Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №636/7418/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7418/25 Провадження№ 2/636/941/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого - судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Мазницького М.М., представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області – Бажинової В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Позивач перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та від даного шлюбу мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 дата видачі 12.07.2023, виданого Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові, східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 232. З червня 2024 року, сторони по справі проживають окремо, один від одного, взаємних намірів про поновлення і зберігання сімейних відносин не мають, оскільки у кожного є різні погляди на сімейне життя. Згідно рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 серпня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Після народження дитини, стосунки і сімейне життя з відповідачкою не склалися, вона має впевнений намір побудувати іншу родину і переїхати жити в інше місце. Станом на зараз дитина проживає та виховується позивачем, перебуває на його повному утриманні ті вихованні. Відповідачка у справі створила нову сім`ю та самоусунулася від виховання та утримання дитини.

У судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Мазницький М.М. позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки також утримує, виховує та забезпечує власну дитину наскільки дозволяють їй сімейні обставини.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради у судовому засіданні повністю підтримала вимоги викладені в позові ОСОБА_1 , зазначивши при цьому, що відповідачка тривалий час проживає у цивільному шлюбі з громадянином ОСОБА_4 та веде антигромадський спосіб життя, що що суперечить прийнятим у суспільстві моральним, етичним та правовим нормам. Разом з ним зловживають спиртними напоями та конфліктують з сусідами. ОСОБА_2 самоусунулася від виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ніяким чином не реагує на профілактичну роботу, яку проводять з нею працівники відповідних органів. Всі питання щодо медичного обслуговування та лікування малолітнього сина, завжди вирішує заявник. За таких обставин існує необхідність у встановленні юридичного факту самостійного утримання дитини та виховання для реалізації різних соціальних цілей.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, надавши до початку розгляду справи по суті письмові пояснення, в яких зазначено, далі мовою оригіналу: «Повідомляємо, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не володіє інформацією з приводу факту самостійного утримання та виховання ОСОБА_1 дитини».

Заслухавши позивача та його представника – адвоката Мазницького М. М., представницю Служби у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 12 липня 2023 року складено відповідний актовий запис № 232, батько – ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 серпня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, виданого ЦНАП Чугуївської міської ради Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № Г-18/2018-ЦА від 02 липня 2025 року, виданої управлінням надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області, за адресою: Україна, Харківська область, Чугуївський район, місто Чугуїв, вулиця Спокійна (колишня Крилова), буд. 14 зареєстровані – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно побутової характеристики, наданої вуличним комітетом №16 Чугуївської міської ради Харківської області 05 липня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , характеризується виключно позитивно, самостійно виховує малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати дитини свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до довідки-інформації про батьків, які виховують малолітніх/неповнолітніх дітей від 05 липня 2025 року, наданої вуличним комітетом №16 Чугуївської міської ради Харківської області, дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно виховує та утримує батько ОСОБА_1 . Окремо зазначено приймає участь 100% (стовідсотково).

Згідно цієї ж довідки, мати ОСОБА_2 свідомо не приймає участі у вихованні та нехтує батьківськими обов`язками, не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини.

Відповідно до довідки від 01.10.2024, виданої сімейним лікарем Комунального підприємства «Чугуївський міський центр первинної-санітарної допомоги» Чугуївської міської ради Харківської області, медичне обслуговування дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_14 , здійснюється виключно батьком – ОСОБА_1 .

Згідно довідки про фактичне місце проживання від 13.08.2025, виданою головою вуличного комітету №34 «Репіна» Чугуївської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , разом з нею проживає її цивільний чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1,2 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилом ч. 8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частини 1, 4 ст. 15 Сімейного кодексу України).

Про існування спору про право між батьками протягом розгляду справи будь-яких заперечень від матері ОСОБА_2 щодо обставин, викладених у заяві про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини, не надходило

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Суд зауважує, що поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.

Тобто у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин, а саме факту самостійного виховання дитини батьком, які перешкоджають реалізації одним із батьків своїх прав та обов`язків, визначених СК України, а іншому з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Наведений у статті 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Тому факт самостійного виховання та/або утримання дитини має бути встановлений судом якщо законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 вже викладала висновок, що факти, які мають юридичне значення, встановлюються у позасудовому та судовому порядку. Рішення суб`єктів владних повноважень стосовно встановлення фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, повноваження суб`єктів владних повноважень визначені Конституцією та законами України. При здійсненні своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства вони діють на підставі та в межах наданих їм повноважень, у тому числі й щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі повноваження щодо встановлення того чи іншого факту мають бути чітко визначені у відповідних нормативно-правових актах. Встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідним суб`єктом владних повноважень виключає повноваження суду щодо встановлення такого факту в судовому порядку.

Саме тому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц виснувала, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Ураховуючи, що у цих правовідносинах відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 та частини другої статті 315 ЦПК України.

Підсумовуючи наведене, суд наголошує, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересованими особами буде заявлений спір про право, то суд залишає таку заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Слід зауважити, що таке застереження стосується виключно цивільних спорів, розгляд яких визначається ЦПК України, і спрямоване на спрощення розгляду конкретної цивільної справи у розумні строки.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини необхідно для соціального забезпечення життєдіяльності позивача та його дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Між сторонами відсутній спір щодо місця проживання та виховання їх спільної дитини. Факт самостійного виховання та утримання батьком дитини підтверджується довідками, які було досліджено в судовому засіданні. Суд приймає до уваги, що відповідачка ОСОБА_2 фактично створила нову сім`ю, самоусунулася від виховання та утримання малолітнього сина, отже заявник фактично самостійно виховує та утримує малолітнього сина.

Таким чином оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також те, що встановлення вищезазначеного факту не породжує спір про право, суд вважає, що факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та є доведеним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76,81,211,247,258,259,263-265,293,315, 316,318,319, 351,352,354 ЦПК України, Конвенцією ООН про права дитини 1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 , батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов