та даних із виписки по картці, згідно якої позивачем списано безпідставно нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 16077,92 грн та комісії в розмірі 13805,63 грн, розмір яких не було узгоджено, а заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач складає 118037,16 грн, як різниця між розміром заборгованості за тілом кредиту, визначеним позивачем, та сумою сплачених відповідачем процентів та комісії.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та комісії.

Доводи апеляційних скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду в частині, яка оскаржується, підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Оскільки апеляційні скарги залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Підодвірного Тараса Івановича та Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді Р.В.Гєрцик.

Н.П.Пилипчук.