Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №641/6053/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/6053/25 Суддя суду 1 інстанції: Ященко С.О..

Провадження № 33/818/536/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 24.11.2025, -

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою

ОСОБА_1 , 1976 року народження,

- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605, 60 грн.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 10.08.2025 о 22 год 21 хв у м. Харкові по пр-ту. Аерокосмічному, 185, ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, під відеофіксацію. Результат тесту на алкогольне сп`яніння позитивний та складає 0,39 проміле. Водій з результатами погодився.

Крім того, ОСОБА_1 10.08.2025 о 23 год 03 хв у м. Харкові по пр-ту. Аерокосмічному, 173-В, керував автомобілем «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію.

Не погодившись з постановою районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з тих підстав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, та не з`ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.

ОСОБА_1 та його захисник належним чином повідомлялися про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з`явилися, що в силу вимог ст. 294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.

Так, суд першої інстанції визнаючи винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП послався на протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 418945 та серії ЕПР1 № 419005 від 10.08.2025; результати тестуванням за допомогою газоаналізатора DRAGER Alcotest 6820 № ARHK-0054; акти огляду на стан сп`яніння, направленнями на огляд ОСОБА_1 від 10.08.2025 року; відеозаписи з відеореєстратора та з бодікамер поліцейських.

Проте, як вбачається в відеозапису з нагрудних камер поліцейських, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що він виконує бойове розпорядження.

Даний факт підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських (а.с. 2) та довідкою за підписом начальника штабу – заступника командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Очевидно, що у цьому конкретному випадку, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, а доказів того, що водієм була завдана шкода будь-яким іншим учасникам дорожнього руху – немає.

Таким чином, на підставі вище встановлених обставин, враховуючи, що в умовах оголошеного в державі воєнного стану, ОСОБА_3 є військовослужбовцем, який у будь-який час доби, не зважаючи на те де він перебуває, за потреби негайно повинен був приступити до своїх безпосередніх військових обов`язків, апеляційний суд вважає за необхідне дії ОСОБА_3 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, слід розцінити, як здійснені у стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вчинені дії ОСОБА_3 , які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, тобто необхідністю негайного виходу на бойові позиції для захисту безпеки громадян та державності, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 24.11.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із вчинення дій в стані крайньої необхідності.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду М.Є. Савенко