Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №643/12754/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/427/26

Справа № 643/12754/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 112025244000000941 від 18.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у травні 2025 року, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 102/112, біля медичного центру «Надія 21», у невстановленої в ході досудового розслідування особи, незаконно придбав наркотичний засіб метадон у пігулках у кількості 10 штук у блістері за 500,00 грн, який приніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , та почав незаконно зберігати для подальшого збуту.

13.05.2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , дістав з блістера 10 пігулок наркотичного засобу метадону, який він раніше придбав з метою збуту, та за допомогою скалки розкатав 10 пігулок наркотичного засобу метадону, розкатані пігулки у вигляді порошкоподібної речовини ОСОБА_4 засипав у заготовлену ним ємкість жовтого кольору з написом «Гірчиця класична міцна 100 гр» і з вмістом рідини жовтого кольору, який змішав з рідиною жовтого кольору.

Після цього, 13.05.2025 року о 16:39 год. ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут вищевказаного наркотичного засобу, зберігаючи при собі наркотичний засіб метадон у вищезазначеній ємкості, перебуваючи у відділенні № 67 «Нова пошта», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 30, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відбуває покарання у ДУ «Шепетівська виправна колонія № 98», використовуючи свої персональні дані та свій номер телефону – « ОСОБА_4 – НОМЕР_1 », відправив поштове відправлення з наркотичним засобом метадон, перемішений із рідиною жовтого кольору, у ємкості жовтого кольору з написом «Гірчиця класична міцна 100гр» - «Експрес-накладна № 59001375796813» на ім`я ОСОБА_5 , на адресу ДУ «Шепетівська виправна колонія № 98» Хмельницька область, Шепетівський район, с. Климентовичи, вул. Шевченка, 60, тим самим незаконно збув наркотичний засіб метадон.

17.05.2025 року працівниками ДУ «Шепетівська виправна колонія № 98», під час перевірки посилки «Експрес-накладна № 59001375796813» на ім`я засудженого ОСОБА_5 від ОСОБА_4 , виявлено ємкість жовтого кольору з написом «Гірчиця класична міцна 100 гр» із вмістом речовини жовтого кольору, яка змішана із порошковою речовиною, яку слідчим СВ Шепетівського ХРУП ГУНП в Хмельницькій області під час проведення огляду місця події за адресою: с. Клементовичи, вул. Шевченка, 60, у приміщенні ДУ «Шепетівська виправна колонія № 98» вилучено, та яка містить у своєму складі наркотичний засіб метадон (фенадон), маса метадону (фенадону) становить 0,07436 гр, обіг якого згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, обмежено, який ОСОБА_4 незаконно придбав, зберігав та збув за вказаних вище обставин.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 307 КК України, а саме – незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місцях позбавлення волі, вчинені повторно.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Також обвинувачений вказав, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачений пояснив, що показання надає добровільно.

Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинуваченого, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням даних, які характеризують його особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України суд визнає рецидив злочину.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, відповідно до яких покарання має бути законним, справедливим, індивідуалізованим та достатнім для досягнення визначеної законом мети кримінальної відповідальності. При визначенні виду та розміру покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення покарання.

Насамперед суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Відповідно до положень статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 307 КК України, належить до категорії тяжких злочинів. Вказана законодавча оцінка ступеня суспільної небезпечності цього діяння обумовлена особливим об`єктом кримінально-правової охорони — здоров`ям населення, а також характером наслідків незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, негативно впливають на стан громадської безпеки та сприяють вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Також суд враховує, що обвинувачений вчинив незаконний збут наркотичних засобів у місці позбавлення волі, тобто за умов, коли особи, які відбувають покарання, перебувають під постійним контролем держави, а забезпечення режиму виконання покарань, ізоляції засуджених від криміногенного впливу та недопущення незаконного обігу наркотичних засобів є одним із ключових завдань діяльності установ виконання покарань.

При призначенні покарання суд також враховує відсутність будь-яких обставин, що відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, а також наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 67 КК України обставини, яка його обтяжує, а саме рецидиву злочинів.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд виходить із сукупності відомостей, що характеризують його особу. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений має середню спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Разом із цим суд бере до уваги, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Так, вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2008 його було засуджено за частиною другою статті 307, частиною першою статті 309, частиною першою статті 317 КК України до покарання у виді п`яти років позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. У подальшому вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.09.2010 його засуджено за частиною другою статті 307 КК України із застосуванням статті 71 КК України до шести років позбавлення волі. Крім того, вироком Київського районного суду м. Харкова його засуджено за частиною третьою статті 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, звідки він був умовно-достроково звільнений 27.11.2024, маючи невідбуту частину покарання строком два місяці двадцять дев`ять днів.

Наведені відомості свідчать про те, що попередні заходи кримінально-правового впливу, у тому числі звільнення від відбування покарання з випробуванням та фактичне відбування покарання у виді позбавлення волі, не досягли своєї виправної та превентивної мети, оскільки після звільнення обвинувачений знову вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Така поведінка свідчить про стійку криміногенну налаштованість особи, відсутність належних висновків із попереднього кримінального переслідування та небажання дотримуватися вимог кримінального закону.

Також суд враховує і характер посягання. У даному випадку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Такі кримінальні правопорушення належать до категорії діянь із підвищеним рівнем суспільної небезпечності, оскільки посягають не лише на здоров`я окремих осіб, а й на суспільне здоров`я як самостійний об`єкт кримінально-правової охорони, створюють передумови для поширення наркотичної залежності, зростання рівня злочинності та деградації соціальних відносин.

Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних соціально-правових проблем сучасності. Їх суспільна небезпечність зумовлена тяжкими негативними наслідками для фізичного та психічного здоров`я населення, демографічної ситуації, економічного розвитку держави, громадської безпеки та моральних засад суспільства. Поширення наркотичних засобів об`єктивно сприяє формуванню наркотичної залежності, руйнуванню особистості, виникненню супутньої злочинності та становить серйозну загрозу для забезпечення конституційного права громадян на охорону здоров`я. Саме тому законодавець передбачив за вчинення таких кримінальних правопорушень суворі заходи кримінально-правового реагування, які повинні бути адекватними ступеню суспільної небезпечності відповідних діянь.

За таких обставин суд вважає, що досягнення цілей покарання у цьому кримінальному провадженні можливе лише шляхом застосування до обвинуваченого реального покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства. Такий висновок відповідає вимогам частини другої статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не лише кару за вчинене кримінальне правопорушення, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція).

На переконання суду, саме призначення покарання у виді позбавлення волі у конкретному випадку найбільшою мірою відповідатиме зазначеним цілям, оскільки забезпечить належну реалізацію принципу невідворотності кримінальної відповідальності, сприятиме формуванню у засудженого стійкого усвідомлення неприпустимості протиправної поведінки та необхідності дотримання вимог кримінального закону. Одночасно таке покарання виконуватиме превентивну функцію щодо інших осіб, демонструючи неминучість застосування заходів державного примусу за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Оцінюючи сукупність наведених обставин суд дійшов висновку, що справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та реалізації цілей кримінального покарання є призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років у межах санкції частини другої статті 307 КК України з конфіскацією майна. Саме таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, гуманізму, індивідуалізації кримінальної відповідальності та забезпечує дотримання розумного балансу між суспільним інтересом у протидії незаконному обігу наркотичних засобів і правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Суд також не знаходить правових підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України, про що останній просив під час судового розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавець визначив сукупність обов`язкових умов для її застосування. Однією з таких умов є наявність не менше двох обставин, що пом`якшують покарання. При цьому сам факт існування декількох пом`якшуючих обставин не є достатньою підставою для застосування статті 69 КК України.

Суд зобов`язаний не лише встановити наявність відповідних обставин, а й належним чином обґрунтувати, яким саме чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Таким чином, правова конструкція частини першої статті 69 КК України побудована таким чином, щоб реалізація дискреційних повноважень суду щодо призначення більш м`якого покарання була винятком із загальних правил призначення покарання та ґрунтувалася на належній і переконливій мотивації.

Разом із тим у даному кримінальному провадженні судом не встановлено жодної обставини, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання, не кажучи вже про наявність обставин, що істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Навпаки, судом встановлено наявність рецидиву злочинів як обставини, що обтяжує покарання, а також дані про неодноразову судимість обвинуваченого та вчинення ним нового умисного тяжкого злочину після звільнення з місць позбавлення волі.

За таких обставин сукупність передбачених законом підстав для застосування статті 69 КК України відсутня, що виключає можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції або застосування іншого, більш м`якого виду основного покарання.

Крім того, суд не вбачає підстав і для застосування положень статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до змісту зазначеної норми таке звільнення допускається лише за умови призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також за умови, що суд дійде обґрунтованого висновку про можливість виправлення особи без реального відбування призначеного покарання.

У цьому кримінальному провадженні суд призначає обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі, що саме по собі виключає можливість застосування статті 75 КК України. Крім того, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, його повторне вчинення після попередніх судимостей, наявність рецидиву злочинів, а також відсутність будь-яких пом`якшуючих обставин, суд не знаходить підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.

Отже, призначене покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна повною мірою відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, забезпечує реалізацію принципів справедливості, індивідуалізації та невідворотності кримінальної відповідальності, а також належний баланс між правами обвинуваченого та охоронюваними законом інтересами суспільства і держави.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025 у справі № 688/2240/25 та Салтівського районного суду міста Харкова від 29.07.2025 у справі № 643/12265/25, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Витрати на проведення експертизи у розмірі 1 782,80 грн, суд відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 349, 368, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2025 у справі № 688/2240/25 на ємкість жовтого кольору з написом «Гірчиця класична міцна 100 г» із вмістом жовтого кольору, яка змішана з невідомою речовиною, та частину картонної коробки із наліпкою експрес-накладної «Нова пошта» № 59001375796813 від 13.05.2025

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29.07.2025 у справі № 643/12265/25 на мобільний телефон «Redmi A3», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-карткою з номером НОМЕР_4 .

Речові докази:

- пластикову ємність жовтого кольору з написом «Гірчиця» класична міцна 100 г» із вмістом речовини, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений – метадон (фенадон), який поміщений до сейф пакету № 2877508, маса метадону (фенадону) становить 0,07436 грам – після набрання вироком законної сили знищити;

- виріз із картонної коробки із наліпкою експрес-накладної «Нова пошта» № 59001375796813 від 13.05.2025, оптичний диск формату DVD-R, 4,7 GB – після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Redmi A3», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-карткою з номером НОМЕР_4 – після набрання вироком законної сили конфіскувати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертизи в сумі 1 782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп,

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1