Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №463/7397/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/7397/26

Провадження №1-кп/463/600/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 7 липня 2026 року за №12026141360000851 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, зі слів має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011, 2014 років народження, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, учасника бойових дій, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , -

за ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в порушення вимог Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-XII, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, у грудні 2025 року, перебуваючи в районі ведення бойових дій поблизу смт Павлівка Білопільської міської громади Сумського району Сумської області, більш точного часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, виявив бойові припаси, які придатні для здійснення вибуху - дві осколкові оборонні ручні гранати Ф-1 промислового виготовлення з маркуваннями: «107-36-77T» та «386-148-87T», а також бойові припаси до бойової нарізної вогнепальної зброї автомата системи Калашникова – двадцять сім патронів калібру 5,45?39мм (ПС) з маркуваннями: «270 88», «270 86», «17 83» та «17 89», які останній підняв із землі та забрав із собою, чим вчинив придбання та зберігання бойових припасів, без мети збуту.

Після чого ОСОБА_5 перебуваючи у відпустці, на початку липня 2026 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 7 липня 2026 року) вказані бойові припаси перевіз та зберігав за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , до моменту фактичного вилучення під час проведення невідкладного обшуку працівниками Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області 7 липня 2026 року, в період часу з 10 год. 04 хв. до 11 год. 14 хв.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, вказав, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та пояснив, що виходив з бойової позиції поблизу населеного пункту Павлівка та біля військовослужбовця рф виявив дві гранати Ф1 та патрони до автомата Калашнікова, які взяв і зберігав при собі для самооборони, оскільки жив в будинку, який за 8 км від кордону, а тому часто були групи ДРГ противника. Коли їхав у відпустку, забув викласти з рюкзака вказані гранати та патрони, а тому привіз такі 6 липня 2026 року до Львова. Просив суворо не карати, бо хоче і надалі нести військову службу.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, його дії за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано вірно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше згідно зі ст. 89 КК України не судимий, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, з листопада 2012 року перебуває на обліку в лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, є учасником бойових дій та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

З огляду на викладене, враховуючи, що обвинувачений є учасником бойових дій, надалі виявляє бажання захищати Батьківщину, нести військову службу в Збройних Силах України, беручи до уваги його вік, сімейний стан, стан здоров`я, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за обвинуваченим, на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Таке покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У зв`язку з призначенням покарання зі звільненням від відбування такого з випробуванням з іспитовим строком, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду.

При цьому з обвинуваченого в користь держави слід стягнути витрати за проведення експертиз в розмірі 10108,56 гривень.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_5 , на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою – скасувати, звільнивши ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави 10108 (десять тисяч сто вісім) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок за проведення експертиз.

Речові докази: 27 (двадцять сім) патронів калібру 5,45*39 мм з маркуванням 270 88, 270 86, 17 83, 17 89 – передати в Збройні Сили України, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 8 липня 2026 року в справі №463/6406/26; змиви з рук – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1