Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №336/123/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/123/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/123/26 Головуючий в 1 інст. Коваленко П.Л.

Провадження №33/807/931/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Шутака Ю.В. на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Хараїм О.В., у режимі відеоконференції,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2025 о 18:15 год в м. Запоріжжі по вул. Чарівній, 113, водій ОСОБА_1 керував т/з Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , та скоїв ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога. Висновок № 9238 від 24.12.2025. Про повторність попереджений. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, прилад Драгер, результат 0,34 проміле; - направленням на огляд водія транспортного засобу від 24.12.2025 до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, в якому зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ; - висновком КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР щодо результатів медичного огляду від 24.12.2025 №9238; - рапортом поліцейського; - довідкою з бази даних «Адмінпрактика», згідно з якою ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має; - відеозаписом правопорушення. Крім того, відповідно до витребуваних у КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР документів, вбачається, що 24.12.2025 ОСОБА_1 проходив медичний огляд на стан сп`яніння в закладі КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, та відповідно до результату аналізу сечі №6448 у ОСОБА_1 наявний етанол 0,56‰. Сертифікат перевірки типу пристрою Драгер чинний до 05.10.2027.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що в матеріалах справи були відсутні ключові докази, необхідні для підтвердження факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, зокрема акти медичного огляду, результати тестування алкотестером, свідоцтво про його повірку, акт медичного огляду та виписка з журналу реєстрації оглядів. У зв`язку з цим стороною захисту було подано клопотання про витребування зазначених документів.

Зауважує, що відеозапис медичного огляду містить суперечливі відомості: на запитання водія лікар повідомив, що під час огляду було зафіксовано нульовий результат алкотестера, пояснивши це тим, що алкоголь уже «вийшов з організму», водночас посилаючись на інші результати, які нібито підтверджують стан сп`яніння. Такі суперечності не дають можливості дійти висновку про вину особи поза розумним сумнівом, а відсутність належних і допустимих доказів свідчить про недоведеність наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

23 липня 2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Полянчук В.Б. надіслав на адресу суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що суд першої інстанції, на думку сторони захисту, неповно та поверхово дослідив обставини справи.

Вважає, що результати медичного огляду є недійсними, оскільки для лабораторного дослідження було відібрано лише 3 мл сечі замість мінімально необхідних 20 мл. При цьому особі не було надано можливості здати достатню кількість біологічного матеріалу або альтернативний зразок крові, незважаючи на її бажання пройти таке дослідження. Лікар встановив стан сп`яніння без дотримання визначеної законодавством процедури.

Сторона захисту ставить під сумнів допустимість результатів огляду, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820. На думку адвоката, прилад використовувався з порушенням вимог законодавства та інструкції виробника щодо технічного обслуговування і градуювання, які повинні проводитися уповноваженим сервісним центром кожні шість місяців. Хоча прилад мав чинне свідоцтво про повірку від 17.03.2025 року, на момент проведення огляду минуло понад шість місяців, а проведення необхідного сервісного технічного обслуговування та градуювання документально не підтверджено. З цією метою було направлено адвокатський запит до офіційного представника Drager в Україні, однак відповіді до моменту розгляду справи отримано не було.

Звертає увагу на суперечливість результатів тестування: первинний огляд показав 0,25 мг/л, тоді як повторний — 0,00 мг/л, що свідчить про можливу несправність або некоректну роботу приладу та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів.

Посилається на роз`яснення офіційного представника виробника Drager, відповідно до яких показник 0,25 мг/л алкоголю в повітрі, що видихається, відповідає приблизно 0,525‰ алкоголю в крові. З урахуванням допустимої похибки вимірювання у 2% результат огляду 0,56‰ фактично становить близько 0,51‰, що не перевищує допустимої межі, передбаченої Віденською конвенцією.

Зазначає, що після проведення огляду водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, а транспортний засіб не затримувався, що свідчить про відсутність у працівників поліції достатніх підстав вважати особу такою, що перебувала у стані сп`яніння, та ставить під сумнів законність їхніх дій.

На думку захисту, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом вини, оскільки під час його складання та оформлення були допущені істотні порушення вимог законодавства. У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що всі матеріали, долучені до протоколу, також є недопустимими доказами відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева».

Окрім цього, захист вважає, що безальтернативність санкції частини першої статті 130 КУпАП не відповідає принципам справедливості та індивідуалізації відповідальності, у зв`язку з чим просить застосувати аналогію права, врахувати практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та ЄСПЛ, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, і призначити більш м`яке стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

З огляду на наведене захист просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 .

Також останній надіслав клопотання про виклик співробітників УПП в Запорізькій області, які склали протокол, або ж забезпечення явки прокурора та виклику лікаря-нарколога.

Позиції учасників апеляційного провадження

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представник – адвокат Хараїм О.В. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, звертаю увагу на таке.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимог закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при його складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому — Інструкція № 1395).

У протоколі зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи події узгоджуються з іншими доказами у справі, є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, їх фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозаписи подій мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, адже містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Щодо заявленого клопотання сторони захисту про виклик та допит працівника поліції і лікаря-нарколога як свідків, зважаючи, що обставини правопорушення, які мали місце 24.12.2025, зафіксовані у відеозаписі та підтверджуються медичними матеріалами, наявними в справі, суд не вбачає доцільності у виклику зазначених свідків, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Клопотання сторони захисту про залучення прокурора до участі у справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, відповідно до ст. 250 КУпАП, участь прокурора при провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, законом не передбачена.

Як вбачається з матеріалів провадження, 24.12.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 . Під час встановлення обставин ДТП працівниками поліції було проведено спілкування з учасниками пригоди. У ході спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейські виявили у нього явні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінку, яка не відповідала конкретній дорожній обстановці. У зв`язку з цим працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». За результатами проведеного тестування прилад зафіксував наявність у останнього алкоголю в організмі у концентрації 0,34 ‰. Після цього працівники поліції запропонували останньому пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився на проходження такого огляду, після чого був доставлений працівниками поліції до відповідного медичного закладу. Після прибуття до закладу охорони здоров`я лікар-нарколог провів первинний медичний огляд ОСОБА_1 , під час якого здійснив візуальне обстеження, перевірив низку клінічних показників та оцінив загальну клінічну картину його стану. Також було повторно проведено огляд із використанням спеціального технічного засобу «Drager». Перший результат дослідження становив 0,25 ‰ алкоголю, а після повторного тестування, проведеного через 30 хвилин, прилад показав результат 0,0 ‰. Після завершення зазначених процедур лікар надав ОСОБА_1 одноразовий контейнер та запропонував здати біологічний матеріал (сечу) для проведення лабораторного дослідження на наявність алкоголю та наркотичних речовин. Через певний час останній надав біологічний матеріал. Однак під час перевірки медична сестра виміряла температуру зразка, яка виявилася значно нижчою за допустиму для свіжозібраного біологічного матеріалу. Це дало підстави припустити, що до зразка могла бути додана вода або інша стороння рідина, у зв`язку з чим отриманий зразок не міг бути використаний для належного лабораторного дослідження. У зв`язку із зазначеним лікар повідомив ОСОБА_1 , що він має достатньо часу для повторної здачі біологічного матеріалу, а також роз`яснив, що до моменту повторного відбору він може вживати воду, чай або каву. Надалі, через деякий час, ОСОБА_1 повторно зайшов до приміщення для здачі біологічного матеріалу. Проте вдруге він надав лише близько 3 мл сечі. Отриманий зразок був досліджений, за результатами чого встановлено наявність етанолу в концентрації 0,56 ‰ у сечі ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому — «Інструкція № 1452/735»).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до вказаної статті КУпАП.

З матеріалів провадження встановлено, що за результатами огляду у закладі охорони здоров`я лікарем було встановлено факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Як зазначено вище, під час огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я лікарем було проведено візуальний огляд ОСОБА_1 , перевірено ряд показників та враховано загальну клінічну картину.

Зі змісту акта медичного огляду № 9238 від 24.12.2025 року, на підставі якого лікарем було складено відповідний висновок № 9238 від 24.12.2025 року, встановлено, що поведінка оглянутої особи: балакучий, орієнтований, мовна здатність не порушена, почервоніння склер, дихання не змінене, зіниці розширені, реакція на світло млява, хода стійка, міміка млява, у позі Ромберга похитування, точні рухи (пальце-носова проба) виконує з помилками, тремтіння пальців рук. Також до акта лікарем внесено дані про наявність запаху алкоголю з порожнини рота і про те, що, зі слів обстежуваного, останній вживання алкоголю заперечував.

ОСОБА_1 проведено огляд із використанням спеціального технічного засобу «Drager». Перший результат дослідження становив 0,25 ‰ алкоголю, а після повторного тестування, проведеного через 30 хвилин, прилад показав результат 0,0 ‰.

У пункті 20 зазначено, що за висновком та діагнозом за результатом огляду встановлено – алкогольне сп`яніння.

Під час першої спроби ОСОБА_1 надав зразки біологічного середовища, однак вони були температурою +29 °C (розведені водою). Під час повторної спроби було надано лише 3 мл сечі.

За результатами лабораторного дослідження у сечі повторної спроби виявлено етанол у концентрації 0,56 ‰. На підставі отриманих результатів встановлено заключний діагноз: гостра алкогольна інтоксикація.

На переконання апеляційного суду, порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння не вбачається.

Те, що під час повторної спроби здати сечу ОСОБА_1 надав лише близько 3 мл сечі замість мінімально необхідних 20 мл, саме по собі не свідчить про відсутність у зразку етанолу та не може бути підставою для визнання результатів медичного огляду недійсними.

Незважаючи на незначний об`єм наданого біологічного матеріалу, отриманий зразок був досліджений у лабораторії. За результатами лабораторного дослідження в сечі було виявлено етанол у концентрації 0,56 ‰.

До того ж під час проведення медичного огляду лікар зазначив, що якби лабораторному дослідженню був підданий зразок сечі, наданий під час першої спроби без його розведення водою, концентрація етанолу була б ще вищою.

При цьому ОСОБА_1 було надано достатньо часу для того, щоб він надав біологічну речовину в достатній кількості.

Водночас поведінка ОСОБА_1 під час проходження медичного огляду, зокрема розведення під час першої спроби наданого зразка сечі водою та подальше надання при повторній спробі лише близько 3 мл сечі замість мінімально необхідного об`єму, може свідчити про намагання перешкодити проведенню належного лабораторного дослідження та фактичне ухилення від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені дії не можуть вважатися належним виконанням вимог щодо проходження медичного огляду, оскільки вони об`єктивно ускладнили проведення лабораторного дослідження відповідно до встановленого порядку та могли вплинути на достовірність його результатів.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 11–13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Кров може використовуватися для дослідження у випадках, коли в особи неможливо взяти зразки інших біологічних середовищ, визначених Інструкцією. Обов`язкове дослідження крові передбачене у випадках, коли водій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або має тяжкі травми.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не перебував у несвідомому стані, не мав тяжких травм та міг пройти відповідний медичний огляд. Крім того, відповідно до Акта медичного огляду № 9238 від 24.12.2025 лікарем-наркологом, окрім проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», у останнього було відібрано біологічний матеріал — сечу, що відображено у відповідному акті.

За таких обставин посилання захисника на невідбір саме зразка крові не може свідчити про недійсність результатів медичного огляду, оскільки Інструкція № 1452/735 не встановлює обов`язковість проведення дослідження крові у кожному випадку проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що лікар під час спілкування з ОСОБА_1 після проведення повторного тестування за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» повідомив про нульовий результат алкотестера, не свідчить про відсутність стану алкогольного сп`яніння. Це зумовлено тим, що результати медичного огляду встановлюються не виключно на підставі показань приладу під час повторного тестування, а за сукупністю всіх отриманих даних, зокрема клінічних ознак, результатів первинного огляду на місці ДТП із використанням спеціального технічного засобу «Drager» (за результатами проведеного тестування прилад зафіксував наявність у останнього алкоголю в організмі у концентрації 0,34 ‰), результатів повторного огляду в закладі охорони здоров`я, під час якого первинне тестування показало 0,25 ‰, а також лабораторного дослідження сечі, яким встановлено концентрацію етанолу 0,56 ‰.

При цьому пояснення лікаря щодо можливого зменшення концентрації алкоголю в організмі з плином часу не спростовують офіційних результатів медичного огляду, які містяться в матеріалах справи.

Твердження сторони захисту про суперечливість результатів тестування: первинний огляд показав 0,25 мг/л, тоді як повторний — 0,00 мг/л, що, на думку захисту, свідчить про можливу несправність або некоректну роботу приладу та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів, є недоречними, оскільки після результатів тестування у медичному закладі за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» ОСОБА_1 було здано сечу та за результатами лабораторного дослідження встановлено концентрацію етанолу 0,56 ‰ в сечі останнього.

У свою чергу, суперечливість між нульовим показником алкотестера («драгера») та наявністю 0,56 мг/л етанолу в сечі пояснюється різницею у часі виведення алкоголю з легенів та його накопиченням у біологічних рідинах, а також тим, що сеча відображає процес виведення метаболітів за минулий час, тоді як видих показує поточний стан у крові на момент тесту.

Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, з підстав нібито порушення вимог законодавства та інструкції виробника щодо технічного обслуговування, регулювання (градуювання) та повірки приладу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки та підлягають періодичній повірці у порядку, визначеному законодавством.

До таких засобів належать, зокрема, вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 встановлено міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» тривалістю один рік.

Як убачається з матеріалів справи, прилад Drager Alcotest 6820, за допомогою якого проводився огляд, мав чинне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П11/1094/25, видане ТОВ «ТЕСТМЕТРСТАНДАРТ», відповідно до якого прилад відповідає вимогам методики повірки та є придатним до використання до 17 березня 2026 року.

Окрім того, газоаналізатор Drager Alcotest 6820 належить до затверджених типів засобів вимірювальної техніки, що підтверджується даними Державного реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Сертифікат відповідності на відповідний тип приладів чинний до 05 жовтня 2027 року. Також вказаний засіб має свідоцтво про державну реєстрацію № 12147/2012, строк дії якого є необмеженим.

На спростування доводів сторони захисту апеляційний суд зауважує, що згідно з сервісною гарантійною книжкою газоаналізатор Drager Alcotest 6820 для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі відповідає вимогам EN15964:2011, і виконувати операції «Сервісне ТО», «Регулювання» («Градуювання»), «Повірка» необхідно щонайменше 1 (один) раз на 12 (дванадцять) місяців.

При цьому матеріали справи містять відомості про проведення відповідних сервісних операцій, зокрема регулювання (градуювання) та перевірки приладу. Зокрема, передостання операція «повірка» була здійснена 17 березня 2025 року, а остання — 01 квітня 2026 року, а огляд був проведений 24 грудня 2025 року, тобто у межах дозволеного строку.

Отже, твердження сторони захисту про порушення встановленого виробником порядку технічного обслуговування є необґрунтованим та спростовується наявними у справі документами.

Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних даних про технічну несправність приладу Drager Alcotest 6820, недостовірність його показань, закінчення строку повірки або інші обставини, які могли б поставити під сумнів результати проведеного огляду.

За наведених обставин використання вищевказаного технічного приладу при огляді ОСОБА_1 є законним.

Доводи захисту з посиланням на роз`яснення офіційного представника виробника Drager про те, що показник 0,25 мг/л алкоголю в повітрі, що видихається, відповідає приблизно 0,525 ‰ алкоголю в крові, а також про те, що з урахуванням допустимої похибки вимірювання у 2 % результат огляду 0,56 ‰ фактично становить близько 0,51 ‰ і не перевищує допустимої межі, передбаченої Віденською конвенцією, суд оцінює як непереконливі.

Так, відповідно до Інструкції з експлуатації газоаналізатора «Alcotest Drager», прилад містить таблицю допустимих похибок вимірювань залежно від температури навколишнього повітря. Наявність установленої виробником допустимої похибки характеризує метрологічні властивості приладу та межі точності його вимірювань, однак сама по собі не передбачає обов`язку автоматичного коригування або зменшення отриманого результату на величину такої похибки.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, проведеного поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів відповідно до вимог цієї Інструкції, показники яких після проведення тесту мають цифрове значення більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Статтею 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути оскаржений зацікавленою особою до вищого органу (вищої посадової особи) або до суду. Разом із тим матеріали справи не містять відомостей про оскарження результатів огляду чи визнання їх недійсними у встановленому законом порядку.

Законодавство України не передбачає визначення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння шляхом перерахунку показників між різними одиницями вимірювання або шляхом віднімання максимально допустимої похибки вимірювання від фактично зафіксованого результату. Правове значення має результат огляду, отриманий із застосуванням спеціального технічного засобу в порядку, визначеному чинним законодавством.

Водночас положення Віденської конвенції не містять приписів, які б зобов`язували держави застосовувати запропонований стороною захисту спосіб оцінки результатів вимірювання.

Наявність кількох взаємоузгоджених результатів досліджень, отриманих різними методами, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, виключає обґрунтованість доводів захисту про відсутність такого стану лише з огляду на запропонований ним перерахунок одного з отриманих показників із урахуванням допустимої похибки вимірювання.

Доводи щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева» є помилковими, оскільки в цьому випадку не встановлено істотних порушень прав особи, які б унеможливлювали використання отриманих доказів. Медичний огляд проведений у відповідності до вимог закону, а тому його результати не можуть визнаватися недопустимими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а відтак, на думку апелянта, виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане не є підставою для визнання огляду недійсним відповідно до ст. 266 КУпАП та жодним чином не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання сторони захисту на висновки, зроблені у певних рішеннях різних судів, не є доречними, оскільки ці висновки стосуються справ за іншої правової ситуації.

Твердження сторони захисту про те, що суд не перевірив законність отримання доказів, є безпідставними та не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію доказів, їх отримання з порушенням вимог закону або наявність будь-яких істотних процесуальних порушень під час документування правопорушення. Саме по собі незадоволення результатами розгляду справи не може свідчити про незаконність чи недопустимість доказів.

Вагомих доказів неналежності чи недопустимості доказів, що містяться в матеріалах справи, стороною захисту не надано. За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду не встановлено переконливих обставин, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянтом таких відомостей не надано, а матеріали справи їх не містять.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини та принцип «поза розумним сумнівом» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сукупність досліджених доказів є достатньою, узгодженою та переконливою для встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Відтак відсутні підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просив апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а також те, що таке правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю і може спричинити тяжкі наслідки, призначив адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Що стосується клопотання адвоката про застосування до ОСОБА_1 аналогії права та призначення більш м`якого стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Аналіз положень ч. 1 ст. 130 КУпАП свідчить про те, що санкція цієї норми є безальтернативною та передбачає обов`язкове застосування двох видів адміністративного стягнення — штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд, визначаючи вид і розмір адміністративного стягнення, не наділений повноваженнями не застосовувати один із видів стягнення, прямо передбачених санкцією статті.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Водночас зазначена норма не передбачає можливості відступу від безпосередньо встановленої законом санкції, якщо вона є безальтернативною.

Посилання захисника на необхідність застосування за аналогією положень ст. 69 КК України щодо можливості призначення більш м`якого покарання є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює питання призначення покарання у кримінальному провадженні та не застосовується при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за КУпАП. Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості звільнення особи від обов`язкового додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До того ж необхідність застосування саме такого виду стягнення обумовлена характером правопорушення, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює підвищену небезпеку для учасників дорожнього руху, враховуючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Встановлена законодавцем безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП має на меті не лише покарання особи, яка вчинила правопорушення, а й забезпечення превентивної функції адміністративної відповідальності — попередження вчинення аналогічних правопорушень як цією особою, так і іншими учасниками дорожнього руху.

За таких обставин клопотання захисника про незастосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з обмеженням лише штрафом, задоволенню не підлягає, оскільки суперечить прямій нормі закону.

Таким чином, накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також загальним засадам накладення адміністративного стягнення, визначеним статтями 23 та 33 КУпАП.

Підстав для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині та незастосування передбаченого законом додаткового адміністративного стягнення апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Шутака Ю.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко