Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №725/9743/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/9743/25

Номер провадження 2/725/3612/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першої чернівецької державної нотаріальної контори та просила зняти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18.11.2002 року. Вказувала на те, що спір виник з приводу зареєстрованого нотаріальної конторою обтяження на належну їй на праві особистої приватної власності квартиру підставі ухвали Першотравневого районного суду м.Чернівців від 18.11.2002 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В ході підготовчого судового засідання у вказаній справі представник позивача звернулась до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача Першої чернівецької нотаріальної контори Чернівецької області, на належного відповідача ОСОБА_2 , а також просила витребувати від Першого відділу ДРАЦС Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України відомості з державного реєстру актів цивільного стану громадян: копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернівці та копії витягу з спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Чернівці.

Вказані клопотання були задоволені судом.

У квітні 2026 року до суду надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру відповідно до якого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б. була заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_4 та видано свідоцтва про право на спадщину, а тому представник позивача звернулась до суду з клопотанням про витребування копій матеріалів спадкової справи для з`ясування кола спадкоємців.

У травні 2026 року на адресу суду надійшов витяг з матеріалів спадкової справи №49/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , відповідно до якого спадщину після його смерті прийняв син спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим, за клопотанням представника позивача, до участі у справі в якості співвідповідача залучено спадкоємця ОСОБА_4 , а саме його сина ОСОБА_3 .

В подальшому, у травні 2026 року позивач подала до суду нову редакції позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, яка була прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що їй на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . При зверненні до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради їй стало відомо про наявність зареєстрованого Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою обтяження на її квартиру, а саме арешту накладеного ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18.11.2002 року в рамках судового спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, учасником якого вона не була.

Вказувала на те, що вона придбала квартиру АДРЕСА_1 07.04.1999 року, вже після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , а тому останній не має відношення до належного їй майна на яке накладено арешт в рахунок забезпечення пред`явленого до нього позову, крім того, останній виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_4 згідно розписки від 07.04.2010 року, а тому відповідне обтяження зареєстроване безпідставно та створює їй перешкоди в користуванні своєю власністю.

На підставі наведеного, посилаючись до на норми матеріального права, просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підстави ухвали Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18.11.2002 року у справі №2-1526/2002 шляхом зняття арешту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з`явилась, направила до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, направили до суду заяви в яких позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти задоволення позову.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачами, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб, та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, за наслідками розгляду справи встановлено, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18.11.2002 року у справі №2-1526/2002 рік для забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на все майно, яке належить ОСОБА_2 , заборонивши йому відчужувати, дарувати та проводити інші дії з вказаним майном (а/с 19).

Вказане обтяження, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстроване Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою 01.04.2008 року за №6918529 (а/с 17).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набула право особистої приватної власності на вказану вище квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.1999 року та шлюб між нею і ОСОБА_2 було розірвано відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.03.1995 року, а тому право спільної сумісної власності подружжя на таке майно не поширюється.

Таким чином, на момент реєстрації оспорюваного обтяження, майно, на яке накладено арешт, боржнику не належало, а з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не була учасником судового спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рамках якого забезпечено позов шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

Отже, позивач правомірно звернулась з відповідним позовом до ОСОБА_2 та правонаступника покійного ОСОБА_4 – ОСОБА_3 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 217, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

За наслідками розгляду справи встановлено, що вказане вище обтяження не було скасоване та продовжує існувати на даний час, порушуючи можливість позивача вільно реалізовувати свої правомочності як власника.

Отже, враховуючи неможливість скасування вказаного арешту в позасудовому порядку позивачем в інший спосіб, крім звернення до суду з даним позовом, та з огляду на наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту на належну ОСОБА_1 квартиру, що в свою чергу не буде порушувати прав інших осіб з наведених вище підстав.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321, 391, ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76-89, 149, 150, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали Першотравневого районного суду м.Чернівці від 18.11.2002 року у справі №2-1526/02 р (реєстраційний номер обтяження: 6918529) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 27,10 кв.м., звільнивши вказану квартиру з-під арешту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.