Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №182/1866/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1588/26 Справа № 182/1866/26 Суддя у 1-й інстанції - Клименко І. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Толпегіна А.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює ОСББ «Надія», проживає у АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови водій ОСОБА_1 13.03.2026 о 17-50 год. по пр. Трубників біля буд. №40 у м. Нікополь, Дніпропетровської області керував транспортним засобом - автомобілем „Міцубісі Ланцер» номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами, а саме будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 665 гривень 60 копійок.

З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне.

В обґрунтування клопотання вказує, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки про постанову суду та результати розгляду справи він дізнався лише після її ухвалення, а можливість ознайомитися з матеріалами справи отримав пізніше.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повторного протягом року вчинення правопорушення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення містить опис дій, які відповідають ч. 4 ст. 126 КУпАП, а не ч. 5 ст. 126 КУпАП, а поліцейський неправильно кваліфікував його дії. Вважає, що суд безпідставно послався на повторність правопорушення, хоча жоден із досліджених доказів не підтверджує наявності цієї кваліфікуючої ознаки. Зазначає, що попередня постанова суду від 15.05.2024 лише підтверджує притягнення його до відповідальності у минулому, але не доводить повторне вчинення правопорушення у межах року, який передував події від 13.03.2026. Вказує, що розгляд справи відбувся за його відсутності з порушенням права на захист. Зазначає, що суд не повідомив його належним чином про дату та час судового розгляду, у матеріалах справи відсутні підтвердження такого повідомлення, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Вказаних вимог судом першої інстанції при постановленні постанови дотримано не було.

Апеляційним судом встановлено, що 13.03.2026 ОСОБА_1 інкриміновано керування транспортним засобом - автомобілем «Міцубісі Ланцер» номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Зазначене діяння за своїм змістом відноситься до порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Водночас ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Таким чином, для правильної кваліфікації дій особи за ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідним є не лише встановлення факту керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а й доведення того, що відповідне порушення вчинене повторно протягом року.

Саме повторність протягом року є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому підлягає доказуванню нарівні з іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи, досліджених апеляційним судом, вбачається, що як доказ на підтвердження повторності судом наведено постанову суду від 15.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому зазначена постанова набрала законної сили 25.05.2024.

Нове адміністративне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 960521 та фактичних обставин, викладених у постанові, вчинено 13.03.2026.

Отже, між датою набрання законної сили попередньою постановою 25.05.2024 та датою вчинення нового правопорушення 13.03.2026 минуло більше одного року.

За таких обставин сама по собі постанова суду від 15.05.2024, яка набрала законної сили 25.05.2024, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 нового правопорушення повторно протягом року, оскільки нове правопорушення мало місце після спливу зазначеного строку.

При цьому апеляційним судом не встановлено, а матеріали справи, наведені у постанові суду першої інстанції, не містять посилань на іншу постанову чи інший доказ, який би підтверджував вчинення ОСОБА_1 протягом року до 13.03.2026 іншого правопорушення, передбаченого частинами другою - четвертою ст. 126 КУпАП.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів повторного протягом року вчинення адміністративного правопорушення заслуговують на увагу.

Висновок про те, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року, не ґрунтується на достатніх та переконливих доказах.

Згідно ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У даному випадку наявні матеріали справи не дають можливості встановити поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 саме кваліфікуючої ознаки повторності протягом року.

За таких обставин висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є передчасним, оскільки необхідна для такої кваліфікації ознака повторності протягом року належними та достатніми доказами не підтверджена.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо належності повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, не впливають на висновок апеляційного суду щодо необхідності скасування постанови, оскільки відсутність належного доказового підтвердження повторності протягом року є достатньою підставою для висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, пославшись на постанову від 15.05.2024 як на доказ повторності, безпідставно ототожнив факт попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з наявністю передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП ознаки повторного протягом року вчинення правопорушення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є поспішними та не ґрунтуються на достатніх доказах.

Враховуючи, що матеріалами справи не доведено наявність обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.

Зазначені підходи мають значення і для розгляду даної справи, оскільки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснювалося саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП, обов`язковою ознакою складу якого є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

За встановлених апеляційним судом обставин належних та допустимих доказів на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки не надано. При цьому апеляційний суд не вправі самостійно встановлювати інші, не підтверджені матеріалами справи, обставини повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 правопорушення, змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або формувати інше обвинувачення з метою збереження адміністративної відповідальності особи.

Так само апеляційний суд не вправі за встановлених у справі обставин перекваліфіковувати дії ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 126 КУпАП на іншу частину цієї статті, зокрема на ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки це означало б зміну обсягу та змісту пред`явленого особі обвинувачення та вихід за межі фактичних обставин, за якими особа притягнута до адміністративної відповідальності.

При цьому апеляційний суд відповідно до ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, а не перебирає на себе функцію органу, уповноваженого складати протокол про адміністративне правопорушення та формувати обсяг обвинувачення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.247, ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя