Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №619/4615/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4615/26

провадження № 3/619/1444/26

ПОСТАНОВА

іменем України

10 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Гужви Т.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, непрацюючої, місце проживання зареєстроване та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

- у вчиненні адміністративого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КпАП України,-

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА за №161672 від 25.06.2026, ОСОБА_1 25.06.2026 о 19:00 годині, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювала словесні образи (погрози) у бік своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності малолітньої дочки ОСОБА_3 , чим могла бути завдана психічна шкода здоров`ю.

У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушила вимоги ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час та дату судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчать: зворотнє поштове повідомлення про вручення судової повістки у судове засідання, призначене на 20.07.2026, а також поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням у судове засідання, призначене не 10.08.2026. Заяв, клопотань чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не надавала (а.с. 19-21).

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу або заяв про відкладення судового розгляду, при цьому присутність такої особи не є обов`язковою, на підставі ч. 2 ст. 268 КУпАП, суддя приходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Суд проаналізувавши матеріали адміністративної справи дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст. 283 КупАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Так, положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу.

З диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КпАП України вбачається, що обов`язковою ознакою складу цього адміністративного правопорушення є завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Стаття 256 КУпАП вимагає чіткого зазначення у протоколі суті адміністративного правопорушення. Припущення щодо можливого настання наслідків не можуть формувати склад матеріального правопорушення.

Проте у протоколі зазначено, що діями ОСОБА_1 могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Диспозиція статті вимагає чіткого встановлення факту завдання шкоди. Припущення поліцейського про те, що діями ОСОБА_1 «могла бути завдана шкода» є лише припущенням.

Така невизначеність та невідповідність формулювання обвинувачення кваліфікації діяння виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Це є підставою для закриття провадження.

Суд додатково звертає увагу на відсутність у адміністративному матеріалі відомостей про законного представника потерпілої, оскільки така потерпіла 2022 року народження. Суд зауважує, що при складанні адміністративних протоколів за участі неповнолітніх, необхідно надавати також інформацію про їх законних представників.

Зокрема диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП прямо кваліфікує дії як правопорушення через те, що вони вчинені стосовно малолітньої особи, статус цієї дитини як потерпілої вимагає особливого процесуального захисту.

Відповідно до ст. 270 КУпАП, інтереси потерпілого, який є неповнолітнім або малолітнім, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

У порушення вимог ст. 256 та 270 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не вказано законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3 .

Поліцейським не зазначено анкетних даних представника, його не було повідомлено про складання протоколу та не залучено до участі у процесуальних діях для захисту інтересів дитини.

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч. 3 ст. 270 КУпАП).

Оформлення матеріалів справи стосовно малолітньої особи без участі та без зазначення її законного представника є суттєвим порушенням закону.

Крім цього, до матеріалів справи органом поліції долучено Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

Проте, вказаний документ складений стосовно іншої, ніж потерпіла, особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є потерпілою у даному провадженні.

Суд зауважує, що відповідно до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (затвердженого Наказом МВС та Мінсоцполітики № 124/238), оцінка ризиків проводиться безпосередньо за фактом вчинення насильства стосовно конкретної постраждалої особи з метою визначення рівня загрози її життю та здоров`ю.

Складання форми оцінки ризиків на сторонню особу та повна відсутність такої оцінки щодо малолітньої дитини (яка вказана потерпілою у протоколі) свідчить про те, що орган поліції взагалі не з`ясовував наявність чи відсутність загрози для малолітньої дитини.

Долучена до справи форма оцінки ризиків є неналежним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки вона не підтверджує і не спростовує жодних обставин у цьому провадженні.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність факту завдання шкоди (як обов`язкового наслідку), в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Керуючись ст. 173-2, 247, 251, 256, 268, 270, 283-285, 287, 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили постановою апеляційного суду, яку винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова судді може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Суддя В. С. Овсянніков