Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №462/5797/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5797/26

ПОСТАНОВА

06 серпня 2026 року, Залізничний районний суд міста Львова у складі судді Ліуша А.І., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 124 Кодексу України пАП, -

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2026 року о 22 год. 27 хв., в м. Львові на проспекті Чорновола, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, під час перелаштовування не дав дороги мотоциклу honda nс27, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутньому напрямку по тій смузі, в яку він мав намір перелаштуватися.

ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину у вчиненому не визнав, та пояснив, що ДТП сталося з вини іншого учасника ДТП, оскільки той міг би просто пригальмувати, що допомогло б уникнути ДТП.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 Кодексу України пАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 , стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №701440, протоколом огляду місця ДТП, схемою місця ДТП, фотографіями з місця ДТП, поясненнями учасників ДТП.

Крім того, в ході розгляду справи, судом також було досліджені наявні в матеріалах справи відеозаписи, на якому о 01:20 чітко вбачається, як водій ОСОБА_1 , під час перелаштовування не дав дороги мотоциклу honda nс27, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутньому напрямку по тій смузі, в яку він мав намір перелаштуватися.

Відповідно до п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відтак, твердження ОСОБА_1 , про те, що інший учасник ДТП повинен був дати йому дорогу, є необґрунтованим та не узгоджується з установленим Правилами дорожнього руху порядком здійснення маневру перестроювання. Зі змісту таких пояснень взагалі не вбачається, на якій правовій підставі ОСОБА_1 , вважає, що водій транспортного засобу, який вже рухався у відповідній смузі в попутному напрямку, був зобов`язаний надати йому перевагу в русі. Натомість саме ОСОБА_1 , здійснював перестроювання, а тому саме на нього покладався обов`язок перед початком такого маневру належним чином оцінити дорожню обстановку, переконатися у можливості його безпечного виконання та впевнитися, що зміна смуги руху не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Таким чином, обов`язок забезпечити безпечність маневру в цій дорожній ситуації покладався саме на водія, який здійснював перестроювання, а не на учасника дорожнього руху, який уже рухався тією смугою, до якої здійснювалося перестроювання.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 , про те, що дорожньо-транспортної пригоди можна було б уникнути, якби інший учасник ДТП пригальмував. Наведене фактично зводиться до перекладення обов`язку із забезпечення безпечності власного маневру на іншого водія та свідчить про нерозуміння ОСОБА_1 базових вимог Правил дорожнього руху. Саме по собі припущення про те, що інший водій теоретично міг вчинити певні дії для уникнення зіткнення, не звільняє ОСОБА_1 , від обов`язку дотримуватися вимог пункту 10.1 ПДР України та не усуває допущеного ним порушення. Інший учасник дорожнього руху не зобов`язаний компенсувати власними діями недотримання Правил дорожнього руху водієм, який здійснює маневр, та завчасно створювати йому можливість для перестроювання всупереч встановленій черговості руху.

Більше того, суд зазначає, що наведена самим ОСОБА_1 , аргументація щодо можливості уникнення ДТП шляхом зменшення швидкості лише додатково підтверджує значення своєчасного реагування на дорожню обстановку. Однак такий обов`язок у спірній ситуації насамперед стосувався самого ОСОБА_1 , який мав можливість не продовжувати перестроювання, пригальмувати та надати дорогу транспортному засобу, що вже рухався відповідною смугою. Якби ОСОБА_1 , виконав покладений на нього пунктом 10.1 ПДР України обов`язок, утримався від небезпечного перестроювання до моменту, коли його здійснення стало б безпечним, та надав дорогу іншому учаснику руху, дорожньо-транспортної пригоди дійсно можна було б уникнути.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи ОСОБА_1 , було роз`яснено право заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, за допомогою якої могли бути встановлені обставини, що потребують спеціальних знань, у тому числі щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди та технічної можливості її уникнення її учасниками. Однак, ОСОБА_1 , від проведення такої експертизи відмовився. За таких обставин його твердження про те, що саме інший учасник дорожнього руху мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом гальмування, залишаються виключно його власним припущенням, яке не підтверджене відповідними доказами та не може бути протиставлене сукупності досліджених судом доказів.

Накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, обставин, які обтяжують відповідальність відсутні, тому покарання йому слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 221, 268, 283, 284 Кодексу України пАП, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 124 Кодексу України пАП та оштрафувати на 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: А.І. Ліуш