Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №751/1548/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1548/26

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1586/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року (суддя – Яременко І.В., місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повного рішення – 20.04.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що від укладеного між сторонами 11.02.2022 шлюбу, у них мається спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. З 2023 року чоловік залишив сім`ю, а з липня 2025 року добровільно кошти на утримання дитини не надає. 25.12.2025 судовим наказом Новозаводського районного суду м. Чернігова стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття (справа №751/10684/25). Наразі позивач позбавлена можливості працевлаштування, оскільки здійснює постійний догляд за дитиною, якій не виповнилося три роки. Дочка має розлади здоров`я, тому позивачу доводиться часто перебувати з дитиною на стаціонарному лікуванні, що потребує значних коштів. Позивач отримує одноразову допомогу при народженні дитини, яка складає 860,00 грн на місяць, і цих коштів недостатньо для забезпечення належного рівня життя, а тому потребує утримання від відповідача, який спроможний це робити, оскільки є працездатною особою, проходить військову службу та отримує стабільне грошове забезпечення, на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків не має.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.02.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, котрим у задоволенні позову відмовити; вирішити питання про судові витрати.

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, при неповному та неправильному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення спору.

За доводами скаржника, він був позбавлений можливості надати суду свої аргументи та заперечення проти позову, оскільки з вересня 2025 року проходить службу на території Сумської області за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Апелянт стверджує, що до жовтня 2025 року він регулярно та добровільно здійснював перекази позивачу для утримання її та дочки, але потім у нього виникли затримки у заробітній платі і він об`єктивно не міг надсилати грошові кошти у попередніх обсягах, що позивач розцінила це як намір ухилитися від утримання дитини і подала до суду.

Скаржник зазначає, що він має на утриманні непрацездатну за віком мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач вказує, що позивач користується належним йому автомобілем «AUDI A4» та проживає разом з дитиною у належній йому квартирі, за яку він сам сплачує всі комунальні послуги.

Звертає увагу, що матері обох сторін допомагають позивачу з доглядом за дитиною, яка вже записана до дошкільного навчального закладу, тому не є слушними доводи позивача про позбавлення її можливості працювати, а належних та допустимих доказів перебування з дитиною на стаціонарному лікуванні позивачем не надано.

Крім того, апелянт стверджує, що після його мобілізації на військову службу усі сімейні грошові заощадження були залишені позивачу і впродовж 2022-2025 років вона регулярно купувала долари США.

За доводами скаржника, наразі він не отримує стабільного забезпечення, розмір виплат значно коливається і залежить від багатьох факторів, тому навіть якщо суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги дійде переконання про обґрунтованість чи часткову обґрунтованість позовних вимог, відповідач вважає за доцільне і справедливе визначити утримання дружині у фіксованому розмірі 3000 грн на місяць.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду в сумі 2000,00 грн.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначила, що відповідач був повідомлений судовий розгляд справи, що підтверджується долученими до відзиву доказами листування сторін у месенджері «Telegram». Натомість відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження проходження ним військової служби безпосередньо в районі ведення бойових дій або виконання бойових завдань в умовах, які об`єктивно унеможливлювали його участь у судовому процесі, подати відзив на позов із викладенням своїх заперечень, надати докази на їх підтвердження чи скористатися професійною правничою допомогою.

Вказує, що платежі, які здійснювались відповідачем позивачу до 2025 року, витрачалися не лише на потреби сім`ї, але і для оплати навчання відповідача, обслуговування та ремонт його автомобіля, а валюта збиралася за домовленістю подружжя для покупки другого транспортного засобу для сім`ї, на якому наразі відповідач і їздить.

Зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного перебування матері на його утриманні, розміру необхідних витрат або того, що такі обставини позбавляють його можливості виконувати сімейні обов`язки щодо позивача та малолітньої дитини.

Звертає увагу, що відповідач знає про наявність розладів зі здоров`ям у їх дочки з самого народження та що дитина потребує спеціального харчування, постійного нагляду, часто перебуває на стаціонарному лікуванні.

Позивач зауважує, що посилання скаржника на користування позивачем автомобілем та проживання у квартирі відповідача не мають правового значення для вирішення спору, оскільки ці обставини не спростовують ані факту проживання позивача з малолітньою дитиною, ані обов`язку відповідача надавати утримання.

За доводами позивача, надані Державною податковою службою України відомості про суми нарахованого доходу відповідачу, свідчать про отримання ним стабільного доходу протягом тривалого часу та спростовують його твердження про відсутність можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач та відповідач з 11 лютого 2022 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, відомості про розірвання якого в установленому порядку в матеріалах справи відсутні, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с. 7).

Від даного шлюбу сторони є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(а.с. 8).

За довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №1006 від 09.02.2026, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх донька ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Згідно копій довідок Управління адресних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради №22-21/901 від 02.12.2025 та ГУ ПФУ у Чернігівській області №866 від 02.12.2025, ОСОБА_1 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 грн (а.с. 10, 11).

Аналогічна інформація стовно позивача міститься й у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до медичної довідки ТОВ «МЗ Чернігівська» від 28.10.2025, ОСОБА_3 встановлено діагноз: розлад харчової поведінки. Непереносимість білку коров`ячого молока. Дефіцит ваги. Рекомендовано супровід спеціаліста з РХП, спеціальне вигодовування, збагачене по нутрієнтам та калоражу, до обстеження в спеціалізованих закладах (а.с. 12).

Судовим наказом Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.12.2025, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.12.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копіями військового квитка, довідки в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2026 й посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с. 109, 129-131).

У матеріалах справи маються виписка АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_5 щодо перерахування ним коштів, де серед отримувачів значиться і ОСОБА_1 (а.с. 46-51), та платіжні інструкції про оплату ОСОБА_2 житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52-81).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 26.11.2011, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є отримувачем пенсії за віком.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ОСОБА_2 із 14.04.2023 є власником автомобіля р.н. НОМЕР_8 (а.с. 82 зворот).

За одержаної апеляційним судом інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, протягом 2025 року та 1-2 кварталів 2026 року ОСОБА_2 отримував доходи у вигляді заробітної плати від Чернігівської філії АТ «Укртелеком», орендної плати за земельну ділянку від ТОВ «Чернігів-Агроенерджи» та грошового забезпечення від в/ч НОМЕР_1 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичнихосіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 84 СК України унормовано право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працює, спільна дитина проживає з нею, а відповідач є особою працездатного віку, у зв`язку з чим позивач має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку. Визначаючи ці аліменти у розмірі 1/8 частини доходу відповідача, суд урахував, що відповідач є працездатною особою, наявність стягнутих за судовим наказом з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини доходу, зважив на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дружини, відсутність у неї окрім соціальних виплат по догляду за дитиною інших джерел доходу.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 зареєстрована й проживає зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 , що не оспорюється сторонами.

Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримуючи щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 860,00 грн, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватися та одержувати дохід.

Відповідач є працездатною особою і його стан здоров`я не обтяжений якимось хворобами, перебуває на військовій службі та отримує стабільне грошове забезпечення.

Аналіз ст. 84 СК України вказує на те, що в матері дитини (дружини) виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у батька дитини достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів). У цих правовідносинах закон захищає матір малолітньої дитини незалежно від її власного матеріального становища – тягар утримання лежить на чоловікові. Суд може відмовити у задоволенні позову, лише якщо чоловік доведе свою нездатність сплачувати аліменти.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі наявні у справі докази, які надані позивачем у підставу своїх вимог та відповідачем у їх заперечення, дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку від відповідача ОСОБА_2 , який є батьком дитини, та як працездатна, фізично здорова особа, спроможний надавати їй таку матеріальну допомогу.

Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про шлюб, про народження дитини, довідкою з місця проживання, інформацією про доходи сторін, які відповідають критеріям засобів доказування у цивільному процесі.

Апеляційний суд також погоджується і з присудженим місцевим судом до стягнення з відповідача розміром аліментів, при визначенні якого було враховано реальні й розумні потреби в матеріальному забезпеченні дружини, відсутність у неї, окрім соціальної виплати, інших джерел доходу, працездатний стан відповідача та його фінансове становище, зокрема й аліментні зобов`язання по утриманню дитини.

Не заслуговують на увагу аргументи ОСОБА_2 , що суд першої інстанції прийняв рішення у справі лише на підставі наданої позивачем інформації, оскільки відповідач не проживає за місцем реєстрації, проходячи військову службу.

Адже, за змістом положень ст. 128, 130 ЦПК України комунікація судом із учасниками справи відбувається за їх зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання і судова кореспонденція направлялась відповідачу саме в такому порядку, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 29).

Твердження відповідача щодо попереднього добровільного надання ним матеріального утримання матері та дитині в значних розмірах не має правового значення для справи, оскільки подальше припинення фінансового забезпечення сім`ї й стало підставою для даного звернення позивача до суду. Крім того, надання матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину та її матір у передбачених законом випадках.

Із наданої відповідачем копії пенсійного посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_4 , не вбачається: 1/ родинних стосунків вказаної особи з ОСОБА_2 (мати – син), позаяк відсутнє свідоцтво про народження відповідача; 2/ перебування ОСОБА_4 на утриманні відповідача.

Апеляційний суд погоджується з аргументами відзиву позивача й вважає безпідставними посилання скаржника на користування дружиною належним йому автомобілем, на проживання матері з дитиною в його квартирі, за яку він сплачує житлово-комунальні послуги, залишення сімейних заощаджень позивачу, оскільки ці чинники не спростовують ані факту проживання позивача з малолітньою дочкою, ані обов`язку відповідача їх утримувати, тоді як саме з цими обставинами положення ст. 84 СК України пов`язують виникнення права дружини на утримання до досягнення дитиною трьох років.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про надання позивачу допомоги з боку батьків, запис дитини до дошкільного навчального закладу, відсутність доказів перебування з дочкою на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим позивач не позбавлена можливості повноцінно працювати. Адже в силу приписів ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання позивача в даному випадку не залежить від того, чи вона працює, та від її матеріального становища.

Отримана апеляційним судом за період 2025 року та І-е півріччя 2026 року інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, свідчить про стабільний і значний розмір отримуваного ОСОБА_2 доходу, який в основному складається з грошового забезпечення як військовослужбовця.

За вказаний період середньомісячний дохід відповідача склав 63390 грн, а присуджена з якого позивачу 1/8 частина має становити 7924,00 грн, що знаходиться трохи нижче рівня мінімальної заробітної плати. При цьому, з урахуванням аліментного зобов`язання на малолітню дитину в розмірі 1/4 доходу (близько 15847 грн), у розпорядженні відповідача залишатиметься орієнтовно 39619 грн.

Отже, зазначені розрахунки свідчать про достатній розмір отримуваного відповідачем грошового забезпечення, який дозволяє йому бути спроможним надавати матеріальну допомогу позивачу, яка опікується їх дочкою до досягнення нею трирічного віку, а позивачу – бути фінансово забезпеченою.

Посилання відповідача на значну мінливість розміру отримуваних грошових виплат не є слушними, оскільки дана обставина автоматично враховується при стягненні аліментів у частці від доходу (більший заробіток – більша сума відрахувань, і навпаки).

Не може бути прийнята до уваги й аргументація скаржника щодо справедливого визначення утримання дружині у фіксованому розмірі 3000 грн на місяць, оскільки положення СК України надають винятково одержувачу аліментів право вибору способу їх стягнення та подальшої його зміни.

При цьому, позивач наполягає на стягненні з відповідача аліментів саме в частці від доходу, що є її диспозитивним правом і суд не вправі самостійно змінювати обраний нею спосіб.

Одночасно колегія суддів звертає увагу сторін, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не є незмінним, і його може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 щодо розміру стягуваних із відповідача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.04.2026 – без змін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає в силі рішення суду першої інстанції, то понесені ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору залишаються за відповідачем.

Професійна правнича допомога, надана позивачу у зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги, становить 2000,00 грн, що підтверджується наявними у справі доказами: договором про надання правничої допомоги №15/10/25 від 13.10.2025, укладеним ОСОБА_1 і адвокатом Гурською О.О. (а.с. 14-16), додатковою угодою №2 від 10.06.2026 до даного договору, в якій зазначена фіксована сума гонорару 2000,00 грн за підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 111), рахунком-фактурою №СФ-0000002 від 10.06.2026 на суму 2000,00 грн (а.с. 112), актом приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2026, у якому зазначено найменування, обсяг, затрачений час та вартість наданих адвокатом послуг (а.с. 112 зворот).

При цьому, апеляційний суд враховує, що до понесених сторонами витрат на професійну правову допомогу адвоката відносяться як оплачені, так і ті, що будуть оплачені ними у майбутньому, що відповідає умовам договору та усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 27.07.2022 у справі №686/28627/18, від 15.06.2021 у справі №159/5837/19, від 03.10.2019 у справі №922445/19 та Європейського суду з прав людини (п. 115 рішення в справі «Бєлоусов проти України від 07.11.2013»).

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн є пропорційною до предмета спору, його складності та фактичної потреби в затраченому часі на надання послуги, у зв`язку з чим відповідає критеріям співмірності, розумності, обгрунтованості та реальності й забезпечує справедливий баланс між інтересами сторін.

Відтак, оскільки в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, то з нього на користь позивача підлягає стягненню 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Поновити дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун