Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №583/2692/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2692/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Савєльєва А. І.

Номер провадження 33/816/1414/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника Рахуби А.І. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми, апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.02.2000 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що 07.03.2026 о 06 год. 55 хв. по вул. Київська, 32 у м. Охтирка Сумської області він, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, не забезпечив постійного контролю за рухом транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на дерево, що призвело до механічних пошкоджень автомобіля та заподіяння матеріальних збитків. Крім того, відповідно до результату токсикологічного дослідження № 67 від 07.03.2026, він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, при цьому концентрація етилового спирту в крові становила 3,13‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 та п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Сумського апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність його вини, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній висновок щодо результатів медичного огляду (токсикологічного дослідження), який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, а натомість долучено лише висновок судово-медичного експерта щодо характеру та ступеня тілесних ушкоджень, який не підтверджує факт алкогольного сп`яніння.

Наголошує, що до матеріалів справи не долучено акт медичного огляду, результати токсикологічного дослідження, відомості про використане лабораторне обладнання, документи щодо його повірки та сертифікації, а також інформацію про особу, яка проводила дослідження, і її кваліфікацію, що суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Інструкції № 1395.

Звертає увагу, що відібрання біологічних зразків здійснювалося під час його перебування у непритомному стані, а з результатами дослідження його не ознайомлювали.

Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено лише 26.05.2026, хоча подія мала місце 07.03.2026, тобто з порушенням вимог ст. 254 КУпАП щодо строків його складання після закриття кримінального провадження, оскільки постанова про закриття кримінального провадження від 30.04.2026 набрала законної сили 11.05.2025, а тому враховуючи положення ст. 256 КУПАП строк для складання протоколу про адміністративне правопорушення, враховуючи усі наявні матеріали сплинув 12.05.2026.

Крім того, вказує на відсутність у матеріалах справи відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, хоча у протоколі зазначено, що правопорушення було зафіксовано технічними засобами.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції не витребував необхідні докази, не перевірив належність та допустимість доказової бази, а під час розгляду справи допустив істотні порушення процесуального порядку, фактично застосувавши процедуру допиту, характерну для кримінального процесу, що не передбачено КУпАП.

На думку апелянта, за відсутності належних і допустимих доказів його вина не доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви відповідно до принципу презумпції невинуватості повинні тлумачитися на його користь.

В судовому засіданні захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Рахуба А.І. апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній. Просила скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, які були безпосередньо досліджені судом та отримали належну оцінку відповідно до вимог ст. 251 КУпАП.

Як правильно встановив суд першої інстанції, 07 березня 2026 року о 06 год. 55 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Київській, 32 у м. Охтирка, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив наїзд на дерево. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а сам водій зазнав тяжких тілесних ушкоджень та був доставлений до закладу охорони здоров`я у непритомному стані.

У зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та отриманими травмами відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, йому було проведено медичний огляд із відібранням біологічних зразків. За результатами токсикологічного дослідження № 67 від 07.03.2026 у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,13 ‰, що підтверджено висновком експерта № 185, такими діями він порушив п. 12.1 та п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, тому в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 апеляційний перегляд не здійснюється.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції послався на:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676058 від 26.05.2026, який містить необхідні відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, які призвели до порушення Правил дорожнього руху України;

- висновок експерта № 185 за результатами проведення судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що за результатами токсикологічного дослідження № 67, проведеного 07.03.2026 о 07 год. 25 хв., у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,13‰.

Висновок суду першої інстанції, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини, встановлені в суді, апеляційний суд вважає правильним, оскільки під час апеляційного розгляду будь-які об`єктивні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять безпосередньо висновку токсикологічного дослідження № 67, а тому вина апелянта не доведена, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як убачається з висновку експерта № 185, експерт під час проведення судово-медичної експертизи використовував результати токсикологічного дослідження № 67 від 07.03.2026, якими встановлено наявність у крові апелянта етилового спирту в концентрації 3,13 ‰. Таким чином, зазначений висновок експерта містить відомості щодо результатів проведеного токсикологічного дослідження та є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Лише факт відсутності у матеріалах справи окремого примірника акта медичного огляду чи висновку токсикологічного дослідження не свідчить про недопустимість отриманих доказів, оскільки чинним законодавством не передбачено, що лише зазначені документи можуть підтверджувати факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст. 251 КУпАП такі обставини можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, у тому числі висновком експерта.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до п. 13 розділу III Інструкції № 1452/735, якщо учасник дорожньо-транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або має тяжкі травми, обов`язково проводиться дослідження крові та інших біологічних середовищ на вміст алкоголю та інших речовин. Отже, проведення відбору крові без отримання усвідомленої згоди особи, яка перебувала у непритомному стані, прямо передбачено нормативним регулюванням та обумовлено необхідністю встановлення фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання апелянта на те, що його не було ознайомлено з результатами медичного огляду, не спростовує достовірності результатів проведеного дослідження та не свідчить про його недопустимість. При цьому будь-яких доказів порушення порядку відбору, зберігання або дослідження біологічних зразків стороною захисту не надано та матеріали справи не містять.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про недостовірність результатів лабораторного дослідження крові з огляду на відсутність у матеріалах справи документів щодо повірки обладнання, сертифікації лабораторії та підтвердження кваліфікації особи, яка проводила токсикологічне дослідження.

Як убачається з матеріалів справи, після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров`я, де щодо нього проведено медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння та відібрано біологічний матеріал для лабораторного дослідження. За результатами такого дослідження у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,13 ‰. Зазначений результат отриманий у межах передбаченої нормативним регулюванням процедури медичного огляду та є одним із доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Чинна Інструкція, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, визначає порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у закладах охорони здоров`я та передбачає проведення відповідних досліджень для встановлення стану сп`яніння.

Водночас апелянт, ставлячи під сумнів отриманий результат, не зазначає, яке саме положення встановленої процедури було порушено під час відбору крові, її зберігання, транспортування або проведення лабораторного дослідження, не наводить даних про несправність чи неналежний технічний стан обладнання, яким проводилося дослідження, а також не надає будь-яких об`єктивних відомостей про помилковість визначеної концентрації етилового спирту. Лише посилання на відсутність у матеріалах справи документів щодо повірки відповідного обладнання, сертифікації лабораторії чи кваліфікації працівника не доводить факту порушення процедури медичного огляду та не спростовує результату проведеного дослідження. Для того щоб такі доводи могли вплинути на оцінку доказу, вони повинні ґрунтуватися на конкретних фактичних даних про порушення порядку проведення дослідження або обставини, які об`єктивно ставлять під сумнів його результат. Таких даних матеріали справи не містять та стороною захисту не наведено.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав ставити під сумнів результат лабораторного дослідження лише з огляду на припущення апелянта про можливу відсутність у медичного закладу чи працівника певних документів. Встановлена концентрація етилового спирту - 3,13 ‰ - є об`єктивним результатом дослідження біологічного зразка, отриманого після ДТП, а тому цей доказ підлягає оцінці відповідно до вимог ст. 252 КУпАП у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. При цьому відповідно до ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За результатами такого дослідження суд першої інстанції обґрунтовано врахував результат лабораторного дослідження як доказ перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а доводи апеляційної скарги в цій частині не містять конкретних даних, які б давали підстави для іншої оцінки цього доказу.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, адміністративний протокол був складений після закриття кримінального провадження та надходження відповідних матеріалів до уповноваженої службової особи. При цьому матеріали справи не містять відомостей про дату фактичного отримання таких матеріалів посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст. 254 КУпАП ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, навіть за наявності окремих процедурних недоліків під час оформлення адміністративних матеріалів такі порушення не є безумовною підставою для закриття провадження, якщо вони не вплинули на правильність встановлення фактичних обставин справи та не призвели до порушення права особи на захист. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сам по собі факт відсутності такого відеозапису не може бути підставою для висновку про недоведеність стану алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються обставини правопорушення, а ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновком експерта. Закон не встановлює вимоги про обов`язкове підтвердження факту перебування водія у стані сп`яніння саме відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.

У цьому випадку стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 встановлено не за суб`єктивними спостереженнями працівників поліції чи виключно за зовнішніми ознаками, а за результатами медичного огляду та токсикологічного дослідження біологічного зразка. Як установлено судом першої інстанції, після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який перебував у несвідомому стані, був доставлений до закладу охорони здоров`я, де відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 у нього відібрано біологічні зразки для дослідження на вміст алкоголю. За результатами токсикологічного дослідження № 67 у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,13 ‰, що підтверджено висновком експерта № 185. Таким чином, саме висновок експерта є безпосереднім доказом наявності алкоголю в організмі ОСОБА_1 , тоді як відеозапис із нагрудної камери поліцейського за наведених обставин не є необхідним засобом підтвердження цієї обставини.

При цьому відсутність відеозапису не позбавляє доказового значення інших належних та допустимих доказів, отриманих у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу своїх висновків протокол про адміністративне правопорушення, який містить необхідні відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, які призвели до порушення Правил дорожнього руху України, висновок експерта № 185, яким підтверджено результат токсикологічного дослідження крові, а також матеріали, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, і оцінив їх у сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. При цьому апелянтом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що відсутність відеозапису перешкодила встановленню будь-якої істотної для правильного вирішення справи обставини або ставить під сумнів достовірність результату лабораторного дослідження.

Більше того, з огляду на те, що ОСОБА_1 після ДТП перебував у несвідомому стані, встановлення наявності алкоголю в його організмі саме шляхом лабораторного дослідження крові відповідало спеціальному порядку, передбаченому пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735. Тобто у конкретних обставинах цієї справи визначальне значення для встановлення стану сп`яніння мало не відеофіксування зовнішніх ознак поведінки водія, а об`єктивний результат дослідження біологічного середовища. Відтак відсутність відеозапису з нагрудної камери не свідчить про порушення порядку проведення медичного огляду чи токсикологічного дослідження та не спростовує встановленого результату наявності у крові ОСОБА_1 етилового спирту в концентрації 3,13 ‰.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що посилання апелянта на відсутність відеозапису з нагрудної камери фактично зводиться до вимоги надати окремому виду доказів наперед встановленого значення, що суперечить принципу оцінки доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. У цьому випадку відсутність відеозапису не створює обґрунтованих сумнівів у достовірності інших доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а тому не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок судового розгляду, ставлячи ОСОБА_1 запитання під час розгляду справи.

Статтями 278, 279 та 280 КУпАП передбачено обов`язок суду з`ясувати всі обставини справи, дослідити докази, заслухати пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інших учасників провадження. Поставлення судом уточнюючих запитань особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про застосування положень Кримінального процесуального кодексу України та не є порушенням принципу справедливого судового розгляду.

Посилання апелянта на принцип презумпції невинуватості також не спростовують законності постанови суду першої інстанції, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується достатньою сукупністю належних і допустимих доказів, які були досліджені судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Сумнівів щодо доведеності вини, які неможливо усунути шляхом оцінки доказів, матеріали справи не містять.

При цьому апеляційний суд враховує, що проведення медичного огляду та лабораторного дослідження крові особи, яка перебуває у непритомному стані після дорожньо-транспортної пригоди, відповідає вимогам Інструкції № 1452/735, а результати такого дослідження можуть використовуватися як належний доказ у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» та «Шмауцер проти Австрії», держави мають право встановлювати підвищені вимоги до осіб, які керують транспортними засобами, а провадження у справах щодо порушень правил дорожнього руху має на меті забезпечення безпеки дорожнього руху та захист життя і здоров`я інших осіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неповноту судового розгляду, неправильне встановлення фактичних обставин справи чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив фактичні обставини, дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив істотних порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33–35 КУпАП, є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про порушення принципу законності, права особи на захист чи недотримання встановленої законом процедури, що могли б бути підставою для скасування постанови, матеріали справи не містять.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року, залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.