Додаткове рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №740/7586/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

10 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/7586/24

Головуючий у першій інстанції – Дударець Д.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/79/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7835325 від 23.02.2023 у сумі 57937,50 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

30.07.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Кірюшин А.А. через систему «Електронний суд» звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, в сумі 7500,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 23.05.2026 між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 2.1 якого, виконавець представляє інтереси ОСОБА_1 у цивільній справі № 740/7586/24, в органах та у осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів шляхом надання юридичних консультацій, підготовки відповідних процесуальних документів, зокрема, апеляційних скарг, заяв і клопотань та інших процесуальних документів, їх підписання, подання до судів, участі у судових засіданнях тощо. 23.05.2026 сторонами складено акт виконаних робіт по договору, у якому викладений детальний перелік дій, пов`язаних із виконанням доручення позивача, саме правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, яка складалась з усної консультації та підготовки відзиву на позовну заяву. Згідно даного акту загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 23.05.2026 складає 7500,00 грн і претензій щодо виконання умов договору сторони одна до одної не мають.

Позивач не подав ніяких міркувань чи заперечень на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови Чернігівського апеляційного суду від 27.07.2026, у ній вирішено питання лише про розподіл між сторонами судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, в порядку ч. 1 ст. 270 ЦПК України підлягає вирішенню заява відповідача про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

За приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

З аналізу наведених норм цивільного процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Обміркувавши вищевикладене, з урахуванням принципу розумності, апеляційний суд зауважує, щоу випадку якщо сторона з поважних причин до завершення розгляду справи не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті заявлених вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до завершення розгляду справи.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Водночас аналіз викладених вимог ЦПК України дає підстави для висновку, що оскільки в процедурі спрощеного позовного провадження, у тому числі й письмового провадження, стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів – не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Тому у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Такий висновок випливає з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 06 жовтня 2020 року у справі №922/376/20, від 30 вересня 2021 року у справі №918/853/20.

Разом з тим, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У справі встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат на професійну правничу допомогу була подана представником відповідача у межах п`ятиденного строку з часу ухвалення апеляційним судом постанови за наслідками вирішення апеляційної скарги, розгляд якої проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження), тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підтвердження вказаних судових витрат представником відповідача надано довіреність від 31.12.2024, якою ОСОБА_1 уповноважила Кірюшина А.А. представляти її інтереси в судах України у справі №740/7586/24, договір про надання правової допомоги від 23.05.2026, укладений між Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» та ОСОБА_1 , у п. 5.3 якого вартість послуг визначена в сумі 7500,00 грн, акт виконаних робіт по договору від 23.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас до ухвалення апеляційним судом постанови, зокрема й у апеляційній скарзі, представник відповідача із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу не звертався.

Зазначення ж лише у прохальній частині (п. 4) апеляційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з іншої сторонни не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 134 ЦПК України саме з поданням апеляційної скарги апелянт повинен був подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із апеляційним розглядом справи, проте такий розрахунок, зокрема й щодо витрат на професійну правничу допомогу, відсутній.

Крім того, в п. 1 акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 23.05.2026 на підтвердження вартості понесених витрат у сумі 7500,00 грн наведено наступну проведену адвокатом роботу: підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву у справі.

Однак, по-перше, такий відзив був складений представником відповідача ще 24.11.2025, тобто доказ понесення цих витрат на правову допомогу існував ще як на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, так і на час подачі апеляційної скарги, проте його не було своєчасно подано до суду; по-друге, відзив на позовну заяву є заявою по суті справи в суді першої інстанції (ч. 2 ст. 174 ЦПК України), тоді як заявами по суті справи в апеляційному провадженні є апеляційна скарга (ст. 356 ЦПК України) та відзив на апеляційну скаргу (ст. 360 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів висновлює, що у задоволені заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Наведений висновок апеляційного суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21

Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 270, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення на її користь з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги в сумі 7500,00 грн, – відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун