Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №214/10919/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1309/26 Справа № 214/10919/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кіщак А.А. на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 31.10.2025 року о 01.05 год. по вул. Володимира Великого, 31 біля е/о 89 в м. Кривому Розі, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «HONDA Accord» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КП «КБЛПД ДОР» у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Кіщак А.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неналежне дослідження та оцінку доказів, а також порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що матеріали справи, зокрема відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, не підтверджують чіткої, безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зазначає, що останній неодноразово висловлював готовність пройти такий огляд самостійно в медичному закладі, однак відмовлявся їхати разом із працівниками поліції через побоювання бути доставленим до ТЦК. Зазначає, що дії працівників поліції були спрямовані на доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та, на думку сторони захисту, створили ситуацію, яка фактично спонукала його до відмови їхати разом із поліцейськими. Вважає, що за таких обставин відсутні підстави вважати його поведінку добровільною відмовою від проходження огляду. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності однозначної відмови від огляду, причин відмови їхати з поліцейськими, а також результатам самостійно пройденого медичного огляду після складання адміністративних матеріалів, який не виявив ознак наркотичного сп`яніння. Зазначає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини. Посилається на принцип презумпції невинуватості, стандарт доведення «поза розумним сумнівом», положення Конституції України, КУпАП, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Захисником подано заяву про розгляд апеляційної скарги без участі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду першої інстанції, суд в мотивувальній частині рішення дійшовши висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте у резолютивній частині постанови наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, однак при цьому не зазначив про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП у постанові зазначаються, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Отже, резолютивна частина постанови суду першої інстанції не містить належного висновку щодо результату розгляду справи, а саме рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення.

Зазначений недолік не є технічним, оскільки безпосередньо стосується змісту прийнятого у справі рішення та висновку щодо винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Апеляційним судом досліджено матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції, направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, відеозапис, а також довідку згідно наявних облікових баз щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія. Відеозаписом, який міститься у матеріалах справи, зафіксовано перебіг події після зупинки транспортного засобу, перевірку документів водія, повідомлення ОСОБА_1 про виявлені у нього працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та поведінку, що не відповідає обстановці, а також пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не погодився пройти запропонований працівниками поліції огляд у встановленому порядку, наполягаючи на тому, що він бажає пройти огляд самостійно, оскільки не довіряє працівникам поліції. Після цього працівниками поліції було повідомлено про складання протоколу про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 усунуто від керування транспортним засобом.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 була висунута вимога пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак він її не виконав, фактично відмовившись від проходження такого огляду у запропонованому порядку.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Апеляційний суд встановив, що 31.10.2025 року о 01.05 год. по вул. Володимира Великого, 31 біля е/о 89 в м. Кривому Розі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HONDA Accord» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КП «КБЛПД ДОР» у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, встановлені апеляційним судом обставини свідчать про підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис не підтверджує чіткої та безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, є безпідставними.

Зміст відеозапису свідчить про те, що після отримання вимоги працівників поліції пройти медичний огляд ОСОБА_1 не погодився виконати цю вимогу у запропонованому порядку, а наполягав на самостійному проходженні огляду.

Тобто його поведінка полягала не у проходженні запропонованого огляду, а у відмові від його проходження у визначеному працівниками поліції порядку. Саме така поведінка, з урахуванням інших доказів у справі, підтверджує факт відмови від проходження огляду.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 відмовлявся їхати разом із працівниками поліції лише через побоювання бути доставленим до ТЦК, також не спростовують встановленого апеляційним судом факту відмови від проходження огляду.

Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 після складання адміністративних матеріалів самостійно пройшов медичний огляд, за результатами якого ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я проводиться в присутності поліцейського.

Пунктом 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій може перебувати у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє водія до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 12 розділу II цієї Інструкції також передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Крім того, відповідно до п. 21 розділу III зазначеної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Таким чином, огляд водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я має проводитися у встановленому законом порядку, зокрема за направленням та доставленням особи поліцейським і в його присутності.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції медичного огляду, після чого був усунутий від керування транспортним засобом. Подальше самостійне звернення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду не є проходженням огляду у порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735, а тому не спростовує встановленого факту відмови від проходження огляду.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що результати самостійно пройденого ОСОБА_1 медичного огляду спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, є необґрунтованими та безпідставними.

За таких обставин твердження про недоведеність вини ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання в апеляційній скарзі на принцип презумпції невинуватості та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки встановлені обставини підтверджуються сукупністю узгоджених між собою доказів, яким надано оцінку відповідно до ст. 251, 252 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема щодо змісту та законності оскаржуваної постанови, апеляційним судом враховуються, оскільки саме встановлене порушення вимог ст. 283 КУпАП є підставою для її скасування.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 31.10.2025 року о 01.05 год. по вул. Володимира Великого, 31 біля е/о 89 в м. Кривому Розі керував транспортним засобом «HONDA Accord» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КП «КБЛПД ДОР» у лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його дії правильно кваліфіковані за вказаною нормою.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за вказане адміністративне правопорушення передбачено накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кіщак А.А. задовольнити частково.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою щодо ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя