Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №348/1048/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1048/24

Провадження № 22-ц/4808/415/26

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря – Гудяк Х.М.

учасники справи

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Максименко О. Ю.,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, військова частина НОМЕР_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є його рідною сестрою. З 1986 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня». З 2003 року ОСОБА_3 визнано особою з інвалідністю II групи по психічному захворюванню і визначено, що вона потребує стороннього догляду. Відповідно до рекомендацій лікарів ОСОБА_3 потребує стороннього догляду.

За свого життя ОСОБА_3 доглядали та опікувалися нею батьки заявника: батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мати ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час заявник доглядає сестру, разом з нею проживає у будинку, який залишився після смерті їх матері за адресою: АДРЕСА_1 . Ще одна сестра заявника ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Після смерті матері заявника психічний стан сестри заявника ОСОБА_3 погіршився і захворювання почало прогресувати. Унаслідок стійкого психічного розладу ОСОБА_3 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому потребує стороннього догляду та допомоги у повсякденному житті.

На момент розгляду справи заявник проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , щодня повертається додому з військової служби та здійснює догляд за сестрою. Він має можливість дбати про неї, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом, піклуванням та лікуванням. У зв`язку з виявленою нотаріусом неспроможністю ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій, виникла необхідність визнання її недієздатною у судовому порядку та встановлення опіки для належної реалізації її спадкових прав і управління майном.

Просив визнати ОСОБА_3 недієздатною та встановити над нею опіку. Призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 . Встановити строк дії рішення суду на два роки.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недієздатною. Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_3 .

Вимогу ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_3 залишено без задоволення.

До призначення опікуна недієздатній обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_3 покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у призначенні опікуна, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити у оскарженій частині нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 .

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки його ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме статей 55, 58, 60, 62, 63 ЦК України, та без дотримання норм процесуального права.

Висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам.

Так, ОСОБА_3 з народження страждає на психічний розлад. До 11.12.2023 року догляд і опіку над ОСОБА_3 здійснювала мати ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту смерті матері і поданий час ОСОБА_3 доглядає заявник таразом проживає з нею у будинку.

Сестра заявника та ОСОБА_3 — ОСОБА_8 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , проживає в іншому населеному пункті. Крім того, сестра перебуває на диспансерному обліку в лікаря-нефролога та сімейного лікаря, в той час, як заявник ОСОБА_1 – здоровий, на диспансерному обліку з приводу будь-яких захворювань не перебуває.

Судом першої інстанції також не враховано, що заявник ОСОБА_1 та хвора ОСОБА_3 з народження, проживають разом в одному житловому будинку, де створено всі необхідні побутові умови, забезпечено її доглядом, піклуванням та лікуванням. Сестра заявника та ОСОБА_3 - Приступа 3.1. з 2000 року проживає окремо, і час від часу навідує ОСОБА_3 .

Із подання Органу опіки та піклування виконкому Надвірнянської міської ради вбачається, що Орган опіки та піклування визнав доцільним призначити опікуном ОСОБА_3 саме її брата ОСОБА_1 – заявника у справі. Таке подання є мотивованим та належно обґрунтованим.

Висновки суду про те, що проходження ОСОБА_1 військової служби перешкоджає йому здійснювати обов`язки опікуна ОСОБА_3 є помилковими та не відповідають обставинам встановленим обставинам справи та наявним доказам. Статті 63,64 ЦК України не містить жодних обмежень щодо зайнятості опікуна, його роботи чи військової служби. Зазначені норми містять вичерпний перелік вимог до особи опікуна та не встановлюють жодних обмежень щодо проходження ним військової служби.

Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном сестри суд не врахував інтереси останньої, тому призначення ОСОБА_3 іншого опікуна негативно позначить на її психічному стані здоров`я.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині залишення без задоволення вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_3 та покладання на орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради обов`язків зі здійснення опіки над ОСОБА_3 до призначення опікуна Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області звернулась з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати. Ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що орган опіки та піклування при прийнятті заяви та винесенні подання чітко керувався нормами діючого законодавства України, тому подання є обґрунтованим, поданим в належній процесуальній формі згідно з вимогами цивільно-процесуального законодавства. Орган опіки та піклування не повинен перевіряти інформацію щодо наявності інших близьких родичів недієздатної особи та їх можливості бути опікунами, адже ніхто окрім заявника не звертався з заявою до органу опіки та піклування, що відповідає ч.3 ст.63 ЦК України, пункту 3.1 Правил опіки та піклування.

Врахування найкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка підтверджується наявними у справах справи доказами і поясненнями сторін, які суд не взяв до уваги. Умови проходження ОСОБА_1 військової служби з нормованим робочим днем, відсутністю відряджень не перешкоджають йому здійснювати обов`язки опікуна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 – Романишин Д.М. проти задоволення апеляційних скарг не заперечував.

У судовому засіданні представник Військової частини НОМЕР_1 - Ролінський О. В. не заперечував доводи апеляційної скарги заявника.

В судове засідання представник Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2026 року оскаржується в частині відмови призначення опікуном ОСОБА_3 заявника ОСОБА_1 .

Рішення в частині визнання ОСОБА_3 недієздатною не оскаржується тому апеляційний суд переглядає рішення лише в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення опікуном ОСОБА_3 заявника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 суд виходив з того, що проходження заявником військової служби та безпосереднього виконання ним обов`язків за місцем несення служби, реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатної сестри можлива лише за умови звільнення з військової служби. Суд зазначив, що заявник не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають на даний час можливості ним у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Суд дійшов висновку, що до призначення опікуна обов`язки з опіки над недієздатною ОСОБА_3 має здійснювати виконавчий комітет Надвірнянської міської ради.

Переглядаючи справу в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджуються копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 04.07.2001 на ім`я ОСОБА_1 , та копією витягу з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання від 29.12.2023 № 2023/010728174.

Разом із заявником за вказаною адресою зареєстрована і проживає його сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 та копією витягу з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання від 29.12.2023 № 2023/010728188,копіями свідоцтв про народження № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 серії НОМЕР_6

ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 .

Мати ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 .

Згідно акту обстеження № 1692 від 29.12.2023, складеного депутатом Надвірнянської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм братом ОСОБА_1 , 1983 року народження, який є військовослужбовцем, та племінником ОСОБА_9 . До 10.12.2023 догляд за нею здійснювала її мати ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . На даний час догляд за ОСОБА_3 здійснює її брат ОСОБА_1 .

Рідна сестра ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ОСОБА_8 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22.02.2018,зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , має двох неповнолітніх дітей.

Згідно з відповіді КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» №404 від 04.06.2024 року, ОСОБА_3 перебуває на психіатричному обліку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на 15.05.2024 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

ОСОБА_1 має позитивну службову характеристику з місця проходження військової служби.

Відповідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я № 61/7 від 29.05.2024, ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, здоровий та за станом здоров`я може здійснювати догляд.

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 294 від 11.07.2024 вирішено надати суду подання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 у випадку визнання Надвірнянським районним судом її недієздатною.

Згідн висновку судово-психіатричного експерта № 149/2025 від 02.05.2025 року ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом- помірною розумовою відсталістю, що згідно МКХ-10F71.1. Зазначене захворювання позбавляє підекспертну ОСОБА_3 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Заявник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , про свідчить довідка від 07.10.2025 військової частини №876.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

В постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року № 712/10043/20 викладена правова позиція, згідно якої «при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Згідно п. 3.1 Правил опіки та піклування, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Як вбачається із подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 , заява ОСОБА_1 про надання висновку про можливість призначення його опікуном над ОСОБА_3 розглядалася на засідання опікунської ради виконавчого комітету Надвірнянської міської ради 09.07.2024 року. В поданні зазначено, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_1 , у будинку де проживає ОСОБА_3 задовільні умови для проживання .Завдяки ОСОБА_1 остання має необхідні зручності та засоби для проживання. ОСОБА_1 має можливості виконувати опікунські обов`язки.

З подання органу опіки та піклування вбачається, що лише обставини того, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за однією адресою з рідною сестрою ОСОБА_3 та він здійснює догляд за сестрою стали підставою для висновку органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Фактично вказане подання ґрунтується на виявленій ініціативі ОСОБА_1 про призначення його опікуном.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711 св24) Верховний Суд зазначив, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність цього, уникаючи можливих зловживань, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, в умовах воєнного стану орган опіки має належним чином з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном сестри при наявності рідної сестри недієздатної ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає, що подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Надвірнянської міської ради в цій частині.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24 (провадження №61-9539сво25) зазначено, що за змістом статті 64 ЦК України у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Верховний Суд у справі № 380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян».

Верховний Суд у наведених вище справах звернув увагу на необхідність урахування спеціальних норм статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка діє в умовах воєнного стану з метою захисту осіб з інвалідністю та недієздатних, дітей з інвалідністю та інших осіб, що потребують постійного догляду.

Таким чином, законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави виключно з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою, і не ставить її у залежність від попереднього звільнення військовослужбовця з військової служби.

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Встановивши, що у ОСОБА_3 є інші близькі особи, які можуть бути її опікуном, а саме рідна сестра ОСОБА_8 , а заявник ОСОБА_10 призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу, тому заява ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено по суті спору правильне рішення про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_3 , однак суд дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні заяви в цій частині, а тому мотивувальну частину оскаржуваного рішення необхідно змінити з урахуванням вищевикладених висновків цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки результат розгляду справи залишається незмінним, то правових підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева