Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №345/1081/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1081/26

Провадження № 2/345/1269/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.03.2021 у справі № 345/552/21 ухвалено стягувати з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500,00 грн щомісячно на кожну дитину. Старша донька досягла повноліття, тому відповідач за рішенням суду більше не сплачує аліменти. Однак позивачка несе основну частину витрат на утримання молодшої доньки, натомість аліментів, що стягуються з відповідача недостатньо. Звертає увагу суду, що після ухвалення судом попереднього рішення про зміну розмірів аліментів донька подорослішала, в коло її інтересів та вподобань входить відвідування місцевого центру художньої творчості для дітей, що потребує від позивачки більше коштів на придбання інвентаря, відповідного одягу, добирання тощо. Донька відвідує також репетиторів з англійської мови, математики та історії. Позивачка стверджує, що батько дитини не переймається долею дитини, хоча систематично виїжджає закордон. На думку позивачки, він ухиляється від виконання свого обов`язку з утримання доньки. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання після відкриття провадження у справі неодноразово не з`являвся, однак повідомляв суд письмовими заявами, що знаходився за межами України та проходив лікування. Хоче брати участь в судовому засіданні, тому просив відкласти розгляд справи.

Проте у заяві від 17.06.2026 ОСОБА_2 просив здійснювати розгляд справи без його участі, позов визнає частково.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Крім того, ухвалою суду від 19.03.2026 задоволено подане одночасно із позовною заявою клопотання позивача та витребувано від Державної прикордонної служби України письмову інформацію про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кордону з 01.01.2022 до теперішнього часу із зазначенням окремих відомостей щодо виїзду (в`їзду).

Ухвалою суду від 17.06.2026 задоволено клопотання представника позивача, адвоката Іваніва О.Б., витребувано від Територіального сервісного центру МВС № 2642 копії документів, на підставі здійснено реєстрацію/перереєстрацію автомобілів за відповідачем ОСОБА_2 .

В судові засідання позивач та її представник неодноразово не з`являлися, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У спільній заяві представника позивача та відповідача учасники справи просили суд надати їм строк для добровільного врегулювання спору, проте згоди не досягнуто.

Установлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає з своєю матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.01.2026 та витягів з реєстру територіальної громади від 05.02.2026 (а.с.4-6).

Із роздрукованого та наданого до матеріалів справи заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 у справі № 345/3077/18 вбачається, що шлюб між сторонами розірвано (а.с.15-16). Рішенням цього ж суду від 23.03.2021 у справі № 345/552/21 змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь позивачки для утримання доньок, а саме ухвалено стягувати щомісячно 2 500,00 грн. (не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку) до досягнення дітьми повноліття (а.с.13-14).

Сторони у справі не заперечують того факту, що у рішенні суду від 23.03.2021 йде мова про сторін цього спору, адже наданий до матеріалів справи екземпляр судового акта не містить персоналізованих відомостей про учасників справи та їхніх дітей.

Як вбачається із роздрукованих відомостей персоніфікованого обліку доходів позивачки у 2025 році нею щомісячно отримано дохід в сумі 8 000,00 грн., відтак суд має обґрунтовані сумніви в тому, що займаючись у гуртках та нібито відвідуючи систематично репетиторів донька позивачка одноосібно несе усі витрати з даного приводу. Текст позовної заяви не містить даних, чи взагалі працює позивачка, її місце роботи; із отриманих відомостей неможливо зрозуміти, які доходи у 2026 році взагалі отримує позивачка та їх складові.

Згідно з наданими на запит суду відомостями з Держприкордонслужби України від 24.03.2026 № 21943-26 відповідач ОСОБА_2 систематично виїжджає з поверненням за межі території України (а.с.34).

Наданими на виконання ухвал суду про витребування доказів листами ТСЦ № 2642 від 20.03.2026 та від 18.06.2026 з додатками (а.с.35, 68-76) вбачається, що на користь відповідача ОСОБА_2 через Львівську митницю Держмитслужби України ФОП ОСОБА_6 ввезено автомобіль марки «Шкода Октавія», 2013 року випуску, із задекларованою вартістю придбання 2 000 євро. Відповідний транспортний засіб зареєстровано за відповідачем на праві власності 07.01.2026. При цьому на підставі зареєстрованого ТСЦ № 2642 договору від 19.06.2026 відповідач ОСОБА_2 відчужив за договором дарування придбаний транспортний засіб, д.н.з. НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_7 .

У власності відповідача перебуває на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування з 13.06.2024 земельна ділянка площею 0,1222 га та житловий будинок з господарськими спорудами у АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач є власником половини двокімнатної квартири, яку набуто в шлюбі з позивачкою, де зареєстроване його постійне місце проживання, та вказаний титульним власником однокімнатної квартири на АДРЕСА_3 з 09.03.2012 (а.с.23-24).

Відомостей щодо реєстрації відповідача в Україні фізичною особою-підприємцем, володіння ним корпоративними правами у складі комерційних суб`єктів господарювання у матеріалах справи відсутні, як і дані щодо наявності офіційних доходів у відповідача. Клопотань сторони позивача про їх витребування до суду не надходили.

Так само відповідачем не надано суду жодних доказів його перебування в зареєстрованому шлюбі, наявність інших, крім неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , утриманців і (або) непрацездатних осіб, незадовільного стану здоров`я із обмеженням працездатності.

Згідно з довідкою № 46 від 19.02.2026 ОСОБА_3 є ученицею 8-А класу Калуського ліцею № 2 Калуської міської ради (а.с.7).

Дослідивши письмові докази в справі, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з таких підстав.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. 7 ст. 8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічна норма викладена у ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

Згідно з ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.1,2 ст. 182 СК України).

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального і сімейного стану певної сторони як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни сімейного та зміни матеріального стану. Проте зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст ст. 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження №61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід) і щодо яких таких платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч.2,3 ст.182 СК України).

Натомість, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б підтверджували джерело походження його доходів на придбання у січні 2026 року автомобіля за ціною понад 98 тис.грн (обмінний курс 49,49 грн. вказаний в копії електронної митної декларації, наданої на запит суду ТСЦ № 2642 у листі 18.06.2026).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Вирішуючи цей спір суд зважає на те, що відповідач є працездатною особою, до суду не надано доказів існування обставин, які істотно обмежують працездатність платника аліментів або доказів існування інших обставин, які дійсно перешкоджають йому сплачувати аліменти на утримання дитини, яка стала повнолітньою після попередньої зміни розмірів аліментів за рішенням суду, при тому що розмір аліментів залишався незмінним упродовж більше 5 останніх років. Визначений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років постійно змінюється, як і змінилися потреби дитини з урахуванням її віку, натомість відповідач не довів джерело походження його доходів на придбання автомобіля, попри те що систематично перебуває закордоном.

Суд наголошує, що за логікою законодавця, яка закріплена у відповідних нормах СК України (ч.2 ст.182), при визначенні розміру аліментів на дітей суд насамперед керується поняттями «мінімального гарантованого» та «мінімального рекомендованого» розмірів аліментів на одну дитину, які чітко визначені та прив`язуються до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визначений законом.

Отже, розмір аліментів на дитину за один місць не може становити 50% відповідного прожиткового мінімуму за жодних обставин (мінімальний).

Присудження судом аліментів на дитину в розмірі одного прожиткового мінімуму (рекомендований розмір) пов`язується із достатністю заробітку (доходу) платника аліментів.

Проте це не обмежує суд в повноваженнях ухвалити рішення про стягнення аліментів з платника в розмірі, який буде вищим або значно вищим від мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину, проте із врахуванням обставин, що невичерпно визначені в ч.1 ст.182 СК України (стан здоров`я, матеріальне становище платника, наявність у останнього непрацездатних осіб, а також інших істотних обставин, про які згадано вище).

Суд також може не брати до уваги дохід платника аліментів, якщо доведено факт понесення ним витрат, які перевищують його заробіток за відсутності офіційних джерел походження коштів (ч.3 ст.182 Кодексу).

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512,00 грн. на місяць.

Тобто, на даний час мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини цієї справи (понесені відповідачем витрати без підтвердження джерел надходження коштів для придбання майна на суму понад десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я чи наявність інших утриманців), суд має об`єктивні підстави на ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки у значно більшому від попередньо встановленого розміру 5 000,00 грн. щомісячно, тобто навіть в більшому, ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину, визначений законом.

Суд бере до уваги наявність подарованого відповідачу житлового будинку та земельної ділянки у червні 2024 року, на утримання яких також потрібні кошти, які відповідач може отримувати неофіційно. Наявність іншого автомобіля, однокімнатної квартири та зареєстрованої на відповідача з позивачкою квартири у рівних частинах суд не враховує, адже відповідні обставини загалом мали місце задовго до розірвання шлюбу між сторонами.

Водночас, до матеріалів справи стороною позивача не надано доказів, які б дозволяли суду збільшити розмір аліментів на неповнолітню доньку сторін в більш ніж тричі, адже позивачка у справі не довела, що її матеріальне становище, стан здоров`я чи інші істотні обставини вимагають стягнення аліментів на дитину в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно.

За певних обставин, позивачка не позбавлена в майбутньому порушувати питання про збільшення розміру аліментів.

Суми аліментів, яка визначена рішенням суду від 23.03.2021, на даний час справді не вистачає для того, щоб забезпечити нормальні умови життя, розвитку та харчування дитини; значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, що створює для позивачки додаткове навантаження з догляду та виховання сина, у зв`язку з чим, певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьки для розвитку своїх дітей. До того ж позивачка, проживаючи з донькою несе постійні витрати на проживання, харчування та інші невід`ємні потреби дитини в повсякденному житті.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 191 СК України лише вперше аліменти на дитину присуджуються судом від дня пред`явлення позову.

Розподіл судових витрат.

Позивачка від сплати судового збору за позовними вимогами про збільшення розміру аліментів звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому з відповідача в дохід держави необхідно стягнути за результатами розгляду справи мінімальний визначений законом судовий збір у даній категорії справ за одну позовну вимогу в розмірі 1 331,20 грн., який діяв на час пред`явлення позову.

Інших документально підтверджених фактичних витрат ОСОБА_1 у справі немає. Водночас, сторона позивача просила суд звернути увагу на можливість подання цих доказів в межах 5-ти днів після ухвалення судом рішення по суті спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються згідно з виконавчим листом, виданим Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області на підставі рішення суду від 23.03.2021 в цивільній справі № 345/552/21 з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 2 500,00 грн. (двох тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) до твердої грошової суми в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно.

Стягнення аліментів у новому розмірі розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.03.2021 в цивільній справі № 345/552/21.

Виконавчий лист у справі за № 345/552/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей відкликати.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя