Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №643/5949/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/5949/25 Головуючий суддя І інстанції Крівцов Д. А.

Провадження № 22-ц/818/3412/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державним підприємству, установі, організації

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Люшні А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради – адвоката Агєєвої Елли Олегівни на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року, у цивільній справі №643/5949/25, за позовом адвоката Агєєвої Елли Олегівни, яка діє в інтересах Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року адвокат Агєєва Е.О., яка діє в інтересах Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що Північно-східним офісом Держаудитслужби відповідно до п. 1.3.4.1 плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року та на підставі направлення від 27.06.2024 № 317, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Косіновим С.А., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024. За результатами проведення вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 (№ 202006-04/28 від 07.10.2024).

Вказала, що під час вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби проведена вибіркова документальна ревізія дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті премій, а саме за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2023 по 31.12.2023 та 01.04.2024 по 30.04.2024 – щодо працівників з числа апарату управління; за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 – щодо директора ОСОБА_2 . Ревізією з даного питання встановлені випадки неправильного визначення розміру премій при нарахуванні. Так, ревізією зокрема встановлено, що згідно з умовами п. 3.1.2 Контракту від 28.09.2020, укладеного з директором ОСОБА_2 , для керівника передбачена виплата премії за рік у розмірі до п`яти місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час, за погодженням з Органом управління. Ревізією встановлено, що на підставі наказу по підприємству від 02.01.2023 № 156 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік» (нарахування проведено за грудень 2022 року), підписаного т.в.о. директора Назаренко С.І., який виконував обов`язки керівника згідно з наказом по підприємству від 30.12.2022 № 203к «Про тимчасове виконання обов`язків» в період перебування директора Суховєй О.С. у відпустці (наказ по підприємству «Про надання відпустки» від 02.01.2023 № 17), колишньому директору ОСОБА_2 виплачена винагорода в сумі 147985,0 грн, яка не передбачена умовами п. 3.1.2 Контракту та п. 1 Постанови № 859. Погодження Органу управління на виплату премії за результатами роботи за 2022 рік у розмірі п`яти посадових окладів, що в сумарному виразі становить 147985,0 грн, до ревізії не надано.

Зазначила, що згідно з записами в Журналі реєстрації наказів директора по господарським та фінансовим питанням СКП «Харківзеленбуд» ХМР (почато - 02.01.2023 з № 156 по № 156 і з № l по № 112, закінчено - 29.12.2023 року) першим за № 156 зареєстрований наказ «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік» (розробник наказу ОСОБА_1 ), тоді як згідно з записами в Журналі реєстрації наказів директора по господарським та фінансовим питанням СКП «Харківзеленбуд» ХМР за попередній 2022 рік (почато - 04.01.2022 з № 1 по № 159, закінчено - 30.12.2022) зареєстрований наказ «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік» за тим самим номером, але датований 30.12.2022 (тобто коли ще колишній директор ОСОБА_2 не відбув у відпустку). Встановити зміст та підписанта наказу № 156 від 30.12.2022 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік» через фізичну відсутність наказу № 156 не надалось можливим. Таким чином, нарахування та виплата винагороди колишньому директору ОСОБА_2 за підсумками роботи за 2022 рік проведена на підставі наказу 02.01.2023 № 156 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік», який підготовлений колишнім головним бухгалтером ОСОБА_1 та підписаний т.в.о директора ОСОБА_3 від 02.01.2023 року. Пояснень колишнім головним бухгалтером ОСОБА_1 стосовно причини включення нею до вищезазначеного наказу винагороди в сумі 147985,0 грн директору ОСОБА_4 не надано у зв`язку з її звільненням з підприємства. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 180541,70 грн.

У п. 3.1.2 Контракту від 28.09.2020 зазначено, що у разі наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії. Зважаючи на вищезазначене, сума премії за 3 квартал 2023 року не повинна перевищувати 19281,06 гривень. Тоді як фактично нарахована та виплачена сума премії за 3 квартал 2023 року склала 91585,04 гривень. Зазначене є порушення вимог абз. 1 пл. 3 п. 1 Постанови № 859 і п. 3.1.2 умов Контракту від 28.09.2020 та призвело до зайвого нарахування та виплати директору ОСОБА_2 премії за 3 квартал 2023 року на суму 72303,98 грн, на яку зайво нараховано ЄСВ у розмірі 22% в загальній сумі 15906,88 грн. Дане порушення призвело у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»: до завищення у рядку 2130 «Адміністративні витрати» за 2023 рік 88,21 тис. грн. та, відповідно, до завищення у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2023 рік – 88,21 тис. грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», затвердженого Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IABS) в редакції від 01.01.2012. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 88210,86 грн.

На виконання запиту Північно-східного офісу Держаудитслужби від 24.09.2023 № 26 проведено перерахунок заробітної плати за дні відпустки та компенсації за невикористану відпустку директору ОСОБА_2 . Перерахунком встановлено, що виплати проведені в завищених розмірах у загальній сумі 70007,76 грн. (в т.ч. 2022 рік – 647,78 грн., 2023 рік – 7823,00 грн., 2024 рік – 61 536,08 грн.). На суму зайво нарахованої заробітної плати за дні відпустки та компенсації за невикористану відпустку зайво нарахований ЄСВУ у розмірі 22 % в загальній сумі 15401,71 грн. (2022 рік – 142,52 грн., 2023 рік – 1721,26 грн., 2024 рік – 13537,93 грн.).

Дане порушення призвело у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»: до завищення у рядку 2130 «Адміністративні витрати» за 2022 рік на суму 0,65 тис. грн., за 2023 рік – 7,82 тис. грн. 1 квартал 2024 року – на суму 61,53 тис. грн. та, відповідно, до завищення у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2022 рік – на суму 0,65 тис. грн., за 2023 рік – 7,82 тис. грн. 1 квартал 2024 року на суму 61,53 тис. грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996 XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», затвердженого Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IABS) в редакції від 01.01.2012. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 85409,47 гривень.

Таким чином, вищевказані порушення, допущені колишнім головним бухгалтером СКП «Харківзеленбуд» ХМР Середою Н.О., призвели до завдання підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 354162,03 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 2578/0/857-24 від 20.12.2024) про повернення у 7-денний строк таких коштів на рахунок позивача. Однак грошові кошти на вимогу позивача відповідачем повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти з сумі 354162,03 грн. та судові витрати.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради – адвокат Агєєва Елла Олегівна подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зазначає про помилковість висновків суду про не доведення позивачем належними доказами того, що безпосередньо до трудових обов`язків відповідача відносилося нарахування та виплата винагороди за підсумками роботи за 2022 рік, премії ІІІ квартал 2023 року у розмірі 88 210,86 грн та заробітна плата при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 85 409, 47 грн - ОСОБА_2 а також того, що нарахування та виплата вказаних премій проводилася саме бухгалтером ОСОБА_1 ..

Стверджує, що позивачем детально наведено у позові обставини з посиланням на відповідні норми законодавства, за яких відповідач повинна відшкодувати завдані нею позивачу збитки, надано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Відповідач – ОСОБА_1 переведена на посаду головного бухгалтера СКП «Харківзеленбуд» ХМР наказом від 17.10.2019 № 184к та 31.05.2024 вищевказану особу було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін (наказ № 237к-ЗС-0002067 від 31.05.2024). Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера, з якою ОСОБА_1 ознайомилась під підпис 28.10.2019, головний бухгалтер несе відповідальність за завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Наголошує, що з урахуванням положень ст. 134 КЗпП (на відповідача покладена повна матеріальна відповідальність), відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки в сумі 354 162,03 грн. у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення фактично не з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, зокрема які наводились позивачем на обґрунтування своєї позиції з посиланням на обставини, викладені в Акті ревізії.

Вказала, що факт завдання збитків зі сторони Відповідача виявлений після звільнення останньої з роботи, то відшкодування таких збитків відбувається в судовому порядку.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а отже оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Позивачем не наведено та не доведено, невиконання або неналежне виконання яких саме покладених на відповідача трудових обов`язків призвело до нарахування та виплати грошових коштів у завищених розмірах та, відповідно, до обчислення середньої заробітної плати в завищених розмірах. До того ж, виходячи з опису порушень, викладених в Акті ревізії, ні в одному факті нарахування та виплати премій в завищеному розмірі колишньому директору не фігурує її прізвище, тому не зрозуміло, чому вищевказану суму шкоди заявлено в цій частині в повному обсязі до неї.

Стверджує, що Акт ревізії, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що безпосередньо до трудових обов`язків відповідача відносилося нарахування та виплата щомісячної поточної премії та інших виплат директору ОСОБА_2 , а також що вказані нарахування та виплати проводилась саме відповідачем. Позивач не довів у встановленому законом порядку наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність складу (всіх елементів) правопорушення та підстав для стягнення з ОСОБА_1 збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі у розмірі 354 162, 03 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в СКП «Харківзеленбуд ХМР» заступником головного бухгалтера підприємства, та переведено на посаду головного бухгалтера з 17.10.2019 з оплатою праці згідно штатного розпису, відповідно до наказу № 184-к від 17.10.2019.

Наказом СКП «Харківзеленбуд ХМР № 237-к – ЗС-0002067 від 31.05.2024 відповідача звільнено 31.05.2024 з посади головного бухгалтера за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Північно-східний офіс Держаудитслужби провів ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024. За результатом проведення вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби складено Акт № 202006-04/28 від 07.10.2024 ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024. Під час вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби проведена вибіркова документальна ревізія дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті премій. Ревізією з цього питання встановлені випадки неправильного визначення розміру премій при нарахуванні.

Позивач, посилаючись на акт ревізії, зазначає, що в наказі по підприємству від 02.01.2023 № 156 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік», підписаного т.в.о. директора Назаренко С.І., який виконував обов`язки керівника згідно з наказом по підприємству від 30.12.2022 № 203к «Про тимчасове виконання обов`язків» в період перебування директора ОСОБА_2 у відпустці, колишньому директору ОСОБА_2 виплачена винагорода в сумі 147985,00 грн., яка не передбачена умовами п. 3.1.2 Контракту та п. 1 Постанови № 859. Нарахування та виплата винагороди колишньому директору ОСОБА_2 за підсумками роботи за 2022 рік проведена на підставі наказу, який підготовлений колишнім головним бухгалтером ОСОБА_1 та підписаний т.в.о. директора ОСОБА_5 від 02.01.2023. Пояснень колишнім бухгалтером ОСОБА_1 стосовно причини включення нею до вищезазначеного наказу винагороди в сумі 147985,00 грн. директору ОСОБА_4 не надано у зв`язку з її звільненням з підприємства. На суму зайво нарахованої винагороди зайво нараховано ЄСВ у розмірі 22 % в загальній сумі 32556,70 грн. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 180541,70 грн.

Згідно з актом, ревізією встановлено, що у п.3.1.2 Контракту від 28.09.2020 зазначено, що у разі наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії. Зважаючи на вищезазначене сума премії за 3 квартал 2023 року не повинна перевищувати 19281,06 грн. Тоді як фактично нарахована та виплачена сума премії за 3 квартал 2023 року склала 91585,04 грн. Зазначене є порушення вимог абз. 1 пл. 3 п. 1 Постанови № 859 і п. 3.1.2 умов Контракту від 28.09.2020 та призвело до зайвого нарахування та виплати директору ОСОБА_2 премії за 3 квартал 2023 року на суму 72303,98 грн, на яку зайво нараховано ЄСВ у розмірі 22% в загальній сумі 15906,88 грн. Дане порушення призвело у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»: до завищення у рядку 2130 «Адміністративні витрати» за 2023 рік 88,21 тис. грн. та, відповідно, до завищення у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2023 рік – 88,21 тис. грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», затвердженого Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IABS) в редакції від 01.01.2012. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 88210,86 гривень.

Також ревізією встановлено, що на виконання запиту Північно-східного офісу Держаудитслужби від 24.09.2023 № 26 проведено перерахунок заробітної плати за дні відпустки та компенсації за невикористану відпустку директору ОСОБА_2 . Перерахунком встановлено, що виплати проведені в завищених розмірах у загальній сумі 70007,76 грн. (в т.ч. 2022 рік – 647,78 грн., 2023 рік – 7 823,00 грн., 2024 рік – 61536,08 грн.). На суму зайво нарахованої заробітної плати за дні відпустки та компенсації за невикористану відпустку зайво нарахований ЄСВУ у розмірі 22 % в загальній сумі 15401,71 грн. (2022 рік – 142,52 грн., 2023 рік – 1 721,26 грн., 2024 рік – 13 537,93 грн.). Дане порушення призвело у формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»: до завищення у рядку 2130 «Адміністративні витрати» за 2022 рік на суму 0,65 тис. грн., за 2023 рік – 7,82 тис. грн. 1 квартал 2024 року – на суму 61,53 тис. грн. та, відповідно, до завищення у рядку 2355 «Чистий збиток» чистого збитку за 2022 рік – на суму 0,65 тис. грн., за 2023 рік – 7,82 тис. грн. 1 квартал 2024 року на суму 61,53 тис. грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996 XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», затвердженого Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IABS) в редакції від 01.01.2012. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 85409,47 грн.

Вважав, що допущені колишнім головним бухгалтером СКП «Харківзеленбуд» ХМР ОСОБА_1 , призвели до завдання підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 354 162,03 грн.

За результатами проведеної ревізії Позивач отримав вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру для Позивача, зокрема, Північно-східний офіс Держаудитслужби, вимагає: забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахування премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ колишнім директором ОСОБА_2 на загальну суму 521 868,93 грн.(а.с.131-134).

Позивач сформував та направив вимогу №2578/0/857-24 від 20.12.2024 на ім`я Відповідачки, у яких вимагає відшкодування для підприємства завданих нею збитків у розмірі 354 162, 03 грн. (а.с.135-136).

Грошові кошти у добровільному порядку відповідачем повернуті не були.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

У пункті 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави".

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, наданий позивачем акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті, підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №922/3816/19.

Відтак, Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається. (Постанова ВС від 12.02.2026 у справі 915/515/24)

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Положеннями статті 134 КЗпП України врегульовані випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

28.09.2020 між Харківською міською радою та ОСОБА_2 укладено контракт та додаткові договори до контракту № 1 від 25.03.2021, № 2 від 01.07.2021, № 3 від 15.11.2022, № 4 від 07.06.2023, відповідно до яких ОСОБА_2 як керівник підприємства зобов`язується виконувати поточне керівництво підприємством.

Згідно з Наказом № 156 від 02.01.2023 нараховано у грудні 2022 премію за підсумками роботи за 2022 рік особам, вказаним в наказі, в тому числі директору ОСОБА_2 в розмірі 147 985,00 грн.

Відповідно до Наказу № 00000000017-ЗС-0001956, директору СКП «Харківзеленбуд ХМР» ОСОБА_2 надавалась щорічна основна відпустка в період з 02.01.2023 по 11.01.2023.

Наказом № 203к від 30.12.2022 покладено тимчасове виконання обов`язків директора підприємства з 02.01.2023 по 11.01.2023 на головного інженера СКП «Харківзеленбуд ХМР» ОСОБА_5 .

На підставі наказу по підприємству від 02.01.2023 № 156 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за рік» (нарахування проведено за грудень 2022 року), підписаного т.в.о. директора Назаренко С.І., який виконував обов`язки керівника згідно з наказом по підприємству від 30.12.2022 № 203к «Про тимчасове виконання обов`язків» в період перебування директора Суховєя О.С. у відпустці (наказ по підприємству «Про надання відпустки» від 02.01.2023 № 17), колишньому директору ОСОБА_2 виплачена винагорода в сумі 147 985,00 грн. (а.с.80-90).

Згідно з умовами п. 3.1.2 Контракту від 28.09.2020, укладеного з директором ОСОБА_2 , для керівника передбачена виплата премії за рік у розмірі до п`яти місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час, за погодженням з Органом управління (а.с.125-127).

Відповідно до додаткового договору №2 про внесення змін до контракту від 28.09.2020, у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 «Умови забезпечення керівника» цифри «21210» замінити цифрами «29597» (а.с.129), отже 5х29597=147 985,00 грн.

Згідно до Наказу заступника міського голови – директора Департаменту житлово – комунального господарства № 503 від 27.11.2023 «Про затвердження розміру премії директору спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за 3 квартал 2023 року», затверджено директору СКП «Харківзеленбуд ХМР» ОСОБА_2 премію за 3 квартал 2023 в розмірі 95 % від нарахованої за відповідний період суми заробітної плати за посадовим окладом згідно з додатком, рішення про преміювання директора та розмір премії приймалося заступником міського голови – директором Департаменту житлово-комунального господарства ОСОБА_6 , контроль за виконанням наказів покладався на заступника директора департаменту – Туз І.А. (а.с.96-97).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.1.2 Контракту від 28.09.2020 зазначено, що у разі наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що у 3 кварталі 2023 році була наявна заборгованість підприємства з виплати заробітної плати.

При звільненні ОСОБА_2 був здійснений перерахунок заробітної плати за дні відпустки та компенсації за невикористану відпустку.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що безпосередньо до трудових обов`язків відповідача відносилося нарахування та виплата щомісячної поточної премії та інших виплат директору ОСОБА_2 , а також що вказані нарахування та виплати проводились саме відповідачем.

Позивачем не доведений розмір збитку, який він вважає завданим, оскільки у вимозі №2578/0/857-24 від 20.12.2024 вимагає відшкодування підприємству збитків у розмірі 354 162,03 грн, а вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахуванню премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ колишньому директору ОСОБА_2 на загальну суму 521 868,93 грн.

За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (на неврахування яких посилається скаржник), принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Встановлення елементів складу цивільного (господарського) правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення відповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків). Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Самі лише посилання на викладену у Акті ревізії №202006-04/28 від 07.10.2024 випадки неправильного визначення розміру премій при нарахуванні не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за заподіяні підприємству збитки.

За таких обставин висновки суду про те, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, відповідають доказам у матеріалах справи та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що загалом за своїм змістом доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та висновки щодо яких вмотивовано та обґрунтовано виклав у мотивувальній частині ухваленого рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у матеріалах справи, та висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради – адвоката Агєєвої Елли Олегівни - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 рокую

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії А.І. Люшня.

Н.П. Пилипчук.