Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №577/6206/25 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/6206/25

Провадження № 2-о/577/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі :

головуючого Гетьмана В.В.,

присяжних Кривоносової Т.М., Сахно Л.П.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

адвоката Рудейчук Я.В.,

представника органу опіки та

піклування Конотопської

міської ради Ільїнської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа орган опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із даною заявою та просить продовжити строк дії рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. від 25.09.2023 р. у справі №577/4186/23 про визнання ОСОБА_3 недієздатним, а його залишити опікуном. Вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. у справі №577/4186/23 ОСОБА_3 визнано недієздатним, а його призначено опікуном. Вказаним рішенням було визначено строк його дії в частині визнання фізичної особи недієздатною до 31.10.2025 р. Брат продовжує мати хронічний стійкий психічний розлад, що підтверджується характером його захворювання і не може розуміти значення своїх дій та ними керувати. ОСОБА_4 проживає з ним. Станом на день звернення до суду з клопотанням перебуває на обліку у лікаря психіатра, потребує постійного стороннього догляду. Вважає, що необхідно продовжити дію рішення суду, що змусило звернутися з вказаним клопотанням.

Представник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Адвокат Рудейчук Я.В., представник органу опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської обл. Ільїнська Л.В., кожен окремо, вважають, що клопотання не підлягає задоволенню.

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч.2 п.1 ст.293 ЦПК України).

Глава 2 ЦПК України врегульовано саме порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Положеннями ст.296 ЦПК України визначено, що перелік осіб, які можуть бути заявниками:

-заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом (ч.3).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом заявника, проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10-12), згідно довідки КНП КМР “Конотопська ЦРЛ ім. ак.М.Давидова” перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2019 р. з приводу хронічного психічного захворювання (а.с.13).

Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цивільним кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров`я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Ст. 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (ч. 1 ст. 7 Закону).

Згідно ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

27.10.2025 р. ухвалою суду призначено судово-психіатричну експертиизу ОСОБА_3 (а.с.16), 15.06.2026 р. від судово-психіатричного експерта Сумської філії судових експертиз ДУ “Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України” надійшло повідомлення про невиконання ухвали суду через неявку досліджуваного до експертної установи (а.с.26). Тобто, заявником ОСОБА_2 не забезпечено супроводження хворої особи ОСОБА_3 до експертної установи для проведення обстеження.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України.

Відповідні положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів (1979) Суд сформулював три критерії, які дозволяють точніше визначити поняття «психічно хворий» в рамках підпункту пункту 1 статті 5, а саме: держава має використовувати об`єктивні медичні стандарти при вирішенні питання про те, чи може особа вважатись «психічно хворою»; характер або ступінь психічної хвороби мають бути достатньо гострими, щоб виправдати примусову госпіталізацію; держава має право утримувати хворого в лікарні лише протягом часу загострення психічного розладу, а тому хворий, який примусово утримується в лікарні через «психічне захворювання», має право на здійснення періодичного огляду: примусове утримання в лікарні не може тривати протягом невизначеного періоду.

Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.

Згідно із ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для продовження строку дії рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. від 25.09.2023 р. про визнання ОСОБА_3 , недієздатним, оскільки заявником не доведено, а судом не встановлено, що останній не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. А тому, розглядаючи клопотання на підставі наданих заявником доказів, у відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, з`ясувавши мету звернення заявника до суду та юридичну природу виниклих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 39, 60 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник заявника Юсан Інна Олександрівна, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, пр.Миру, 15/62.

Представник особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_5 , юридична адреса АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа орган піки та піклування Конотопської міської ради Сумської області, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, пр.Миру, 8.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Гетьман В. В.

Присяжні