Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №509/3816/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/822/26

Справа № 509/3816/19

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

22 липня 2019 року Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління звернулась із позовною заявою до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

Позовна заява вмотивована тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Р-6-86, від 1986 року (серії Б № 032344) Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (на час розгляду справи Одеське квартирно – експлуатаційне управління) виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га., до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ) площею 296,8 га, розташована на Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (на час розгляду справи території Великодолинської селищної ради).

Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га., за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м. Одеси (Одеське КЕУ).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 р., будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» (на час розгляду справи Державне Підприємство «Одеський авіаційний завод»).

Вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням – до земель оборони.

17 липня 2007 року Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м.Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га., та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» (далі – рішення № 774-V) з порушенням вимог ст.77,84, 143 ЗК України (без отримання від власника земель оборони – Кабінету Міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка Іллічівськ 1(2).

Рішення Молодіжненської сільської ради №774-V є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам держави.

13 липня 2016 року Військова прокуратура Південного регіону України подала до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Молодіжненської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення №774-V, повернення незаконно вилученої земельної ділянки. Справа розглянута позов прокурора задоволений (справа №916/1900/16).

Рішенням Молодіжненської сільської ради від 30.03.2011 №1930-V надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України – членам ОК «Дачне товариство „Авіаремонтник”» (61 особі).

Згодом на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 30.05.2011 №284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України – членам ОК «ДТ „Авіаремонтник”» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 » (далі – рішення від 30.05.2011 № 284-VI) передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.

На підставі рішення від 30.05.2011 №284-VI громадянці ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯЛ №733067 від 15.03.2012 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3956 (далі по тексту спірна земельна ділянка), яка була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України.

В подальшому відповідачка ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору від 05.08.2021, відчужила дану земельну ділянку відповідачки ОСОБА_1 .

З метою фактичного захисту прав та законних інтересів держави в особі державних установ, прокурор просить визнати недійсним вищевказаний Державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі якого відповідачка ОСОБА_2 незаконно отримала право власності на частину земельної ділянки військового містечка площею 0,0200 га, та витребування вказаної земельної ділянки у відповідачки ОСОБА_1 яка придбала вищевказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2025 року позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки задоволено частково. Визнано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 733067 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0200 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 5123782000:02:004:3956, за адресою: АДРЕСА_4 , виданого Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 15.03.2012 року, на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2011 року №284 – VІ– недійсним. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,0200 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 5123782000:02:004:3956, за адресою: АДРЕСА_4 . В іншої частині відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір в розмірі 1921 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір в розмірі 1921 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 дійсно є власником земельної ділянки площею 0,0200 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 .

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 в добросовісному порядку набула на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу, а продавець ОСОБА_2 , також в добросовісному порядку раніше набула таке право на підставі виданого Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області Державного акту серії ЯЛ №733066 від 22.03.2012 року.

Спірний державний акт було видано сільською радою на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №284-VI від 30.05.2011 року.

Вказаним рішенням було затверджено проект землеустрою, передано громадянам України, членам ОК «ДТ «Авіаремонтник» (всього 61 особа), безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 1,2200 га, та видано цим громадянам відповідні державні акти на право власності.

Тобто, ОСОБА_2 з березня 2012 року, набувши в добросовісному порядку земельну ділянку площею 0,0200 га., використовувала її за власним розсудом в межах цільового призначення, а потім продала ОСОБА_1 , яка з серпня 2021 року та по сьогодні користується нею.

Тобто, ОСОБА_1 протягом декількох років мирно володіє та розпоряджається майном, набутим в добросовісному порядку, т.я. отримала у власність спірну ділянку за відсутності будь-яких перепон, як законодавчих, так і документальних; та сплачує за нього земельний податок.

За час володіння ділянкою ОСОБА_1 витратила значну кількість коштів, а також вклала великий труд у забезпечення збереження ділянки у належному стані та приведення її до ладу.

Таким чином, ОСОБА_1 під час та після отримання ділянки у власність не знала та не могла знати про незаконність прийнятих Молодіжненською сільською радою будь-яких рішень відносно даної земельної ділянки. Тим більше, що рішення сільської ради №774-V від 17.07.2007 року та №284-VI від 30.05.2011 року були чинними як на момент отримання Державного акту, так і на момент укладання Договору купівлі-продажу.

Також скаржник зазначає, що витребування земельної ділянки, яка належить як добросовісному набувачу, є непропорційним втручанням держави у мирне володіння особою майном.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Р-6-86 від 1986 року серії (Б №032344) Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (далі – КЕЧ, правонаступником якої на час розгляду справи є Одеське квартирно-експлуатаційне управління м. Одеси) виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ) площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі – Молодіжненська сільська рада).

Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га, за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м.Одеса. (а.с.9,10)

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005 року, будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать Державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» (на час розгляду справи Державне підприємство «Одеський авіаційний завод»). Виходячи з вищезазначеного вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням – до земель оборони.

17 липня 2007 року Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м.Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га., та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» (далі – рішення № 774-V).

У подальшому відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 №807 «Про утворення та ліквідацію районів», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р., № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» та на підставі Рішення №15- VIII від 24.12.2020 р., «Про реорганізацію Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області шляхом приєднання до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області» Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410) є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

30 березня 2011 року відповідно до рішення Молодіжненської сільської ради №1930-V надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України – членам ОК «Дачне товариство „Авіаремонтник”» (61особі).

30 травня 2011 року на підставі рішення Молодіжненської сільської ради №284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України – членам ОК «ДТ „Авіаремонтник”» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 » (далі – рішення від 30.05.2011 № 284-VI) передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га., безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.

У подальшому на підставі рішення від 30.05.2011 №284-VI відповідачки ОСОБА_2 був виданий правоустановчий документ - Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №733067, виданого Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 15.03.2012 року, на земельну ділянку площею 0,0200 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 5123782000:02:004:3956, за адресою: АДРЕСА_4 (далі по тексту спірна земельна ділянка).

25 серпня 2021 року між відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 був укладений договір купівлі–продажу земельної ділянки площею 0,0200 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5123782000:02:004:3956, за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Виніцьким Б.В. реєстр №1290, згідно з якого відповідачка ОСОБА_1 придбала у приватну власність спірну земельну ділянку.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що:

1)спірна земельна ділянка була вилучена з земель оборони, тобто у держави, без належної процедури, тобто вибула без її волі, у зв`язку з тим, що Міністерство оборони України є належним користувачем спірної земельної ділянки;

2)спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому суд вважає, що належною установою в інтересах якої необхідно звернутись є МО України, позовні вимоги прокурора щодо витребування з чужого незаконного володіння, з урахуванням прав та обов`язків Кабінету Міністрів України та Одеського квартирно-експлуатаційного управління не порушує їх права та інтереси.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 77 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (стаття 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

За приписами частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, тому згідно зі статтею 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, шляхом прийняття відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор виходив з незаконності заволодіння земельною ділянкою державної власності відповідачем у справі ОСОБА_2 , яка в подальшому неправомірно відчужила її на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 , керуючись статтею 116 ЗК України, звернулась до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки. 15 березня 2012 року їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0200 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3956.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 серпня 2021 відчужила ОСОБА_1 .

Апеляційним судом встановлено, що передання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки відбулось на підставі документа, який був скасований у судовому порядку, а також інших документів, які підписувались відповідними посадовими особами державних органів.

Оскільки відведення спірної земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 та видача їй державного акта на право власності на цю земельну ділянку суперечило вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність порушеного права держави на спірну земельну ділянку.

Водночас апеляційний суд вказує, що відбувається непропорційне втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Колегія суддів зауважує, ОСОБА_1 не знала та не могла знати про те, що орган влади, який передавав ділянку ОСОБА_2 , діяв всупереч вимогам закону, адже правові підстави для безоплатної передачі ділянки у власність ОСОБА_2 були діючими як на момент видачі державного акта на право власності на спірну ділянку, так і протягом дев`яти років після цього. Відтак, ОСОБА_1 як добросовісний набувач земельної ділянки та власник житлового будинку, розташованого на ній, не має відповідати своїм майном за незаконні дії органу державної влади або місцевого самоврядування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)).

Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа – добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі №509/3753/19, від 08 травня 2026 у справі №509/3754/19.

Колегія суддів, врахувавши факт того, що відповідачем у добросовісному порядку отримано спірну земельну ділянку, яка тривалий час утримується у належному стані ОСОБА_1 і останньою вкладаються кошти для такого утримання (фактичне утримання, сплата податку), у зв`язку з чим втручання держави у право власності та право мирного володіння майном ОСОБА_1 не носить легітимної мети такого втручання та не створює рівнозначний баланс між інтересами держави та приватними інтересам, доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу задоволено частково, у задоволенні позову відмовлено, а тому з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4610 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 серпня 2025 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4610 гривень 40 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева