Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №341/692/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/692/26

Номер провадження 2/341/697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства та стягнення аліментів.

установив

21.04.2026 адвокат Шевчук-Філімон Н. М в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства та стягнення аліментів.

У позові просить:

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- внести зміни до актового запису № 37 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище дитини на « ОСОБА_4 »;

- стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачка з квітня 2008 року перебувала у близьких стосунках із ОСОБА_2 , з яким проживала як одна сім`я без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків у сторін народилася дитина – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач фактично визнав своє батьківство щодо сина, але звернутись до органу ДРАЦС для подання спільної заяви не побажав, а тому народження дитини зареєстроване відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Наразі відповідач ухиляється від добровільного подання заяви про реєстрацію його як батька дитини до органу ДРАЦС, а тому позивачка просить суд визнати батьківство відповідача щодо сина ОСОБА_5 . З 2018 року сторони проживають окремо. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Одночасно позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі частини від усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення сином повноліття.

Ухвалою суду від 23.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.05.2026, яке відкладено за клопотанням представника відповідача на 20.05.2026.

20.05.2026 представниця позивачки подала до суду клопотання про призначення судово-молекулярно-генетичної експертизи на предмет встановлення біологічного батьківства відповідача.

Розгляд справи відкладено на 28.05.2026.

10.06.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх штучними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що відповідач з 01.10.1993 до 22.06.2016 перебував у зареєстрованому законному шлюбі з ОСОБА_6 , з якою спільно проживав у с. Залуква. У цьому шлюбі народилось та виховувалось двоє дітей: син ОСОБА_7 , 1994 року народження, та донька ОСОБА_8 , 2003 року народження. Факт стабільного проживання відповідача зі своєю законною сім`єю виключає фізичну та правову можливість проживання «однією сім`єю» з позивачкою. Також, згідно з чинним нотаріально посвідченим шлюбним договором від 21.05.2016, укладеним між відповідачем та його колишньою дружиною ОСОБА_6 , відповідач несе юридичний обов`язок із щомісячного утримання колишньої дружини у розмірі 5000,0 грн на місяць, а також зобов`язання щодо повного утримання дітей від цього шлюбу. Зазначив, що відповідач є тяжкохворою особою, яка страждає на комплекс життєвозагрозливих хронічних захворювань. Це вимагає безперервного, дороговартісного медикаментозного супроводу, регулярного стаціонарного лікування та хірургічних втручань.

У чергове підготовче судове засідання 19 червня 2026 року з`явились позивачка, представниця позивачки та представник відповідача.

У підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення клопотання представниці позивачки про призначення судово-молекулярно-генетичної експертизи.

Представник відповідача зазначив, що відповідач ОСОБА_2 визнає факт батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., та визнає відповідну позовну вимогу. При цьому заперечує щодо стягнення аліментів.

Позивачка та представниця позивачки відмовились підтримувати відповідне клопотання, з огляду на визнання стороною відповідача факту, для з`ясування якого просили призначити експертизу.

За таких обставин, ураховуючи, що відповідач визнав факт батьківства і сторона позивача клопотання не підтримує, суд дійшов висновку щодо залишення клопотання представниці позивачки про призначення судово-молекулярно-генетичної експертизи без розгляду.

Ухвалою суду від 19.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2026.

У зв`язку з клопотанням представника відповідача судове засідання, яке призначено на 07.07.2026, відкладено на 05.08.2026.

У судове засідання 05.08.2026 з`явилась позивачка, відповідач та його представник, представник третьої особи не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.

31.07.2026 представник відповідача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуватиме у відпустці.

05.08.2026 представник Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі відповідного представника, під час ухвалення рішення покладаються на розсуд суду.

Позивачка щодо відкладення судового засідання заперечила, наполягала на розгляді справи по суті. Пояснила, що втратила роботу у зв`язку з війною і немає можливості самостійно утримувати сина, зокрема через відсутність коштів зібрати його до школи.

З огляду на приписи ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторони відповідача та представника третьої особи.

При цьому суд ураховує всю попередню процесуальну поведінку сторони відповідача, яка полягала в неодноразових відкладеннях судових засідань, зокрема на стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила такі задовольнити. Крім того зазначила, що чотири роки тому вона вже подавала відповідний позов до суду. Відповідач казав, що буде допомагати утримувати сина, тому вона такий позов залишила без розгляду. Проте відповідач обманув її. Він не утримує сина, не допомагає у його вихованні. Зазначила, що втратила роботу. Одна не може утримувати сина, коштів на таке утримування не вистачає, тому просить з відповідача стягувати аліменти. Син любить спорт, цікавиться математикою, ходить на гуртки, оплата яких вимагає відповідних коштів. Також, дитину потрібно одягнути до школи, купити шкільне приладдя, на що вона не має коштів. Додала, що фактично разом проживала з відповідачем у місті Галичі у квартирі у 2015 році.

Також, позивачка підтвердила, що відповідач хворів, проходив лікування та операцію за кордоном, зокрема у Відні. Проте, додала, що відповідач є заможною людиною, займається підприємницькою діяльністю і здійснює будівництво багатоквартирних будинків, має багато нерухомого майна і транспортних засобів, спеціальної техніки. З огляду на викладене, переконана у спроможності відповідача платити аліменти.

Заслухавши позивачку, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини є позивачка ОСОБА_1 , а батьком записано ОСОБА_9 , громадянина України (а. с. 7).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

До матеріалів справи додано спільні фото позивачки та відповідача, також фото сина ОСОБА_3 (а. с. 9).

Відповідно до копії свідоцтв про народження підтверджується, що у відповідача є двоє дітей: син ОСОБА_10 , 1994 року народження, та донька ОСОБА_11 , 2003 року народження, матір`ю яких є ОСОБА_6 (а. с. 71).

21.05.2016 між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюбний договір (а. с. 72).

Відповідно до п. 7 шлюбного договору сторони домовились про надання чоловіком утримання дружині. Утримання надається щомісячно в грошовій формі. Сума утримання складає 5000,0 грн, які чоловік зобов`язаний сплачувати дружині не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Виплата суми утримання здійснюється готівкою. У разі хвороби дружини чоловік зобов`язується виплачувати матеріальну допомогу за домовленістю сторін.

Згідно з п. 8 шлюбного договору чоловік зобов`язується нести усі витрати щодо навчання та утримання дітей.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 73).

Згідно з копією виписки з рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2016 підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 73 зворот).

Відповідно до медичної документації щодо ОСОБА_2 підтверджується, що відповідач хворіє, зокрема на хронічні захворювання (а. с. 74-85).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v.russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина – містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2021 у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

У постанові від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц, провадження № 61-6030св18, Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи те, що визнання батьківства встановлюється в судовому порядку, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів та пояснень сторін.

Суд установив, що запис про батька у актовому записі про народження ОСОБА_3 записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач ОСОБА_2 визнає факт батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Будь-яких даних, які б давали підстави для сумніву щодо батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , у суду відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, окремою заявою про визнання позову чи в заяві по суті спору ОСОБА_2 вимоги про встановлення батьківства не визнав.

При цьому представник відповідача в судовому засіданні визнав відповідний факт і позовну вимогу.

З урахуванням принципу добросовісної поведінки учасника справи, зокрема, щодо представника відповідача – адвоката, у суду відсутні підстави вважати, що сторона відповідача в судовому засіданні визнала факт батьківства лише для того, щоб суд не задовольнив клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з урахуванням, зокрема, процесуальної поведінки відповідача, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі – Правила № 96/5), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, у тому числі, рішення суду про визнання батьківства.

Згідно з пунктом 2.16.4 Правил № 96/5 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, вивчивши надані суду докази на обґрунтування заявлених вимог, повно та всебічно дослідивши надані позивачкою документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині встановлення батьківства є обґрунтованою і підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Нормами ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ч. 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Тобто, законодавством передбачено стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі доходу у наказному провадженні (у безспірному порядку). Отже, фактично, стягнення аліментів у розмірі доходу платника аліментів на одну дитину, за відсутності інших утриманців, є мінімально гарантованим мінімумом.

Позивачка просить стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 3512,0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вищевказаної Конвенції в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дитини зобов`язаний забезпечити достатній рівень життя своїй дитині, а тому, розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дитини.

Суд насамперед діє в інтересах дитини, з огляду на обов`язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний і достатній рівень життя.

Водночас матеріальне забезпечення дитини є лише одним із обов`язків батьків, серед інших: виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя тощо.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, доказів, які б спростовували доводи позивачки відповідач суду не надав, обраний спосіб захисту відповідає приписам Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення аліментів.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище сторін, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

При цьому викладені у відзиві аргументи сторони відповідача щодо заперечення проти задоволення цієї позовної вимоги суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Оцінюючи зміст наданого стороною відповідача шлюбного контракту 2016 року, суд зауважує, що сторона відповідача не надала жодних доказів фактичного його виконання відповідачем на цей час. Тобто, відсутні будь-які докази того, що діти відповідача ОСОБА_10 , 1994 року народження, та донька ОСОБА_11 , 2003 року народження, які давно повнолітні, продовжують навчання, а відповідач взагалі несе будь-які витрати на їхнє утримання та їхнє навчання.

Не надала сторона відповідача і будь-яких доказів матеріального становища ОСОБА_2 , оцінивши яке, суд мав би можливість констатувати, що аліменти у розмірі доходу відповідача є надмірним тягарем для нього.

Своєю чергою наявність у відповідача проблем зі здоров`ям не свідчить про його скрутне матеріальне становище, зокрема, з огляду на можливість оперуватися за кордоном.

Також, суд зважає на те, що представник відповідача у підготовчому засіданні, визнавши позов в частині визнання батьківства, все ж не визнавав позов про стягнення аліментів взагалі і просив у стягненні аліментів відмовити. При цьому сторона відповідача не вказала на тверду грошову суму, яку ОСОБА_2 об`єктивно міг би сплачувати на утримання неповнолітнього сина щомісячно.

Отже, відповідна поведінка відповідача, на переконання суду, свідчить про відсутність у ОСОБА_2 бажання взагалі виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання неповнолітнього сина.

Ураховуючи викладене, аналізуючи надані докази у їх сукупності, беручи до уваги обставини цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису від 05.06.2012 № 37, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Галицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, змінивши прізвище дитини на « ОСОБА_4 ».

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 21 квітня 2026 року.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене).

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

третя особа – Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Шевченка, 10, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 20556917.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ