Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №212/4459/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/4459/26

1-кп/212/1071/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у спеціальному судовому провадженні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 22026050000000020 від 02.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Велика Орлівка Мартинівського району Ростовської області, ІПН: НОМЕР_1 , не судимої, одруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року №2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.

Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які з додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет країни поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус.

Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_5 .

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рц/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.

11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення, у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.

21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-21), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ X« 6-ФКЗ).

11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Надалі продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно- правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому. Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Зокрема, починаючи з 27.04.2022 року Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Світлодарськ Бахмутського р-ну Донецької області.

Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.

При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ, Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.

26.05.2022 року указом т. зв. «главы ДНР» № 236 «Об администрации города Светлодарск» на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ Донецької області створено не передбачена законодавством України т. зв. «местная администрация Донецкой Народной Республики - администрация города Светлодарск», яка розташована у м. Світлодарськ, Донецької області та на яку незаконно покладено здійснення функції властивих міській раді України.

01.10.2022 року постановою т. зв. «главы администрации города Светлодарска днр» № 134 «Об утверждении «Положения о военно-учетном бюро и организации первичного воинского учета граждан на территории администрации города Светлодарска донецкой народной республики» на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ Донецької області створено не передбачене законодавством України т. зв. «военно-учетное бюро в администрации города Светлодарска», яке розташована у м. Світлодарськ, Донецької області.

Так, у громадянки України ОСОБА_5 з особистих мотивів, будучи обізнаною про факт ведення РФ агресивної війни проти України, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, виник умисел на співпрацю з представниками держави агресора.

17.10.2022 року громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в м. Світлодарськ Донецької області у приміщенні т. зв. «администрации города Светлодарск Донецкой Народной Республики», яка знаходиться за адресою: м. Світлодарськ, пр-т Ленина, буд. 5, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, з особистих мотивів, з метою співпраці державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала згоду і добровільно обійняла посаду «начальника отдела военно-учетного бюро администрации города Светлодарска», створеного на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку обіймає по теперішній час.

Відповідно до т. зв. «Должностной инструкции начальника военно-учетного бюро» начальник вказаного бюро виконує наступні обов`язки:

- суворе виконання законодавства днр, рф та інших нормативних документів з питань первинного військового обліку;

- забезпечення виконання функцій, покладених на адміністрацію міського округу у повсякденній діяльності з первинного військового обліку;

- організація та керівництво роботою ВУБ (військово-облікового бюро);

- організація контролю здійснення військового обліку організаціями на території адміністрації м. Світлодарська. Планування та проведення перевірок організацій;

- нерозголошення персональних відомостей про громадян, а також відомостей, що становлять державну або службову таємницю;

- керування роботою ВУБ (військово-облікового бюро);

- розподіляє обов`язки між посадовими особами ВУБ, організує їхню взаємодію та оцінює результати виконання обов`язків;

- планує роботу ВУБ та розробляє порядок контролю виконання заходів первинного військового обліку;

- організує проведення щорічних звірок документів первинного військового обліку адміністрації з документами військового обліку ВК, підприємств, а також з картками реєстрації або будинковими книгами;

- визначає порядок прийому громадян для постановки на військовий облік (зняття з військового обліку) до ВУБ;

- аналізує стан первинного військового обліку, та організує підготовку необхідних донесень та звітів до ВК;

- контролює виконання заходів ВУБ згідно з календарним планом;

- перевіряє ведення документів первинного військового обліку у виконавців, стан документації та відповідність облікових норм;

- організує оповіщення громадян на території адміністрації. Аналізує своєчасність та результати оповіщення громадян за повістками відділу військового комісаріату та ВУБ адміністрації. Підписує звіти до ВК про хід та результати оповіщення громадян;

- представляє (не рідше 1 разу на 2 тижні) у ВК оформлені документи первинного військового обліку, за потреби документи військового обліку громадян, обмінну інформацію та іншу відпрацьовану документацію. Отримує в ВК нові документи військового обліку на громадян, обмінну інформацію та іншу документацію;

- приймає участь у інструктивних заняттях.

Громадянка України, ОСОБА_5 , у період часу з 17.10.2022 року по теперішній час, перебуваючи на посаді «начальника отдела военно-учетного бюро администрации города Светлодарска», виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации города Светлодарск Донецкой Народной Республики», яка розташована за адресою: м. Світлодарськ, пр-т Ленина, буд. 5.

Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки добровільно зайняла, будучи громадянкою України, посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вбачається, що м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, починаючи з 24 травня 2022 року.

Ухвалою від 18 березня 2026 року слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження № 22026050000000020 від 02.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 ч. 5 КК України.

Ухвалою від 27 травня 2026 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу вирішено здійснювати спеціальний судовий розгляд кримінального провадження № 22026050000000020 від 02.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Виконуючи положення ч. 5 ст. 374 КПК України, суд зазначає, що стороною обвинувачення в рамках наявного кримінального провадження були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, враховуючи встановлені законом особливості такого провадження, передбачені КПК України.

Так суд вказує, що стороною обвинувачення була забезпечена обов`язкова участь захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні одразу з моменту прийняття рішення про проведення щодо такої особи спеціального досудового розслідування, та який безпосередньо приймав участь при вирішенні питання про провадження спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 .

Судом було перевірено, що ОСОБА_5 сторона обвинувачення викликала шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та через офіційний веб-сайт офісу генеральної прокуратури. Крім цього копії усіх процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , були вручені захиснику ОСОБА_5 , адвокату ОСОБА_4 .

При цьому провина ОСОБА_5 у скоєному злочині була повністю підтверджена в суді зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказувала, що з 2014 року працювала свого часу разом із ОСОБА_5 на Вуглегірській ТЕЦ поруч із м. Світлодарськ, де свідок була начальником ЖКГ, а ОСОБА_5 працювала у бухгалтерії. Додавала, що після 24.02.2022 року вона з колегами продовжували працювати на Вуглегірській ТЕЦ до останнього. Однак після окупації міста Світлодарськ у 24.05.2022 року, вони були змушені припинити роботу. Натомість, нова влада пропонувала роботу працівникам Вуглегірської ТЕЦ, на що багато людей відмовлялись. Однак ОСОБА_5 погодилась на пропозицію зайняти посаду в окупаційній владі щодо військового обліку. Свідок безпосередньо не була очевидицею цих подій та не розмовляла із обвинуваченою, однак місто Світлодарськ дуже маленьке, тому від людей свідок таку інформацію знала. Крім того вона слідкувала за новинами у чатах, що пов`язані із м. Світлодарськ. Зазначала, що оскільки централізованої евакуації з міста не було, то вона змогла покинути місто Світлодарськ лише у жовтні 2022 року, виїхавши на підконтрольну територію України. Додавала, що приймала участь в слідчих діях, де на фото впізнала ОСОБА_5 , а також впізнала її на фото на так званій нараді окупаційної адміністрації міста Світлодарськ.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказував, що він працював свого часу понад 15 років разом із ОСОБА_5 на Вуглегірській ТЕЦ, що поблизу м. Світлодарськ, де свідок працював у енергетичному цеху, а ОСОБА_5 працювала у бухгалтерії ТЕЦ. Зазначив, що він після початку повномасштабної війни з колегами продовжив працювати на Вуглегірській ТЕЦ до окупації міста Світлодарськ, що сталось несподівано 24.05.2022 року, оскільки коли він прокинувся, то у місто вже зайшли окупаційні війська. Того дня він разом із трьома колегами по роботі поїхали до Вуглегірської ТЕЦ, щоб відносити енергопостачання. Там їх усіх забрали представники Бахмутської адміністрації та вивезли на підконтрольну Україні територію. Натомість, у м. Світлодарськ залишилась його рідні, зі слів яких він дізнався, що окупаційна влада пропонувала роботу працівникам Вуглегірської ТЕЦ, на що ОСОБА_5 погодилась та зайняла посаду в окупаційній адміністрації щодо військового обліку для військкоматів, що також було підтверджено через соціальні мережі міста Світлодарськ. Свідок не був очевидцем цих подій та не розмовляла із обвинуваченою після 24.05.2022 року. Однак зазначав, що ще до окупації м. Світлодарськ при спілкуванні з обвинуваченою, остання не приховувала, що вона бажає приходу окупаційної влади. Додавав, що приймав участь в слідчих діях, де на фото впізнавав ОСОБА_5 , а також впізнав її на скіншоті з так званої наради окупаційної адміністрації міста Світлодарськ.

Крім того провина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

протоколом огляду, проведеного 18.01.2026 року за участі експерта, в ході якого було за пошуком «Светлодарский район» оглянуто телеграм-чат, де мається посилання від 06.02.2024 року: «06.02.2024 г. глава администрации города Светлодарск ОСОБА_8 провел еженедельное аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська, ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду;

протоколом огляду, проведеного 18.01.2026 року за участі експерта, в ході якого було за пошуком «Светлодарский район» оглянуто телеграм-чат, де мається посилання від 13.02.2024 року: «13.02.2024 г. глава администрации города Светлодарск ОСОБА_8 провел еженедельное аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська, ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду;

протоколом огляду, проведеного 22.01.2026 року за участі експерта, в ході якого було за пошуком «Светлодарский район» оглянуто телеграм-чат, де мається посилання від 05.12.2023 року: «05.12.2023 г. глава администрации города Светлодарск ОСОБА_8 провел еженедельное внутреннее аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська, ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду;

протоколом огляду, проведеного 22.01.2026 року за участі експерта, в ході якого було за пошуком «Светлодарск-Украина» оглянуто телеграм-чат «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де мається посилання на відомості від 19.12.2025 року з повідомленням: «Нам в приватні повідомлення злили ще одну зрадницю м. Світлодарська, Донецької області, яка перейшла на бік ворога та працює в адміністрації м. Світлодарська на посаді начальника військово-облікового бюро ДНР, це ОСОБА_5 , 1963 р. н.». В ході огляд було на фото виявлено особу схожу на обвинувачену, а також службові документи адміністрації м. Світлодарськ;

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявна реєстраційна анкета слухача ВНЗ, якої є ОСОБА_5 , начальник військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська;

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявна постанова від 01.10.2022 року «Об утверждении «Положения о военно-учетном бюро и организации первичного воинского учета граждан на территории администрации города Светлодарска ДНР» за підписом ОСОБА_9 ;

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявний наказ від 17 жовтня 2022 року № 5-лс про «принятие Дудиной Ирины Николаевны на государственную гражданскую службу ДНР 17.10.2022 года и назначить 17.10.2022 года на должность начальника военно-учетного бюро администрации г. Светлодарска» на підставі заяви ОСОБА_5 , з яким ОСОБА_5 була ознайомлена під підпис;

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявне «Положение о военно-учетном бюро (Приложение № 1 к постановлению Главы города Светлодарска от 01.10.2022 года № 134);

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявна «Должностная инструкция начальника военно-учетного бюро» (Приложение № 2 к постановлению Главы города Светлодарска от 01.10.2022 года № 134);

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявна інформація про працюючих пенсіонерів на 20.11.2023 рік, серед яких вказана ОСОБА_5 , як начальник військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська;

додатком до протоколу огляду від 22.01.2026 року оглянутого телеграм-чату «Новости нашего города и Украины. Предатели нашего города. Расположение рашистов», де наявний лист від 09.11.2023 року, де мається посилання на ОСОБА_5 , як начальника військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська;

протоколом огляду, проведеного 22.01.2026 року мережі-інтернет, було виявлено веб-сторінку за пошуком «официальный сайт главы ДНР пушилина», де виявлено сайт «Российская Федерация Глава Донецкой Народной Республики» в розділі «Указы главы ДНР за 2022 год», де під номером 236 мається «Указ Главы ДНР № 236 от 26.05.2022 года об Администрации города Светлодарска», де зазначено: «Включить город Светлодарск в зону влияния и ответственности администрации города Дебальцево. Создать местную администрацию ДНР – администрацию города Светлодарска»;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 19.01.2026 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнала на фото № 1 ОСОБА_5 , як начальника військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська так званої ДНР;

протоколом огляду, проведеного 19.01.2026 року за участі свідка ОСОБА_6 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Светлодарск-Украина», де за посиланням виявлено допис від 19.12.2025 року: «Нам в приватні повідомлення злили ще одну зрадницю м. Світлодарська, Донецької області, яка перейшла на бік ворога та працює в адміністрації м. Світлодарська на посаді начальника військово-облікового бюро ДНР, це ОСОБА_5 , 1963 р. н.», до якого долучено фото особи, яку свідок опізнала як ОСОБА_5

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 19.01.2026 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 серед пред`явлених чотирьох фотознімків впізнав на фото № 1 ОСОБА_5 , як начальника військово-облікового бюро адміністрації м. Світлодарська так званої ДНР;

протоколом огляду, проведеного 19.01.2026 року за участі свідка ОСОБА_7 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де за посиланням виявлено допис від 19.12.2025 року: «Нам в приватні повідомлення злили ще одну зрадницю м. Світлодарська, Донецької області, яка перейшла на бік ворога та працює в адміністрації м. Світлодарська на посаді начальника військово-облікового бюро ДНР, це ОСОБА_5 , 1963 р. н.», до якого долучено фото особи, яку свідок опізнав як ОСОБА_5 .

Таким чином суд встановив, що громадянка України, ОСОБА_5 , з мотивів непогодження з політикою влади в Україні, підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ, умисно пішла на співпрацю з представниками держави агресора, оскільки добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема, в окупаційній адміністрації держави агресора.

З урахуванням зазначеного, перевіривши доводи учасників кримінального провадження, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення було повністю доведено провину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину, внаслідок чого суд відкидає доводи захисника на необхідність виправдати ОСОБА_5 , оскільки в судовому засіданні не було підтверджено наявність примусу ОСОБА_5 з боку представників окупаційної влади, тому в суді було доведено, що вона таку посаду обійняла добровільно та усвідомлено.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає надані докази належними, допустимими, достовірними та в своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом, оскільки вона добровільно зайняла, будучи громадянкою України, посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких, одружена, раніше не судима.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає скоєння злочину ОСОБА_5 з використанням воєнного стану.

З урахуванням особи обвинуваченої, обставин вчинення нею злочину, необхідності і достатності обраного покарання для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливі лише в ізоляції від суспільства, внаслідок чого вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, оскільки не знаходить підстав для застосування положень ст. 75, 76 КК України, а також додаткових покарань в межах нижньої межі, встановленої в санкціях ч. 5 ст. 111-1 КК України, з конфіскацією усього майна обвинуваченої, враховуючи оплатність роботи ОСОБА_5 на посаді, пов`язаній з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Саме таке покарання на переконання суду слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинене кримінальне правопорушення, але й запобігатиме вчиненню обвинуваченою нових злочинів.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуванням в умовах кримінально-виконавчої установи закритого типу, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 10 (десять) років, а також з конфіскацією всього належного на праві власності ОСОБА_5 майна.

Строк покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій рахувати ОСОБА_5 з моменту відбуття основного покарання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1