Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №950/3875/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3875/25

Номер провадження 2/950/365/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря – Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом адвоката Гатало Мар`яни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики;

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.07.2025 року між сторонами був укладений договір позики № 1/25, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. строком до 01.02.2026 року.

Однак, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів не виконав, а грошові кошти ні в обумовлені строки, ні до часу звернення з позовом повернуті не були.

Тому представник позивача звернулася до суду та просила стягнути з відповідача заборгованість сумі 200 000 грн. та понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Повідомила суду, що факт передачі коштів у борг стверджується текстом договору позики, з якого вбачається, що кошти передаються під час підписання цього договору; що при отриманні коштів у борг відповідач розписки не складав і позивачу не передавав, а розписка, яка зберігається в матеріалах справи є додатком до договору позики - зразком розписки, яка повинна була складатися при поверненні всієї суми боргу в січні 2025 року і була підписана позивачем як додаток до договору, а не як підтвердження факту повернення позиченого.

В листопаді та грудні 2025 року позивач направляв відповідачу письмові вимоги про повернення боргу, які не були задоволені відповідачем.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, його представник проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідачем розписку про отримання позичених грошових коштів було складено 25.07.2025 року при укладенні договору позики.

Поскільки після укладення зазначеного договору і отримання грошей у позивача змінилися наміри, він 26.07.2025 року повернув позичене, оригінал його розписки був знищений, а на підтвердження факту повернення суми позики сторони склали іншу розписку – додаток до договору позики, яка знаходиться в матеріалах справи.

В подальшому відповідач отримував письмові вимоги позивача про повернення боргу і надавав на них відповіді, в яких наполягав на поверненні позичених коштів 26.07.2025 року.

З паспортів, довідки, картки (а.с. 4-7, 24-27), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а відповідачем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

З договору (а.с. 8-10, 33-35), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 25.07.2025 року між сторонами був укладений договір позики № 1/25, згідно якої позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. строком до 01.02.2026 року.

Згідно п. 1.2 договору кошти передаються в готівковій формі в момент підписання цього договору.

Згідно п. 2.5 договору позика вважається наданою позикодавцем позичальнику в момент отримання коштів від позикодавця.

Згідно п. 2.6 договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти частинами в готівковій формі шляхом прямої передачі позикодавцю, відповідно до графіку: перша частина в розмірі 25 000 грн. 00 коп. – до 31.10.2025 року (включно), друга частина в розмірі 25 000 грн. 00 коп. – до 30.11.2025 року (включно), третя частина в розмірі 75 000 грн. 00 коп. – до 31.12.2025 року (включно), четверта частина в розмірі 75 000 грн. 00 коп. – до 01.02.2026 року (включно).

Згідно п. 3.5 договору позичальник має право повернути позикодавцю суму позики достроково, повністю або частково, за умови письмового погодження з позикодавцем.

З розписки (а.с. 11, 36, 92), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 26.07.2025 року сторони склали розписку, в якій вказано, що ОСОБА_2 повернув готівкові грошові кошти в сумі 200 000 грн. (4 900 доларів США) 00 коп. позикодавцю ОСОБА_1 , згідно з умовами Договору позики № 1/25 від 25.07.2025 року. Сума коштів повернена ОСОБА_2 в повному обсязі і без зауважень.

З вимоги, квитанції (а.с. 12-13, 37-38), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 25.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (вручено одержувачу 28.11.2025) повернути до 30.11.2025 року першу частину позики в розмірі 25 000 грн. 00 коп. до 30.11.2025 року згідно договору № 1/25 від 25.07.2025 року. Після передачі коштів підписати розписку, форму якої затверджено вказаним договором.

З вимоги, квитанції (а.с. 14-16, 39-41), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 02.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (вручено одержувачу 06.12.2025) повернути до 10.12.2025 року першу частину позики в розмірі 25 000 грн. 00 коп. та другу частину позики в розмірі 25 000 грн. 00 коп. згідно договору № 1/25 від 25.07.2025 року. Після передачі коштів підписати розписку, форму якої затверджено вказаним договором.

З листа (а.с. 17-18, 42-43), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що у відповідь на вимогу про повернення частини суми позики від 02.12.2025 року за договором позики № 1/25 від 25.07.2025 року ОСОБА_2 листом від 18.12.2025 року повідомив ОСОБА_1 про безпідставність вказаної вимоги, оскільки зобов`язання за даним договором позики щодо повернення готівкових коштів були виконані ОСОБА_2 в повному обсязі, про що свідчить розписка про повернення коштів.

З виписки, довідки (а.с. 31-32), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та має рахунок в АТ КБ «Приватбанк», відкритий на його ім`я.

Вислухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не обґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами щодо виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, а позовні вимоги до задоволення не підлягають, так як в судовому засіданні було встановлено, що 25.07.2025 року між сторонами був укладений договір позики № 1/25, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. строком до 01.02.2026 року.

26.07.2025 року сторони склали розписку – додаток до договору позики, з якої вбачається, що ОСОБА_2 повернув готівкові грошові кошти в сумі 200 000 грн. (4 900 доларів США) 00 коп. позикодавцю ОСОБА_1 , згідно з умовами Договору позики № 1/25 від 25.07.2025 року. Сума коштів повернена ОСОБА_2 в повному обсязі і без зауважень.

Вказані обставини були встановлені з пояснень сторін і матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд враховує, що згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представником позивача було доведено, що25.07.2025 року між сторонами був укладений договір позики № 1/25, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. строком до 01.02.2026 року.

Вказані обставини стверджуються поясненнями представника позивача і матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні (4-10) та не оспорюються представником відповідача.

В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що 26.07.2025 року сторони склали розписку – додаток до договору позики, в тексті якої вказано, що ОСОБА_2 повернув готівкові грошові кошти в сумі 200 000 грн. (4 900 доларів США) 00 коп. позикодавцю ОСОБА_1 , згідно з умовами договору позики № 1/25 від 25.07.2025 року. Сума коштів повернена ОСОБА_2 в повному обсязі і без зауважень(а.с. 11).

Факт підписання даної розписки ОСОБА_1 і дата її підписання, яка відрізняється від дати укладення договору позики, не оспорюються його представником і суд не може взяти до уваги доводи останнього в тій частині, що ця розписка є додатком до договору позики і була підписана позивачем як додаток до договору, укладеного 25.07.2025 року, так як на підтвердження даних обставин доказів у судове засідання надано не було.

Тому, суд бере до уваги доводи представника відповідача в тій частині, що факт повернення ОСОБА_2 позичених грошових коштів підтверджується документом, складеним у письмовій формі та підписаним сторонами договору позики і вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити.

В частині стягнення судового збору суд вважає необхідним керуватись вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 1046 - 1047 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви адвоката Гатало Мар`яни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позикивідмовити.

Повне рішення складено 07.08.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО