Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №334/4818/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.08.2026 Справа № 334/4818/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/4818/26 Головуючий у 1-й інстанції – Філіпова І. М.

Провадження № 33/807/1028/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ст. 485 МК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка Д. С., представника Запорізької митниці ДМСУ Ткача В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Запорізької митниці ДМСУ Ткача В. В. на постанову судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівника ПП «Фірма «НВ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року адміністративну справу про порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України (надалі – МК), стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Своє рішення суддя першої інстанції обґрунтував тим, що митним органом не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, зокрема обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони — прямого умислу та спеціальної мети ухилення від сплати митних платежів.

Оскільки ОСОБА_1 виконав вимоги ст. 257, 266 МК, подав достовірні відомості та необхідні для митного оформлення документи, а митним органом не доведено факт умисного подання недостовірної інформації чи приховування відомостей, суддя дійшов висновку про відсутність у його діях вини та складу адміністративного правопорушення.

Також суддя врахував, що він не має повноважень самостійно змінювати фабулу правопорушення або доповнювати обвинувачення доказами, яких не містить протокол про порушення митних правил.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі представник Запорізької митниці ДМСУ Ткач В. В. просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову, якою ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суддею першої інстанції помилково зроблено висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил за ознаками ст. 485 МК.

На підтвердження своїх доводів апелянт зазначає, що:

-для кваліфікації дій за статтею 485 МК не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також факт настання чи ненастання шкідливих наслідків. Відповідно до науково-практичного коментаря до Митного кодексу України у 3-х томах (К.: ДННУ «Акад. фін. Управління», 2012) суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, характеризується умисною або необережною формою вини (у формі самовпевненості або недбалості);

-висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України (надалі СЛЕД) від 21.04.2026 № 1420003700-0206 та Рішення про визначення коду товару від 04.05.2026 № 26UA11200000024-КТ, які відповідно до частини 7 статті 69 МК є обов`язковими до виконання, на момент винесення постанови суду не були оскаржені та не спростовані, що доводить провину ОСОБА_1 ;

-адвокат помилково посилається на положення статей 515–516 МК щодо призначення та проведення експертизи товару, оскільки відповідне дослідження проводилося на етапі здійснення митного контролю та митного оформлення, а не під час складання протоколу про порушення митних правил чи провадження у справі про таке порушення. У зв`язку з цим, у даному випадку підлягає застосуванню стаття 327 МК, яка регламентує залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю;

-суддя у постанові безпідставно послався на положення КУпАП, зокрема на статті 254 та 255 КУпАП, що регулюють порядок складання та зміст протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки порядок складання та зміст протоколу про порушення митних правил визначаються виключно нормами МК, які є спеціальними та містять вичерпне регулювання відповідних питань.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

Представник Запорізької митниці Ткач В. В.у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 до митниці надав усі необхідні документи, щоб товар був розмитнений. Відомості у митній декларації (кодування товару) останній мав би внести на підставі тих документів, що у нього малися. За результатами виявлених порушень з боку ОСОБА_1 , митний орган прийняв рішення про визначення іншого коду товару і воно не було оскаржено з боку останнього.

Захисник Ткаченко Д. С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що доводи, наведені представником митного органу в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 виконав усі вимоги статей 257 та 266 МК, задекларував повні та достовірні відомості про товар і надав усі необхідні документи для здійснення митного оформлення та митного контролю правильності класифікації товару. При цьому він діяв виключно на підставі документів, отриманих від постачальника, що свідчить про відсутність у його діях ознак умисного приховування або спотворення відомостей, необхідних для правильної класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відтак, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний умисел на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК, який є обов`язковою ознакою складу зазначеного правопорушення.

Крім того, у ОСОБА_1 не було умислу, передбаченого у диспозиції ст.485 МК України. Щодо прийняття рішення митного органу про визначення іншого коду товару – воно адміністративно оскаржено (тобто до вищого митного органу) і подальшому планується оскарження і до суду у порядку адміністративного судочинства.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника митниці Ткача В. В. та захисника Ткаченка Д. С., дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 458 МК встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З аналізу вказаних правових норм ст. 486 та 487 МК, а також ст. 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК, вказане діяння не є порушенням митних правил.

При цьому наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 491 МК підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За змістом положень ч. 1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Щодо юридичного значення мети вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК

Статтею 485 МК передбачено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Склад правопорушення, передбачений статтею 485 МК обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - неправомірне ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу, оскільки передбачає необхідність наявності у діях особи спеціальної противоправної мети.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Судувикладеною, зокрема, у постановах від 10.12.2020 у справі № 569/16120/15-а, від 20.08.2020 у справі № 553/1435/17, від 25.06.2020 у справі № 163/1218/16-а та від 18.06.2020 у справі № 638/10546/16-а, відповідно до якої склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Особа яка вчиняє відповідні дії повинна усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачати настання від таких дій суспільно-шкідливих наслідків у формі неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також бажати їх настання.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 березня 2023 року між ПП «Фірма «НВ» та компанією TIANJIN TANGFA WATTS VALVE CO., LTD (Китай) укладено контракт № WS23-530.

24 липня 2025 року між ПП «Фірма НВ» (замовник) та ТОВ «ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» (виконавець) укладено договір №2407/25 про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується від імені та за рахунок замовника, за обумовлену плату, в терміни, що передбачені даним договором, надавати консультації з питань митного оформлення товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, а також надавати послуги по декларуванню та митному оформленню товарів та інших предметів замовника, які переміщуються через митний кордон України або митною територією України.

07 квітня 2026 року декларантом ТОВ «ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» до Запорізької митниці подано електронну митну декларацію типу «ІМ40ДЕ», яку зареєстровану за № 26UA112030002145U0, відповідно до якої задекларовано товар - «Труби безшовні, холоднокатані (обтиснені у холодному стані) з вуглецевої сталі, не прецизійні, круглого поперечного перерізу, без різьби, без фітингів, та без марки 20 згідно GB/T8163-2018: - товщина стінки 3 мм. +/- 0.25 мм, зовнішній діаметр 16 мм +/- 0.16 мм, довжина від 3,8м до 4 м. - 1 пачка;- товщина стінки 3 мм. +/- 0.25 мм, зовнішній діаметр 18 мм +/- 0.21 мм, довжина від 6 м. - 1 пачка;- товщина стінки 2,5 мм. +/- 0.22 мм, зовнішній діаметр 22 мм +/- 0.22 мм, довжина від 5,9м до 6,9 м. - 1 пачка;- товщина стінки 4 мм. +/- 0.35 мм, зовнішній діаметр 25 мм +/- 0.25 мм, довжина від 10м до 11,5 м. - 1 пачка;- товщина стінки 3,5 мм. +/- 0.26 мм, зовнішній діаметр 27 мм +/- 0.27 мм, довжина від 6,2м до 6,3 м. - 1 пачка;- товщина стінки 2 мм. +/- 0.18 мм, зовнішній діаметр 28 мм +/- 0.28 мм, довжина від 6 м. - 1 пачка;- товщина стінки 4 мм. +/- 0.35 мм, зовнішній діаметр 32 мм +/- 0.30 мм, довжина від 6,3 м. - 1 пачка;- товщина стінки 6 мм. +/- 0.40 мм, зовнішній діаметр 32 мм +/- 0.30 мм, довжина від 7м до 8 м. - 1 пачка; - товщина стінки 4 мм. +/- 0.35 мм, зовнішній діаметр 38 мм +/- 0.35 мм, довжина від 9м до 10м,- 1 пачка;- товщина стінки 6 мм. +/- 0.40 мм, зовнішній діаметр 38 мм +/- 0.35 мм, довжина від 6м до 7 м, - 2 пачки;- товщина стінки 4 мм. +/- 0.35 мм, зовнішній діаметр 42 мм +/- 0.35 мм, довжина від 10м до 11 м. - 1 пачка;- товщина стінки 6 мм. +/-0.40 мм, зовнішній діаметр 42 мм +/- Q.35 мм, довжина від 7м до 8 м. - 1 пачка; - товщина стінки 2,5 мм. +/- 0.22 мм, зовнішній діаметр 51 мм +/- 0.38 мм, довжина від 10м до 11 м. - 1 пачка;- товщина стінки 6 мм. +/- 0.40 мм, зовнішній діаметр 57 мм +/-0.40 мм, довжина від 7м до 8 м. - 2 пачки;- товщина стінки 3,5 мм. +/- 0.30 мм, зовнішній діаметр 60 мм +/- 0.40 мм, довжина від 8,5м до 9,5 м. - 1 пачка;- товщина стінки 5 мм. +/- 0.40 мм, зовнішній діаметр 60 мм +/- 0.40 мм, довжина від 7м до 8 м. - 1 пачка; Містять: вуглецю С 0,19 - 0,22%, сірка S 0,005-0,007%, фосфору Р 0,019- 0,022%, хрому Сг 0,02-0,03%, нікелю Ni 0,01-0,02 %, кремнію Si 0,19-0,22%, марганцю Мп 0,38-0,44 % Загального цивільного використання не для військового призначення не належить до товарів подвійного використання, що можуть використовуватись у створенні звичайних видів озброєнь військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї. Торгова марка: Немає відомостей. Виробник: TIANJIN PENGFU SEAMLESS STEEL PIPE CO., Ltd Країна виробництва: Китай, (CN)», фактурною вартістю 24822,53 доларів США, митною вартістю 1 828 177,68 грн., код згідно УКТ ЗЕД 1/30318090, умови поставки FOB CN Tianjin.

До вказаної декларації були долучені документи, передбачені ст. 335 МК, а саме: контракт №WS23-530 від 29.03.2023; додаткова угода №26-1 від 01.01.2026 до контракту; комерційний рахунок (інвойс) №WS25-434-1 від 15.12.2025; пакувальний лист від 15.12.2025; коносамент №ZM25121649; CMR №5612 від 31.03.2026; сертифікат про походження товару № 6C1200C3683/00043 від 02.03.2026; копія митної декларації країни відправлення №020220250001411390 від 24.12.2025; сертифікат якості продукції №2025120502 від 05.12.2025; специфікація до проформи-інвойса №WS25-434-1 від 22.10.2025.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що під час митного оформлення товару було надано документи, а саме: комерційний інвойс постачальника №WS25-434-1, сертифікат якості виробника №2025120502, сертифікат про походження товару №6C1200C3683/00043, у яких підтверджено, що труби є холоднодеформованими. Зазначені документи є достовірними та відповідають дійсності. На підтвердження цього ОСОБА_1 до пояснень долучив висновок «Бюро незалежної судової експертизи України» від 13 квітня 2026 року, складений за результатами дослідження зразків товару, відібраних 06 квітня 2026 року на митному складі одночасно з відбором зразків для проведення дослідження митною лабораторією СЛЕД.

Таким чином, при зазначенні у графі 31 митної декларації № 26UA112030002145U0 від 07.04.2026 відомостей щодо товару № 1, зокрема при визначенні його коду згідно з УКТ ЗЕД, декларант виходив з інформації про характеристики товару, що містилася у товаросупровідних документах, наданих продавцем.

Відповідно ч. 1-6 ст. 69 МК, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митним органом виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Наведені положення МК передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі чого митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД.

В даному випадку митним органом не надано доказів на підтвердження того, що при заповненні декларації ОСОБА_3 мав умисел, спрямований на зменшення розміру митних платежів, а сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не утворює склад правопорушення згідно із ст. 485 МК.

Посилання апелянта на положення науково-практичного коментаря до Митного кодексу України не може спростовувати зміст прямої норми закону та правових висновків Верховного Суду. Науково-практичний коментар не є нормативно-правовим актом, не має обов`язкової юридичної сили та не може змінювати, доповнювати чи спростовувати положення чинного законодавства або надавати їм інше правове значення.

Відтак, доводи апелянта про те, що мотив і мета не мають значення для кваліфікації дій за статтею 485 МК, є необґрунтованими.

У цій справі для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 МК України митний орган мав довести не лише факт визначення іншого коду товару, ніж зазначений під час митного оформлення, а й те, що ОСОБА_1 усвідомлював неправомірність своїх дій, діяв умисно та цілеспрямовано, маючи на меті неправомірне зменшення або уникнення сплати митних платежів.

Щодо висновку СЛЕД та Рішення про визначення коду товару

Сам по собі факт прийняття митним органом Рішення про визначення коду товару та його обов`язковість для цілей митного оформлення не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на неправомірне зменшення митних платежів.

Частина 7 ст. 69 МК встановлює обов`язковість рішень митних органів щодо класифікації товарів, однак зазначена норма не встановлює презумпції вини особи та не передбачає, що прийняття митним органом рішення про визначення іншого коду товару автоматично свідчить про умисне подання декларантом неправдивих відомостей або про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відтак, саме лише прийняття митним органом рішення про зміну класифікації товару не може розглядатися як належний і достатній доказ наявності умислу декларанта на неправомірне зменшення митних платежів. Для встановлення вини особи необхідно довести не лише факт невідповідності заявленого коду товару висновкам митного органу, а й те, що така невідповідність виникла внаслідок умисних дій особи, спрямованих на зменшення належних до сплати митних платежів.

Не може свідчити про наявність такого умислу і сама по собі обставина, що суду не надано доказів про те, що висновок СЛЕД та рішення митного органу не були оскаржені на момент розгляду справи.

Факт неоскарження зазначених документів не надає їм статусу беззаперечного доказу вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не може ототожнюватися з визнанням особою своєї вини чи факту вчинення правопорушення та не звільняє митний орган від обов`язку належними, допустимими й достатніми доказами довести наявність у діях особи всіх елементів складу адміністративного правопорушення, у тому числі об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення.

Щодо посилання судді першої інстанції на статтю 254 КУпАП

Дійсно, Митний кодекс України містить спеціальні норми, що регулюють провадження у справах про порушення митних правил, зокрема щодо складання протоколу, доказів та встановлення обставин правопорушення. Водночас це не означає, що при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення суд позбавлений можливості застосовувати загальні засади адміністративної відповідальності та положення законодавства про адміністративні правопорушення у частині, що не врегульована спеціальними нормами МК України.

При цьому вирішальним у даній справі є не саме посилання суду першої інстанції на статті 254 та 256 КУпАП, а встановлена судом відсутність належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 діяв умисно та з протиправною метою.

Посилання апелянта на те, що дослідження проводилося під час митного контролю, а тому положення статей 515–516 МК України не підлягають застосуванню, саме по собі не спростовує висновків судді першої інстанції.

Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019).

Дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду всі наявні в справі докази, суддя апеляційного суду дійшов до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, так як належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні митних правил не встановлено.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та надавши зібраним доказам правову оцінку, суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, яким судом першої інстанції надано належну та всебічну оцінку. Судом правильно визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами, та застосовано норми законодавства, які їх регулюють.

Водночас доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності й обґрунтованості висновків суду першої інстанції. За своїм змістом наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою судом установлених у справі обставин та до суб`єктивного тлумачення норм матеріального і процесуального права, що не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, статтями 485-488, 5239, 530 МК, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Запорізької митниці ДМСУ Ткача В. В. – залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2026 року, якою на адміністративну справу про порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод