Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №642/8187/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/8187/25 Суддя суду 1 інстанції: Вікторов В.В.

Провадження № 33/818/806/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Лаєвської М.Л. на постанову судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 29.12.2025, -

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою

ОСОБА_1 , 1981 року народження,

- визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 08.12.2025, близько 22 год 42 хв ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність згідно зі ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Не погодившись з постановою районного суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Лаєвська М.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав судом не з`ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.

Разом з тим захисник ОСОБА_1 – адвокат Лаєвська М.Л. просить поновити строк апеляційного оскарження судової постанови оскільки, справа була розглянута без участі ОСОБА_1 , а повний текст постанови захисник отримав 21.01.2026.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з`явилися, що в силу вимог ст. 294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суд першої інстанції послався на протоколи про адміністративне правопорушення серії серії ВБА № 201804 від 19.12.2025; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.12.2025; рапорт інспектора СЮП ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області Бреславець Д. від 08.12.2025; рапорт помічника чергового ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в харківській області Максименко С.В. від 09.12.2025.

Проте, апеляційний суд не погоджується з даним висновком.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Частина 2 даної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Для встановлення події правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 201804 від 19.12.2025, 08.12.2025, близько 22 год 42 хв ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність згідно зі ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Проте, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті, оскільки дії в межах цього конфлікту не досягли межі, які б указувала на вчинення ним того виду насильства, який визначений у диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на її користь.

Будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколах, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Між тим, згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, а також допущену неповноту та однобічність, постанова судді суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При винесенні рішення по даній справі, суд першої інстанції не дотримався вимог Закону в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд передчасно зробив висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, внаслідок чого прийняв неправильне рішення по справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови районного суду прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає безумовному скасуванню, а справа закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику ОСОБА_1 – адвоката Лаєвській М.Л. процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Лаєвської М.Л. задовольнити.

Постанову Холодногірського районного суду м. Харкова від 29.12.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду М.Є. Савенко