Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №462/5755/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5755/26

ПОСТАНОВА

05 серпня 2026 року, Залізничний районний суд міста Львова у складі судді Ліуша А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 164 Кодексу України пАП, -

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2026 року о 02 год.26 хв., ОСОБА_1 , на площі Двірцевій, 1, керуючи автомобілем Renault Logan д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без державної реєстрації як суб`єкт господарювання та ліцензії.

ОСОБА_1 , в суд не з`явився хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи. Подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення ним господарської діяльності, відтак, сам по собі факт перебування пасажира в автомобілі не є достатнім доказом здійснення ним підприємницької діяльності. В автомобілі перебував його друг. Крім того, зазначив, що суб`єктом складення протоколу не доведено систематичності його діяльності. Також вказав, що протокол вчинення адміністративного правопорушення сам по собі не є доказом вини.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Вказане стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21 червня 2026 року, фотографіями, наявним в матеріалах справи відеозаписом, скріншотом з додатку виклику таксі, в якому таксистом зазначено водій Нікіта, автомобіль Renault Logan.

Щодо твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про відсутність доказів систематичного здійснення ним перевезення пасажирів, суд зазначає наступне. Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Отже, при вирішенні питання про наявність у діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення оцінці підлягає не лише кількість зафіксованих фактів перевезення, а передусім характер фактично здійснюваної діяльності, її спрямованість та обставини, за яких вона здійснювалася.

Відтак, закон прямо встановлює обов`язок особи, яка здійснює господарську діяльність, провадити її у визначеному законодавством порядку, попередньо набути відповідного статусу та отримати необхідні дозвільні документи у випадках, коли їх наявність є обов`язковою. Водночас відсутність у матеріалах справи відомостей про значну кількість зафіксованих перевезень, обсяг отриманого доходу чи кількість пасажирів сама по собі не спростовує фактичного здійснення діяльності, якщо її характер підтверджується сукупністю інших належних та допустимих доказів. Тому доводи ОСОБА_1 , про недоведеність систематичності його дій не можуть оцінюватися відокремлено від інших встановлених судом обставин та автоматично свідчити про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на певну непослідовність позиції ОСОБА_1 . Так, з одного боку, він категорично заперечує здійснення перевезення пасажирів, пояснюючи перебування іншої особи в автомобілі виключно особистими відносинами та стверджуючи, що перевозив свого друга. Водночас, з іншого боку, обґрунтовуючи відсутність складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 посилається вже на недоведеність саме систематичності здійснення ним перевезень. Така аргументація є внутрішньо суперечливою, оскільки фактично одночасно містить заперечення самого факту здійснення діяльності та посилання на відсутність доказів її регулярного характеру.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 , стверджуючи про перебування в автомобілі свого друга, не заявив клопотання про виклик та допит цієї особи як свідка. При цьому, виходячи з характеру заявлених між ними відносин, ОСОБА_1 об`єктивно мав можливість повідомити суду відомості, необхідні для виклику такої особи, яка могла б безпосередньо підтвердити викладену ним версію подій. Водночас відповідних процесуальних дій ним вчинено не було. Більше того, така версія не пояснює наявності підтвердження замовлення поїздки через відповідний додаток. Якщо перебування пасажира в автомобілі було пов`язане виключно з особистими дружніми відносинами та не мало жодного зв`язку з наданням послуг із перевезення, залишається незрозумілим, з якою метою цією особою здійснювалося замовлення таксі та чому відомості про відповідну поїздку відображалися у додатку таксі.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом його вини, суд погоджується з таким твердженням у частині загального принципу оцінки доказів. Разом із тим у цій справі висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не виключно на відомостях, зафіксованих у протоколі. Обставини правопорушення підтверджуються сукупністю взаємопов`язаних доказів, серед яких відеозаписи, що фіксують обставини виявлення правопорушення та зупинки транспортного засобу, фотографії, а також скріншот із додатку виклику таксі. Зазначені докази підлягають оцінці не ізольовано один від одного, а в їх взаємному зв`язку, і в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколі.

Також суд зазначає, що надана ОСОБА_1 виписка з Реєстру застрахованих осіб не містить відомостей, які спростовували б обставини вчинення адміністративного правопорушення, а тому не має визначального доказового значення для вирішення цієї справи. Так само факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ПП «Вір Західбуд» жодним чином не виключає можливості одночасного здійснення ним іншої діяльності. Наявність офіційного місця роботи не доводить того, що у вільний від виконання трудових обов`язків час особа не могла здійснювати перевезення пасажирів, а тому сама по собі ця обставина не спростовує доказів, наявних в матеріалах справи.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 заперечення не спростовують встановлених судом обставин та переважно зводяться до власного тлумачення події без надання доказів, здатних поставити під обґрунтований сумнів сукупність матеріалів справи. Натомість протокол про адміністративне правопорушення у взаємозв`язку з відеозаписами, фотоматеріалами та відомостями із додатку виклику таксі утворюють послідовну та взаємоузгоджену сукупність доказів. За таких обставин суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення доведена в повному обсязі та поза розумним сумнівом, а наведені ним заперечення не дають підстав для іншого висновку.

Накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність відсутні, тому покарання слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, без конфіскації.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 221, 268, 283, 284 Кодексу України пАП, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.164 ч. 1 КУпАП та оштрафувати на 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок судового збору в дохід держави

На постанову може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня її винесення.

Суддя: А.І. Ліуш