Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №505/31/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/749/26

Номер справи місцевого суду: 505/31/26

Головуючий у першій інстанції Павловська Г.В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого: судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського міськрайонного суду Одеської обл. від 24.02.2026, стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 09.10.2025 о 23 год. по вул. Армійська в м. Подільськ Одеської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- судом 1-ої інстанції не взято до уваги те, що під час з`ясування обставин події працівниками поліції було неправильно надано правову оцінку його діям, які помилково кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 4 цієї ж статті;

- до протоколу про адміністративне правопорушення не додано матеріалів відеозаписів з бодікамер працівників поліції, які складали процесуальні документи щодо фіксації слідової інформації даної ДТП, а саме головне – процесу огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та складання самого протоколу, що прямо суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, а отже такий огляд вважається недійсним, що вказує на неналежність та недопустимість висновку лікаря як доказу по справі;

- судом 1-ої інстанції, за відсутності в матеріалах належних, допустимих і достатніх доказів його винуватості, не витребувано з Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. матеріали кримінального провадження та відеозаписи з бодікамер працівників поліції, як і не повернуто матеріали цієї адміністративної справи для доопрацювання;

- на дату подання апеляційної скарги судом не проголошено повного тексту постанови, що свідчить про порушення його права на оскарження та про упередженість і необ`єктивність суду при розгляді справи.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, подав письмове клопотання, в якому просив апеляційний розгляд справи здійснювати за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду – скасувати.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за його відсутності, при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Вимогами п. 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557300 від 02.01.2026, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого правопорушення;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення наркотичного чи стану іншого алкогольного, сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №248 від 10.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- копією постанови слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області Вітюк О.В. від 31.12.2025, про закриття к/п № 12025161180000726 від 10.10.2025 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, з подальшими змінами, внесеними наказом МВС № 338/825 від 16.05.2025 (далі - Інструкція), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 з подальшими змінами (далі-Порядок).

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У п. 6 розд. ІІ Інструкції зазначено, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В той же час, згідно п. 8 розділу III Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Аналогічні за змістом положення містяться у п. 10 Порядку № 1103 від 17.12.2008.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що всупереч доводів апелянта не передбачено обов`язкового застосування поліцейськими технічних засобів відеофіксації під час проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а такі засоби застосовуються у разі проведення огляду поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів.

Тож, в наведеній частині апеляційний суд відхиляє доводи апелянта за необґрунтованість, що також є підставою для відмови в задоволенні клопотання апелянта про витребування з Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. відеозаписів з бодікамер працівників поліції, які в даному конкретному випадку для суду не мають жодного значення, в тому числі, з огляду на позицію апелянта, яким не оспорюється факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, у п.п. 13, 14 Порядку визначено, що лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (п. 13). Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14).

Більш того, приписами ст. 267 КУпАП передбачено можливість оскарження заінтересованою особою у вищестоящий орган відповідного органу, який застосував певні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема і щодо проведення огляду на стан сп`яніння.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо факту звернення ОСОБА_1 або його захисника до закладу охорони здоров`я, яким проводився огляд на стан сп`яніння, із клопотанням про визнання огляду не дійсним у зв`язку із порушенням порядку проведення огляду водіїв.

Протокол про адміністративне правопорушення також не містить будь-яких зауважень ОСОБА_1 , в тому числі щодо процесу проведення його огляду, а відомостей, які б свідчили про недійсність вказаного медичного висновку, тощо, матеріали цієї справи не містять.

Разом з тим, належить врахувати, що суд будь-якої інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно вживати заходів з витребування доказів, оскільки будь-які самостійні дії суду можуть розцінюватися стороннім спостерігачем, як відшукування доказів у справі (Рішення ЄСПЛ «Гайдашевський проти України»).

Натомість, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності або його захисник, має право витребувати копії медичних документів, складених стосовно водія, а також провадити інші процесуальні дії, які не заборонені Законом, а також надавати отримані відомості суду у якості доказів на підтвердження своїх доводів, або клопотати перед судом щодо їх витребування.

Таким чином, законодавець надав можливість будь-якій заінтересованій особі, зокрема, і ОСОБА_1 захистити свої права у визначений спосіб, оскарживши висновок лікаря у тому числі і в частині дій посадових осіб, задіяних під час огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якою сторона захисту не скористалась.

Так, матеріали провадження містять неспростований висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, проведеного лікарем, що має у цій справі визначальне значення.

Отже, саме неспростований медичний висновок надає підстав встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а отже підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення відсутні.

Наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також засвідчено факт керування транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння.

Із цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватися належним доказом винуватості особи.

Також всупереч доводів апелянта, відсутні підстави для кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП, враховуючи, що санкція наведеної частини статті в порівнянні із санкцією інкримінуємої ч. 1 тієї ж статті є більш тяжкою, і в даному випадку це погіршить становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в той час як відповідно до ч. 9 ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відповідні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, натомість, у справі міститься постанова слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області Вітюк О.В. від 31.12.2025, про закриття к/п № 12025161180000726 від 10.10.2025 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, зі змісту якої вбачається, що 09.10.2025 близько 23 год. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Армійській м. Подільськ, від вул. Соборна в напрямку до вул. Осипенка, неподалік розташування буд. № 40, керував автомобілем марки "TOYOTA CAMRY" реєстр. номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався на велосипеді "Україна" попереду в попутному напряму.

Наведене свідчить, що органом досудового слідства було встановлено факт керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що також підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 248 від 10.10.2025, а не вживання алкогольних напоїв останнім після ДТП, як про це помилково зазначає апелянт.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що алкогольні напої він вживав після ДТП спростовані матеріалами справи.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про не долучення до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів відеозаписів з бодікамер працівників поліції, які складали процесуальні документи щодо фіксації слідової інформації даної ДТП, з огляду на склад правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 .

Як і не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про необхідність витребування матеріалів вказаного кримінального провадження, за результатом закриття якого й були складені адміністративні матеріали, які зокрема, містять копію постанови про закриття к/п та інші доказі, у підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також апеляційним судом всупереч доводів ОСОБА_1 не встановлено в діях судді 1-ої інстанції упередженості та необ`єктивності при розгляді порушеного відносно нього провадження, вказані доводи є голослівними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, вказані обставини дають підстави апеляційному суду стверджувати, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Подільського міськрайонного суду Одеської обл. від 24.02.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца