Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №573/925/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №573/925/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черкашина М. С.

Номер провадження 33/816/1427/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу про адміністративне правопорушення № 573/925/26 за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бойка Валерія Федоровича на постанову судді Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

установив:

Постановою судді Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Крім того, з нього стягнуто судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

Суд першої інстанції виходив із того, що 26 квітня 2026 року близько 15:00 ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та виконуючи обов`язки військової служби в умовах воєнного стану, перебував на місці тимчасової дислокації військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння та у встановленому законом порядку відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Бойко В. Ф. подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Серед іншого, захисник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який належним чином не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, внаслідок чого був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Також захисник посилається на порушення встановленого законодавством порядку направлення військовослужбовця на медичний огляд, відсутність письмового направлення до закладу охорони здоров`я, недотримання строку проведення огляду, відсутність безперервної відеофіксації події та належних доказів вини ОСОБА_1 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Бойко В. Ф. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Не заперечував проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, однак не має можливості прибути до суду особисто.

Крім того, захисник просив не розглядати раніше подане ним клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим це клопотання повернуто йому без розгляду.

Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас дотримання цих вимог нерозривно пов`язане із забезпеченням особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, реальної можливості користуватися наданими їй процесуальними правами.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

Справа може бути розглянута за відсутності такої особи лише за наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та за умови, що від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, рапорт від 26 квітня 2026 року про відмову від послуг адвоката, заявка на отримання судових повісток та повідомлень за допомогою SMS-повідомлень, а також заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , складені від його імені, особисто ним не підписані. На цих документах містяться підписи інших осіб із зазначенням про відмову ОСОБА_1 від підпису.

При цьому постановою Білопільського районного суду Сумської області від 06 травня 2026 року матеріали справи вже поверталися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для належного оформлення, а 27 травня 2026 року повторно надійшли до суду.

Незважаючи на це, розглядаючи справу 29 травня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що він повідомлявся про судове засідання шляхом надсилання SMS-повідомлення відповідно до поданої ним заявки, а також зазначив у постанові, що ОСОБА_1 визнав свою вину, про що засвідчив у протоколі своїм підписом та поясненнями.

Такі висновки не відповідають матеріалам справи.

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підписував та письмових пояснень, якими визнавав би свою вину, не надавав.

Не може вважатися належною підставою для направлення йому судової повістки у формі SMS-повідомлення і наявна у матеріалах справи заявка, оскільки вона ОСОБА_1 не підписана, а отже, сама по собі не підтверджує його волевиявлення на отримання судових викликів у такий спосіб. Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що мобільний номер НОМЕР_2 належить та використовується ОСОБА_1 .

Інших належних і достатніх даних, які б підтверджували своєчасне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання 29 травня 2026 року, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт складання щодо особи протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про її обізнаність щодо конкретної дати, часу та місця подальшого судового розгляду.

За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх підстав для висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 та, відповідно, для розгляду справи за його відсутності.

Розглянувши справу за таких умов, суд першої інстанції не забезпечив ОСОБА_1 реальної можливості скористатися гарантованими ст. 268 КУпАП правами, зокрема бути присутнім під час судового розгляду, надати пояснення щодо обставин, викладених у протоколі, заявити клопотання, подати докази, висловити заперечення щодо наданих доказів та скористатися правовою допомогою захисника.

Можливість реалізації цих прав під час апеляційного перегляду не усуває допущеного судом першої інстанції порушення, оскільки право на участь у розгляді справи та на захист має бути забезпечене особі на кожній відповідній стадії провадження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції знайшли своє підтвердження.

Наведені положення національного законодавства узгоджуються зі стандартами справедливого судового розгляду, закріпленими у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сформованими у практиці Європейського суду з прав людини.

За змістом цих стандартів право особи на ефективну участь у судовому розгляді та можливість належним чином здійснювати свій захист є складовими права на справедливий суд. Розгляд справи за відсутності особи допускається за умови забезпечення достатніх процесуальних гарантій, зокрема її належного інформування про судовий розгляд.

При цьому відмова особи від права брати участь у судовому розгляді не може презюмуватися лише з факту її неявки, а має ґрунтуватися на обставинах, які достатньо переконливо свідчать про те, що особа була обізнана про відповідне провадження та добровільно, усвідомлено і недвозначно відмовилася від реалізації цього права.

Отже, необхідною передумовою розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є наявність належних і достатніх даних про її своєчасне повідомлення про судовий розгляд та відсутність обґрунтованих сумнівів щодо її волевиявлення стосовно розгляду справи без особистої участі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що таких передумов у цьому випадку дотримано не було.

Допущене порушення призвело до істотного обмеження права ОСОБА_1 на захист та перешкодило розгляду справи з дотриманням установленої законом процедури, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо подальшого провадження у справі, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, правопорушення, у зв`язку з яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, мало місце 26 квітня 2026 року.

Інкриміноване йому адміністративне правопорушення не є триваючим, а тому передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення обчислюється з дня його вчинення та на час апеляційного розгляду 07 серпня 2026 року закінчився.

Закінчення передбаченого ст. 38 КУпАП строку є самостійною підставою для закриття провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та виключає можливість накладення адміністративного стягнення.

Тому після скасування постанови суду першої інстанції провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для подальшої оцінки інших доводів апеляційної скарги, які стосуються дотримання порядку направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, допустимості та достатності доказів, а також доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Встановлення обставин щодо винуватості чи невинуватості особи після закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, не є необхідним для вирішення справи та не впливає на обов`язок закрити провадження з підстави, встановленої п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на це вимоги апеляційної скарги про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції – скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Бойка Валерія Федоровича та доповнення до неї задовольнити частково.

Постанову судді Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення, – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа