Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №675/1685/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1685/25

Провадження № 3/675/8/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Ізяслав

Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевич Р. В., за участю: секретаря судового засідання – Гедзенюк В. В., представника потерпілого – Канюк Т. В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Спеціального С. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав у режимі відеоконференціїадміністративні матеріали, що надійшли з ВПД № 2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , не працюючої, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475352 від 06.10.2025, 06 жовтня 2025 року о 16 год. 16 хв. в м. Ізяслав по вул. Миколи Микитюка (Жовтнева), 106, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на електроопору та газопровід При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність по ст. 124 КУпАП.

Постановою суду від 12.11.2025 визнано ТОВ «Газорозподільчі мережі України» в особі Хмельницької філії потерпілим та залучено їх до участі у даній справі.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідків, працівників поліції, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступних висновків.

Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Приписами ст. 124 КУпАП визначено, що відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Спеціальний С. П. вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнали.

Так, ОСОБА_1 в судовому засіданні надала суду пояснення зазначивши наступне, 06.10.2025 приблизно о 16 год. 16 хв. вона керувала автомобілем Hyundai IX35, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у межах населеного пункту м. Ізяслав по вул. Миколи Микитюка у напрямку центру міста зі швидкістю близько 50 км/год, дотримуючись безпечної дистанції та рухаючись по своїй смузі, не порушуючи Правил дорожнього руху. Рухаючись по вказаній ділянці дороги, вона побачила, що назустріч, на відстані близько 30 метрів (10 метрів до вантажного автомобіля та 20 метрів до автомобіля, який здійснював обгін), на її смугу руху виїхав автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював обгін вантажного автомобіля (КамАЗ), не переконавшись у безпеці такого маневру. Вказаний автомобіль раптово опинився на смузі її руху і стрімко наближався, що створювало реальну загрозу лобового зіткнення. Розуміючи неминучість зіткнення та з метою уникнення загибелі чи тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 була змушена вивернути кермо праворуч та екстрено загальмувати, унаслідок чого автомобіль втратив керованість, виїхав на узбіччя та послідовно зіткнувся з деревом, електроопорою, після чого його відкинуло на газову трубу. Тому вважає, що вона діяла у стані крайньої необхідності, оскільки небезпека, яка загрожувала життю та здоров`ю людей, за конкретних обставин не могла бути усунена іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В судовому засіданні захисник заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.

Судом досліджено та оцінено наступні докази:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475352 від 06.10.2025;

– схему місця дорожньо-транспортної пригоди, підписану учасниками ДТП без зауважень до неї;

– показання свідка ОСОБА_3 , 2009 року народження, яка на момент ДТП перебувала пасажиром в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні за участю її законного представника ОСОБА_4 , відповідно до яких остання вказала, що попереду автомобіля, в якому вона перебувала, рухався вантажний автомобіль (КамАЗ), який ОСОБА_2 почав обганяти; на момент початку маневру обгону будь-якого автомобіля на зустрічній смузі не було, проте під час обгону поєднавшись майже з кабіною автомобіля (КамАЗ) в полі зору появився автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який знаходився на відстані приблизно 100–150 метрів та рухався назустріч; обгін здійснювався зі швидкістю приблизно 40–50 км/год. Таким чином ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці прийняв рішення зупинити своє авто на лівому узбіччі дороги, а автомобіль ОСОБА_1 перед їхнім автомобілем також з`їхав на узбіччя та допустив зіткнення з газовою трубою;

–показання свідка ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні, відповідно до яких він керував автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись з м. Ізяслав до с.Білогородка зі швидкістю близько 40-50 км/год, та під час поїздки розпочав маневр обгону вантажного автомобіля (КамАЗ); у процесі здійснення обгону він за 100-150 м. побачив зустрічний транспортний засіб та почав гальмувати, при цьому вантажний автомобіль (КамАЗ) також почав гальмувати; після цього ним було прийнято рішення з`їхати на узбіччя вліво, і в цей момент він побачив, що водій транспортного засобу, який рухався назустріч ( ОСОБА_1 ), також почала з`їжджати з проїзної частини та в подальшому здійснила зіткнення з газовою трубою;

– показання працівників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , надані в судовому засіданні, відповідно до яких вони перебували на патрулюванні, прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди та зафіксували її обставини;

– постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року у справі № 675/1686/25, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2026 року, встановлено, що 06 жовтня 2025 року о 16 год. по вул. Миколи Микитюка в м.Ізяслав ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_3 , під час маневру обгону не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху та, виїхавши на смугу зустрічного руху, створив аварійну ситуацію для автомобіля Hyundai IX35, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок таких дій ОСОБА_2 водій ОСОБА_1 була змушена змінити напрямок руху, щоб уникнути лобового зіткнення, та допустила зіткнення із деревом, електроопорою та газопроводом. Своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення п.п. 2.3 «б», 14.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Хоча провадження в частині притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строків, установлених ст. 38 КУпАП, апеляційний суд у мотивувальній частині постанови однозначно встановив факт вчинення ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху, яке призвело до створення аварійної обстановки на дорозі та вимушеної зміни напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Зазначені обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та показаннями свідка ОСОБА_3 , а тому суд визнає їх доведеними та не потребуючими додаткового доказування.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року були вимушеною реакцією на протиправну аварійну дорожню ситуацію, створену іншим учасником дорожнього руху – ОСОБА_2 , а не наслідком порушення нею Правил дорожнього руху чи легковажного або недбалого ставлення до їх дотримання.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Згідно із ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному чи громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності передбачає наявність реальної, а не уявної небезпеки для охоронюваних законом інтересів. Правомірність дій особи в такому стані можлива лише за сукупності таких умов: небезпека не може бути усунута іншими засобами; заподіяння шкоди є єдиним способом її відвернення; заподіяна шкода є менш значною, ніж та, якій вдалося запобігти. Такий правовий підхід викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5225/17.

Судом встановлено, що небезпека лобового зіткнення з автомобілем Hyundai Sonata, яка виникла внаслідок виїзду вказаного транспортного засобу на смугу зустрічного руху під час здійснення обгону, була реальною та наявною, а не уявною чи гіпотетичною, оскільки підтверджена як поясненнями самої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 так і встановленими в судовому порядку обставинами вчинення ОСОБА_2 відповідного порушення Правил дорожнього руху.

За таких обставин, з урахуванням швидкісного режиму руху обох транспортних засобів та незначної відстані між ними на момент виникнення небезпеки, у ОСОБА_1 був відсутній час та об`єктивна можливість для вибору іншого варіанту поведінки, окрім екстреного маневрування та гальмування, спрямованих на уникнення зіткнення, яке з високою ймовірністю могло призвести до тяжких наслідків. За встановлених судом обставин суд не вбачає реальної можливості усунення небезпеки іншим способом, окрім здійснення ОСОБА_1 екстреного маневрування та гальмування з метою уникнення лобового зіткнення.

Заподіяна внаслідок цих дій шкода – пошкодження транспортного засобу, а також газорозподільчого обладнання – є явно менш значною порівняно з тією шкодою, яка могла настати в разі лобового зіткнення транспортних засобів, а саме загибеллю або заподіянням тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні всі ознаки крайньої необхідності, передбаченої ст. 18 КУпАП, а саме: наявність реальної небезпеки, неможливість її усунення іншими засобами та менша значимість заподіяної шкоди порівняно з відверненою.

Щодо посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, суд зазначає, що зазначений пункт покладає на водія обов`язок під час вибору безпечної швидкості враховувати дорожню обстановку та мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу. Разом з тим формальне порушення цієї вимоги, зумовлене виключно вимушеною екстреною реакцією на аварійну обстановку, створену іншим учасником дорожнього руху, не може розцінюватися як самостійне винне порушення Правил дорожнього руху, оскільки такі дії є наслідком перебування особи у стані крайньої необхідності, а не результатом її недбалого чи легковажного ставлення до виконання вимог Правил дорожнього руху.

Оскільки ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності, її дії відповідно до статей 17, 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням, а відтак у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 124, 247, 266, 248, 283, 284-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 10-ти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Р. В. Пашкевич