Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №343/1078/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №343/1078/26

Провадження № 2/345/2548/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є її рідним братом. Їх батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 помели відповідно в 1996 та 2023 роках. За життя вони придбали різне рухоме та нерухоме майно. Все це майно знаходилося в с. Кадобна Брошнів-Осадівської ОТГ Калуського району Івано-Франківської області. В зв`язку з волею батьків, все їхнє майно залишалося синові, відповідачу по справі, а тому після їхньої смерті позивачка не претендувала на спадкове майно, заяв про прийняття спадщини не подавала. На час відкриття спадщини в зв`язку зі смертю батька, який проживав разом з братом, він прийняв частину рухомого спадкового майна. Після смерті мами він прийняв всю іншу частину спадкового майна - будинковолодіння та земельну ділянку, що під будівлею та для її обслуговування, які знаходилися в с. Кадобна Брошнів-Осадівської ОТГ, свідоцтво про право власності на яке було оформлено на ім`я батька.

В 2025 році брат подарував позивачці все будинковолодіння, яке успадкував. Весною 2026 року постало питання про долю земельного паю, який оформлений і належав мамі, як бувшій колгоспниці. До цього часу ці землі практично не використовувалися за призначенням, а були громадським пасовищем. В 2026 році агропромислова фірма вирішила укласти договір оренди цих земель, в тому числі і земельного паю, що належав мамі. Саме від них позивачка дізналася, що на ім`я мами видавався державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,88 га., що в с. Кадобна.

Коли брат став розшукувати в сімейному архіві документи про таке, він виявив, що дійсно 20.10.1999 року на ім`я мами був виданий державний акт на право приватної власності на землю площею 0,88 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельний пай). Більше того, між цими документами він виявив заповіт від імені мами на користь позивачки щодо належного їй майна.

Зараз виникла необхідність у юридичному оформленні спадкування на майно, яке оформлено на ім`я мами – земельну ділянку (пай) площею 0,88 га.

Через вищевказані обставини позивачка не подавала заяви про прийняття спадщин після смерті мами, а тому не може на даний час оформити цю спадщину з врахуванням змісту заповіту від мами, про який позивачка не знала і не здогадувалася.

Позивачка та відповідач тільки обоє є спадкоємцями першої черги. Між ними не існувало і не існує будь-яких спорів щодо спадкового майна. Всі їх дії є взаємоузгоджені. Брат прийняв спадщину на майно, яке оформлено на ім`я батька, так як проживав разом з ним.

Після смерті мами не оформлялася спадкова справа, так як ні позивачка, ні відповідач по справі не знали про існування державного акту на право власності на землю, а тим більше заповіту від імені мами. Вона все це робила самостійно, так як проживала одна в с. Кадобна. Батько з братом проживали в м. Косові.

Позивачка вважає, що пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважної причини, а тому і просить суд визнати поважність такої причини. Позивачка з мамою проживали в різних адміністративних районах на день вчинення відповідних дій - складання заповіту та отримання державного акту на землю. Мама не ставила позивачку до відома на вчинення таких дій, а пізніше (останні два роки) вона проживала з позивачкою, так як потребувала постійного щоденного догляду. Вона було хвора, практично не рухома з-за свого віку і відкритого перелому ноги в 2021 році і в більшості не пам`ятала своїх дій. Саме тому позивачка була необізнана про наявність заповіту в її користь, так як весь сімейний архів документів знаходився у брата, про що позивачка не заперечувала. Тільки в кінці квітня 2026 року вони з відповідачем виявили наявність державного акту на право власності на землю та заповіту в користь позивачки.

У зв`язку з цим, позивачка просить суд визнати поважною причину пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини і встановити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_4 , строком на 90 діб (три місяці).

У підготовче судове засідання позивачка не з`явилася, однак подала суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити (а.с. 31).

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутності. Зазначив, що позов визнає повністю (а.с. 30).

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 у віці 70 років (а.с.5).

Позивачка ОСОБА_5 є дочкою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4).

20.10.1999 року на ім`я ОСОБА_4 був виданий державний акт на право приватної власності на землю площею 0,88 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельний пай) на території с. Кадобна (а.с.9).

17.04.1997 ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.10).

28.03.2025 відповідач ОСОБА_2 подарував позивачці ОСОБА_1 житловий будинок у с. Кадобна(а.с.7-8).

У відповідь на звернення позивачки нотаріус Ігнатова Т.О. 11.06.2026 повідомила, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась. Роз`яснено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини до шести місяців з дня смерті спадкодавця. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. (а.с.28).

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкодавець ОСОБА_4 за життя зробила розпорядження щодо майна, належного їй на праві приватної власності, у вигляді заповіту.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ст. ст. 1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав спільно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1272 ЦК України, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року роз`яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки позивачка з мамою проживали в різних адміністративних районах на день вчинення відповідних дій - складання заповіту та отримання державного акту на землю. Мама не ставила позивачку до відома на вчинення таких дій. Позивачка була необізнана про наявність заповіту в її користь, так як весь сімейний архів документів знаходився у брата. Тільки в кінці квітня 2026 року вони з відповідачем виявили наявність державного акту на право власності на землю та заповіту в користь позивачки.

Суд також враховує, що відповідачем позов визнано, заперечення щодо задоволення позову відсутні.

У зв`язку з цим суд вважає, що позивачці ОСОБА_1 слід визначити додатковий строк – три місяці, який обчислювати з моменту набрання рішенням законної сили, що буде достатнім для подання нею заяви про прийняття спадщини.

На підставі наведеного та керуючись ст. 200, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий