Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №513/410/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4611/26

Справа № 513/410/25

Головуючий у першій інстанції Миргород В. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів.

Позовна вимога обґрунтована тим, що 20 червня 2024 року між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу.

Пунктом 10 Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу від 20 червня 2024 року передбачено, що у випадку прострочення сплати чергового щомісячного платежу або його частини більше 15 днів підряд Продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом відмови від нього. Договір вважається розірваним, зобов`язання Сторін припиненими, з ініціативи Продавця через п`ять днів з моменту відправлення повідомлення про це Покупцю на адресу, зазначену в договорі або у будь- який месенджер на номер телефону зазначеного у цьому договорі. Покупець вважається належним чином повідомлений Продавцем про розірвання договору та з усіх інших питань, що стосуються умов цього договору, в разі направлення відповідного повідомлення Покупцю за допомогою поштового або телеграфного зв`язку на адресу Покупця, зазначену в договорі, як місце проживання (реєстрації) Покупця.

Положеннями пункту 10.2 Договору від 20 червня 2024 року передбачено, що у випадку розірвання цього Договору до його закінчення Покупець повертає автомобіль Продавцю, а Продавець повинен повернути Покупцю сплачені платежі з урахуванням кількості днів користуванням автомобілем та оплати Продавцю за оренду автомобіля у розмірі 550 гривень за добу.

Крім того, пунктом 9 Договору від 20 червня 2024 року передбачено, що за прострочення сплати щомісячних платежів Покупець сплачує Продавцю пеню з розрахунку 5% з простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивач, як Продавець виконав свої зобов`язання належним чином в повному обсязі.

Відповідач, як Покупець в свою чергу обов`язок щодо своєчасної сплати платежів за договором не виконав.

У зв`язку з чим, 05 лютого 2025 року на адресу відповідача було надіслано повідомлення про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу від 20 червня 2024 року із вимогою повернути автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , оплатити за оренду автомобіля за всі дні користування відповідно до умов пункту 10.2 Договору від 20 червня 2024 року та сплатити пеню відповідно до умов пункту 9 Договору від 20 червня 2024 року. Наразі вказана вимога від 05 лютого 2025 року залишилась без задоволення.

Позивач зазначає, що має право вимагати усунення порушеного права шляхом витребування належного йому майна, а саме автомобіля марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння та стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок оплатити за оренду автомобіля за всі дні користування відповідно до умов пункту 10.2 Договору від 20 червня 2024 року та сплатити пеню відповідно до умов пункту 9 Договору від 20 червня 2024 року.

Розрахунок плати за оренду згідно пункту 10.2 Договору від 20 червня 2024 року (550 грн/день) за 271 день (з 20 червня 2024 року по 17 березня 2025 року) - 149 050,00 грн.

Розрахунок пені за період з 30.06.2024 по 17.03.2025, згідно з пункту 9 Договору від 20 червня 2024 року (з розрахунку 5% з простроченої суми за кожний день прострочення) - 1 076 362,56 грн.

Як наслідок, просить:

1)витребувати у ОСОБА_2 на його ОСОБА_1 користь автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобоу: НОМЕР_2 .

2)стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок оплати за оренду в розмірі 149 050,00 грн та пеню в розмірі 1 076 362,56 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове частині, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)у зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу (направлення повідомлення продавцю, який не потребує доказів його вручення), з 11 лютого 2025 року спірний автомобіль перебуває у володінні відповідача без належної правової підстави;

2)обов`язок оплати оренди автомобіля з урахуванням кількості днів користування автомобілем виникає лише у випадку розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу як компенсаційний захід;

3)у позовній заяві було наведено розрахунок штрафних санкцій (пені), з якого вбачається, що розрахунок було проведено щодо кожного пропущеного платежу окремо з урахуванням положень Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу від 20.06.2024 щодо граничного строку сплати чергового платежу в рахунок оплати вартості автомобілю.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 29 липня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобоу: НОМЕР_2 (а.с.8).

20 червня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 як «Продавець» та ОСОБА_2 як «Покупець» укладено договір купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу, згідно якого ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони уклали договір про наступне: Продавець зобов`язується передати Покупцю автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобоу: НОМЕР_2 .

Згідно п.3 Договору Договірна ціна (вартість) авто за цим Договором складає 11500,00 доларів США.

Пунктом 4 Договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем протягом 24 місяців з моменту кладення цього Договору рівними платежами (два рази на місяць або раз на місяць) з урахуванням 16 доларів США на день у гривневому еквіваленті (або 480 доларів на місяць), за комерційним курсом на момент внесення сплати. Покупець самостійно перераховує платіж в повному обсязі на рахунок Орендодавця або сплачує готівкою, що фіксується в акті розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.5 Договору право власності на майно (авто) переходить до Покупця з моменту сплати ним повної вартості придбаного товару.

Пунктом 7 та 8 Договору передбачено, що передача майна здійснюється Продавцем Покупцю в триденний термін після сплати повної вартості придбаного майна. Передача автомобіля супроводжується повним переоформленням його на Покупця та засвідчується актом приймання-передання.

На підставі п.9 Договору за прострочення сплати щомісячних платежів Покупець сплачує Продавцю пеню з розрахунку 5% з простроченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється у межах строків позовної давності. (а.с.10-11).

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку розірвання цього Договору до його закінчення Покупець повертає автомобіль Продавцю, а Продавець повинен повернути Покупцю сплачені платежі з урахуванням кількості днів користування автомобілем та оплати Продавцю за оренду автомобіля у розмірі 550.00 грн. за добу.

20 червня 2024 року між сторонами у справі складено акт приймання-передачі автомобіля на підставі договору від 20.06.2024 року, згідно з якого ОСОБА_1 «Продавець» передав ОСОБА_2 «Покупцю» придбаний у розстрочку автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 . Разом з автомобілем передав страховий поліс, технічний паспорт на автомобіль та між сторонами було складено графік сплати за автомобіль за договором від 20.06.2024 року (а.с.13-14).

05 лютого 2025 року позивачем ОСОБА_1 направлено відповідачу ОСОБА_2 повідомлення про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу від 20.06.2024 року з посиланням на п.9, 10 та 10.2 Договору, відповідно до яких за прострочення сплати щомісячних платежів Покупець сплачує Продавцю пеню з розрахунку 5% з простроченої суми за кожний день прострочення (п.9 Договору). У випадку прострочення сплати чергового платежу або його частини більше 15 днів підряд Продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом відмови від нього. Договір вважається розірваним, зобов`язання сторін припиненими з ініціативи Продавця через п`ять днів з моменту відправлення повідомлення про це Покупцю на адресу зазначену у Договорі або у будь-який месенджер на номер телефону, зазначеного у цьому Договорі. Покупець вважається належним чином повідомлений Продавцем про розірвання Договору та з усіх інших питань, що стосуються умов цього Договору, в разі направлення відповідного повідомлення Покупцю за допомогою поштового або телеграфного зв`язку на адресу Покупця, зазначену у Договорі, як місце проживання (реєстрації) Покупця (п.10 Договору). У випадку розірвання Договору до його закінчення Покупець повертає автомобіль Продавцю, а Продавець повинен повернути Покупцю сплачені платежі з урахуванням кількості днів користування автомобілем та оплати Продавцеві за оренду автомобіля в розмірі 550-00 грн. за добу (п.10.2 Договору). Зазначив, що він, як Продавець, виконав умови Договору, натомість відповідач, як Покупець зобов`язання щодо своєчасної сплати платежів за Договором не виконав, повідомляє відповідача ОСОБА_2 про розірвання Договору від 20.06.2024 року про купівлю-продаж автомобіля з розстрочкою платежу, вимагає повернути належний йому на праві власності автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , оплатити за оренду автомобілю за всі дні користування відповідно до умов п.10.2 Договору та сплатити пеню відповідно до умов п.9 Договору (а.с.15).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Верховний Суд зазначив, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Договір купівлі-продажу автомобіля укладений у простій письмовій формі, не у сервісному центрі МВС України та без присутності адміністратора такого органу вважається неукладеним, а за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків, такі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.01.2019 по справі № 145/145/17 (61-10089св18).

Чинним законодавством не встановлено, що договори купівлі-продажу автомобіля підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачено одними зі способів захисту порушених прав є віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно пункту 26 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування положень ст. 388 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 р. у справі № 243/2282/20, із зазначенням правового висновку про те, що «передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України».

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами ст.388 ЦК України - витребування з чужого незаконного володіння застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі №756/13943/16-ц.

Саме позивач ОСОБА_1 розпорядився належним йому автомобілем і прийняв рішення про передачу автомобіля у користування і володіння іншій особі без оформлення належним чином відповідного договору купівлі-продажу транспортного засобу, тобто взяв на себе усі ризики щодо можливості неповернення автомобіля ОСОБА_2 у його володіння.

У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Суд врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що власник, який неналежно поставився до вибору особи, якій він передав річ, у даній справі автомобіль, у володіння та користування, позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Велика Палата Верховного Суду у справі №920/715/17 виходила з того, що збитки — це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Враховуючи те, що існування між сторонами договірних відносин щодо майна виключає можливість витребування майна з чужого незаконного володіння та позивач ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом про захист порушеного права у спосіб, який є ефективним, до особи, якій він добровільно передав транспортний засіб.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння. Отже, позовні вимоги у цій частині є неприйнятними, спростовуються матеріалами справи та позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За змістом статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У частині третій статті 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Оскільки за договором оренди автомобіля сторони є фізичними особами, тому такий договір повинен був бути укладений не лише в письмовій формі, а й нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

Нікчемний договір розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 175/3416/16-ц (провадження №61-16203св20); від 03 червня 2022 року у справі № 466/3430/20 (провадження № 61-812св22); від 10 січня 2023 року у справі № 527/1998/20 (провадження № 61-15037св21).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява № 23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (ухвала Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 757/23249/17-ц (провадження № 61-14020св20)).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки між сторонами у справі не було належним чином укладено договору найму (оренди) транспортного засобу, то позивач не має права вимагати виконання такого договору та оплати за оренду такого автомобіля, а тому суд першої інстанції правильно вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції послався на те, що позивачем надано суду неналежним чином оформлений та сформований розрахунок штрафних санкцій (пені) без урахування вимог зазначених у п.4 Договору, згідно яких оплата вартості товару здійснюється Покупцем протягом 24 місяців з моменту складення цього Договору рівними платежами ( два рази на місяць або раз на місяць) та з матеріалів справи конкретно не визначено періодичність платежів ( два рази на місяць або раз на місяць), загальна сума, графік виплат та відповідальність за прострочення, що з урахуванням інших обставин також впливає на розрахунок пені.

Окрім цього суд звертає увагу на те, що згідно п.4 Договору - Покупець самостійно перераховує платіж в повному обсязі на рахунок Орендодавця або сплачує готівкою, що фіксується в акті розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору. Оскільки судом встановлено відсутність між сторонами укладеного договору оренди транспортного засобу то не може бути перераховано Орендодавцю будь якої суми встановленої даним договором та виконання будь якого обов`язку по договору оренди, у тому числі і стягнення пені.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, але помилився з мотивами відмови з огляду на таке.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Положеннями статті 695 ЦК України встановлено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. 2. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу, що за своєю правовою природою є Договором про продаж товару в кредит, що є фактично кредитним договором.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити саме за таких підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «обов`язок оплати оренди автомобіля з урахуванням кількості днів користування автомобілем виникає лише у випадку розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу як компенсаційний захід», то колегія суддів зазначає таке.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу, що за своєю правовою природою є Договором про продаж товару в кредит, що має специфічний порядок регулювання, однак не включає положення про компенсаційний характер щодо оплати орендної плати у разі невиконання зобов`язання.

Колегія суддів зауважує, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, у даному випадку орендна плата не може бути заходом компенсаційного характеру, виходячи із положень цивільного законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення необхідно змінити в частині мотивування щодо позовних вимог про стягнення пені.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року в частині позовних вимог про стягнення пені змінити, виклавши мотивувальну частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева