Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №521/6240/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/6240/26

Пр-ня по справі № 1кп/521/1567/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

10 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1

із секретарем судового засідання – ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12025160000001285 від 15.12.2025 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Успенівка Саратського району (в теперішній час Білгород-Дністровського району) Одеської області, громадянина України, що має вищу – аграрну освіту, працює водієм у ТОВ «Нова Пошта», неодружений, який проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник – адвокат ОСОБА_5

інші учасники судового провадження: представник потерпілого – адвокат ОСОБА_6

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1.Водій ОСОБА_3 15 грудня 2025 року о 07 годині 20 хвилин, у денний час доби (на світанку), у суху погоду, без опадів, керуючи автомобілем «BMW 530D», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по другій (середній) смузі проїзної частини вул. Святослава Ріхтера, на якій організовано двосторонній рух і яка має по три смуги для руху транспортних засобів в кожному напрямку, з боку вул. Іцхака Рабіна в напрямку перехрестя з другорядною дорогою проїзної частини вул. 6-та Степна, зі швидкістю 85 км/год, в порушення п.п. 12.4, 12.9 «б» «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306.

В цей час, по проїзній частині другорядної дороги вул. 6-та Степна, в напрямку перехрестя з вул. Святослава Ріхтера, здійснював рух електросамакат чорного кольору, зі швидкістю 23 км/год. під керуванням водія ОСОБА_7 , який виїхав на вказане перехрестя під знак 2.1 (Дати дорогу) Правил.

Водій ОСОБА_3 діючи з необережності, в порушення вимог п. п. 2.3 «б», 1.5, 12.3 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 за кермом транспортного засобу уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечний наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, а при умові руху автомобіля «BMW 530D» зі швидкістю 50 км/год, водій електросамокату, гарантовано покинув би смугу руху автомобіля, внаслідок чого на зазначеному перехресті вулиць, скоїв наїзд передньої частиною кузову керованого ним автомобіля «BMW 530D» на ліву бокову частину електросамоката під керуванням ОСОБА_7 .

1.2.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смертельно травмовано водія електросамокату ОСОБА_7 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма; синці садна, забійні рани і вогнищевий крововилив в м`яких тканинах голови, крововилив під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочку; закрита травма грудної клітки і живота: переломи 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9-го правих ребер по середньоключичній і лопатковій лініям та переломи 2, 3, 4, 5-го лівих ребер по середній паховій лінії з крововиливом і розривами пристінкової плеври, неповний поперечний розрив низхідної дуги грудної частини аорти з крововиливом в навколоортальну клітковину і середостіння та крововиливом в праву плевральну порожнину (згорток крові масою 380 г. та 60 мл. рідної крові), забій легенів, крововилив у коренів легенів з розповсюдженням його в середостіння, крововилив у судинної ніжки селезінки та в товщі брижі тонкої і товстої кишок; травма кінцівок: множинні рвані рани обох гомілок та тильної поверхні 1-го пальця правої стопи, відкриті багатоуламкові переломи правих і лівих малогомілкової великогомілкової кісток з крововиливом в м`яких тканинах обох гомілок.

Смерть ОСОБА_7 перебуває у прямому причинному зв?язку з поєднаною травмою голови, тулуба, кінцівок, спричиненої під час дорожньо-транспортної події, у вигляді крововиливу під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку і мозочку, переломів правих і лівих ребер, неповного розриву грудної частини аорти з крововиливом в праву плевральну порожнину, а також переломів кісток нижніх кінцівок. Безпосередньої причиної смерті ОСОБА_7 з`явився шок, у вигляді ознаки шокової реакції з шунтуванням кровотоку в нирках, порушення гемодинаміки мікроциркуляторного русла та жирової емболії судин легенів середнього ступеня.

1.3.Вказаними діями ОСОБА_3 порушив п. п. 12.4, 12.9 «б», 2.3 «б», 1.5, 12.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, якими встановлено:

п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

п. 12.9 «Водієві забороняється: б)перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 Правил»;

п. 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»

1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, позиції учасників судового провадження.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю і суду показав, що він має у розпорядженні транспортний засіб «BMW 530D», яким керує на постійній основі. 15 грудня 2025 року з ранку, приблиноз о 07:20 годин, він рухався по вул. Святослава Ріхтера, зі сторони «Будинку Меблів» в напрямку відділення «ПриватБанку». Він справді перевищив швидкість і можливо їхав зі швидкістю як встановлено експертами 85 км/год. Це відбулось досить механічно і він сам не помітив як почав рух з перевищенням швидкості. Не побачив на дорозі людину на самокаті і здійснив наїзд на вказаний самокат. Одразу після ДТП вискочив з автомобіля і попросив перехожого викликати швидку медичну допомогу. Сам знаходився у шоковому стані. Приблизно через 15 хвилин приїхала швидка та поліція. Потерпілого забрали у лікарню. Потім він дізнався, що потерпілий помер у лікарні через декілька годин. У вчиненому дуже щиро кається. Що стосується відшкодування шкоди, то він повністю оплатив поховання, а також займався особисто цією процедурою, оскільки єдиний родич потерпілого - його брат ОСОБА_8 військовослужбовець і на момент події знаходився на бойових позиціях у Харківській області. Також ОСОБА_3 особисто зустрічався з потерпілим ОСОБА_8 і компенсував йому моральну шкоду. Дуже шкодує про вказаний випадок і просить суд суворо його не наказувати.

2.2.За згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим та представником потерпілого обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

2.3.Окремо судом з`ясовано думку представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 щодо позиції потерпілого з приводу покарання, а також з`ясовано ставлення потерпілого до фактичних обставин і чи підтверджує він факти відшкодування шкоди.

2.4.Встановлено, що рідний брат загиблого потерпілого ОСОБА_7 , який визнаний потерпілим у даному провадженні – ОСОБА_8 висловив позицію, що не бажає суворого покарання обвинуваченому, просить не позбавляти його свободи і при призначенні покарання застосувати положення ст. 75 КК. Також представник потерпілого підтвердив відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди. Зі слів обвинуваченого він відшкодував матеріальну шкоду (на поховання) 26 000 грн. та моральну шкоду (безпосередньо кошти отримав брат ОСОБА_8 ) 40 000 грн. Потерпілий засвідчив розпискою, що не має жодних претензій до ОСОБА_3 .

2.5.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є: щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, вчинення кримінального правопорушення вперше.

3.2.Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

4.1.Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.

4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 23 років. Народився та виріс в с. Успенівка Саратського району Одеської області. Має вищу – аграрну освіту. За спеціальністю не працює. Працює водієм в ТОВ «Нова Пошта», відділення № 34 м. Одеси. Неодружений, дітей немає. Виріс в повноцінній сім`ї з обома батьками. Батько 1980 року народження різноробочий у селі, мати 1979 року народження домогосподарка, не працює за станом здоров`я, оскільки має варикозну хворобу обох кінцівок, необхідне оперативне втручання та вона потребує стороннього догляду.

4.3. ОСОБА_3 має водійський стаж приблизно 5 років, тобто з 18 років. Власного транспортного засобу не має. Проживає спільно з батьками за місцем реєстрації у с. Успенівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Раніше не судимий.

4.4.За обставинами провадження судом з`ясовано, що ОСОБА_3 використовував автомобіль «BMW 530D», який належить його товаришу задля того, щоб добиратись на роботу. Далі він залишав автомобіль у визначених місцях і сідав за кермо службової вантажівки. У вказаний день, з ранку він рухався на роботу. Алкоголь не вживав. Дорога була суха, видимість не обмежена.

4.5.Як сталась безпосередньо дорожньо-транспортна пригода, розумно пояснити не може. Не може зрозуміти чому не побачив людину на електросамокаті. Швидкість справді перевищив оскільки на дорозі інших транспортних засобів не було. Розуміє, що порушив Правила дорожнього руху, однак не бажав таких тяжких наслідків.

4.6.Під час допиту, на питання головуючого, ОСОБА_3 показав, що розуміє, що за спричинення такого тяжкого зла іншій людині, необхідно і самому понести покарання, так би мовити відчути певне страждання.

4.7.Суд враховує, що вказане правопорушення є злочином з необережною формою вини. Очевидно, що ОСОБА_3 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і мав би їх передбачити.

4.8.«Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв ...»1.

4.9.Дійсно, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. У даному випадку, ОСОБА_3 явно усвідомив, всю тяжкість скоєного.

4.10.Відома фраза Блаженого Августина: «Гріх - це поринання в ніщо»2, найкраще описує так чи інакше свідоме порушення моральних настанов людиною. Це втрата обмежень та меж розумної поведінки, що і призводить до безповоротних наслідків. Навіть при умові необережних дій, свідоме порушення швидкісного режиму дає право на думку, що людина мала змогу передбачити можливі наслідки від такого порушення. Це занадто самовпевнено розраховувати на власну реакцію під час значної швидкості в умовах щільної забудови міста. Такі дії створюють ілюзію безпеки, хоча насправді вже мають прогнозовану небезпеку.

4.11.Оперантна поведінка у такий спосіб нажаль створює собі умови для негативних наслідків та не може не розраховувати на покарання. Для вчинення вказаного правопорушення на перший погляд не було підстав. Дорога була суха, опадів перед цим незважаючи на те, що була зима – не було. Тобто дорожнє покриття давало змогу керувати транспортним засобом безпечно. Для цього достатньо було дотримуватись встановлених правил дорожнього руху і виконувати вимоги головного запобіжника безпеки – обмеження швидкості руху транспортного засобу в умовах населеного пункту.

4.12.Відповідно ОСОБА_3 допустив порушення Правил у зв`язку із власною розбещеністю і розгнузданістю, певним свавіллям у вчинках та відсутністю розуміння у призначенні для суспільства Правил дорожнього руху. Порушуючи швидкісний режим, він наражає на небезпеку навколишній світ, життя у якому передбачити неможливо.

4.13.Таким чином, відсутність виховання, відсутність культурної поведінки на дорозі, керування джерелом підвищеної небезпеки у ризиковий спосіб свідчать про встановлення таких факторів особистості обвинуваченого, які дають право на адекватне покарання за порушене право на життя.

4.14.Майже всі основні людські проблеми пов`язані із людською поведінкою. Неможливо математичним шляхом визначити долю страждань, які повинна понести людина за вчинене правопорушення. Натомість суд не може погодитись зі сторонами в частині призначення покарання у виді позбавлення волі, однак із застосуванням ст. 75 КК.

4.15.З філософії права нам відомо, що не можливо до кінця визначити компенсацію для потерпілого та суспільства за позбавлення життя людини. Аверсивний стимул вимагає не тільки створити умови за яких ітераційна поведінка буде неможливою, але й дати урозуміти людині, що держава не може допустити занадто м`яке покарання, оскільки у такому випадку, у громаді буде існувати думка про свавілля.

4.16.Суд враховує, що обвинувачений одразу після ДТП не переховувався, а намагався надати першу необхідну допомогу, враховується також і той факт, що обвинувачений займався питанням поховання потерпілого і оплатою всіх матеріальних витрат. Оцінює суд також і факт відшкодування рідному брату загиблого потерпілого певної суми коштів. Однак все це не нівелює зміст порушеного права. Це не створює індульгенцію від можливого покарання. Такі дії обвинуваченого лише дають можливість оцінити його як людину, оскільки насправді всі перелічені дії є нормальними (звичайними) в розумінні порядної особистості у випадку спричинення шкоди іншій людині.

4.17.Суд також не може розумно оцінити доводи і прохання представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 , який представляв інтереси рідного брата загиблого потерпілого. У своєму виступі під час судового засідання, він повідомив, що потерпілий ОСОБА_8 просить не карати суворо обвинуваченого, оскільки вони примирились і останній відшкодував завдану шкоду. Судом встановлено, що родинних стосунків між братами фактично не існувало. Вони не бачили один одного багато років, і як наслідок не цікавились особистим життям один одного. Тобто покладатись на думку людини, яка аж ні як не мала емпатії та емоцій співчуття до загиблого, на думку суду не є справедливим.

4.18.Таким чином покарання яке необхідно призначити обвинуваченому повинно бути не формальним і ілюзорним. «Ніколи покарання не діє саме собою, але тільки втілившись у пам`яті, став живим спогадом відплати за погане діяння»3. Таким спогадом може бути лише релевантне покарання, що буде відповідати умовам правопорушення і їх наслідкам. Для того, щоб покарання відіграло свою роль, воно повинно бути також таким, яке винятково і навіть надзвичайно сильно вплине на свідомість і на душу обвинуваченого. З урахуванням смерті потерпілого та враховуючи, що сам зміст порушення Правил дорожнього руху в умовах, що не заважало безпечного керування, свідчить про певну особливість даного правопорушення і дає право суду застосувати покарання адекватне порушеному праву.

4.19.Суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із мінімальним строком. Оскільки санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, суд вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати положення ст. 69 КК. З урахуванням декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення на підставі положень ст. 69 КК суд призначає основне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, однак пов`язане з позбавлення волі.

4.20.При цьому суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 75 КК до обвинуваченого. Така думка випливає з того факту, що смерть потерпілого, неможливо компенсувати для суспільства у будь-який спосіб. Ця подія, має не тільки травмуючу дію для певної сім`ї, кола близьких їй осіб та громади. Смерть людини перш за все розриває ланцюг суспільної безпеки в цілому і створює такі несприятливі та навіть згубні умови співіснування у всьому суспільстві, що кожний не може відчувати себе в безпеці. При такій конструкції, люди розчаровуються у державній владі, яка їх не тільки не захищає, але й допомагає іноді тим хто сильніший і здатний виплутатись за будь-яку ціну. Розчарування від несправедливості сильніше навіть за звичайну образу або навіть за сам незаконний вчинок і стає початком соціальних потрясінь.

4.21.Так, як ми відповідаємо на злочин, має серйозні наслідки для нашого майбутнього. Усе це позначається на нашому почутті єдності. Відповідно суд не може, лише тому, що обвинувачений матеріально загладив певні претензії від потерпілої сторони, призначити настільки м`яке покарання, яке лише за формою документу буде погрозою певних прав і свобод.

4.22.Існуючи станом на сьогодення випадки порушення Правил безпеки дорожнього руху громадянами в Україні перетворилось на небезпечний атракціон ненавмисних вбивств. Статистика яку можливо побачити на сайті Патрульної поліції України (https://patrolpolice.gov.ua/statystyka/) досить не втішна і свідчить про збільшення кожного року смертельних випадків у ДТП. Наприклад: у 2024 році загинуло – 3202 людини, у 2025 році – 3249 людини, за період з 01.01.2026 року по 30.06.2026 року – 1177 людини.

4.23.Таким чином, суд враховує всі наявні індивідуальні особливості вказаного провадження, особу обвинуваченого, який є людиною молодого віку без належного виховання, а також соціальні явища дорожньо-транспортних пригод і призначає мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі, однак без можливості його відбуття з іспитовим строком.

4.24.Вирішуючи питання щодо додаткового покарання, суд знову ж таки не погоджується зі сторонами і стверджувально переконаний, що ОСОБА_3 в найближчий час не має ані морального, ані законного права сідати за кермо і повинен осягнути наслідки від власних злочинних дій поза межами транспортного засобу. Його молодий вік, а також вища освіта дають йому можливість знайти собі роботу в Україні, після відбуття основного покарання, без керування транспортним засобом. Окрім того, у ОСОБА_3 є можливість довести власними чеснотами свою вірність народу України із захисту Батьківщини. Вибір досить значний в країні в якій відбувається війна.

4.25.Суд вважає, що саме таке покарання перетворившись у пам`яті, стане живим спогадом відплати за погане діяння, та зможе реалізувати всі можливі заходи державної політики у сфері перевиховання особи, що порушила вимоги закону.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

5.1.Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов`язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК, належить покласти на обвинуваченого.

5.2.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

5.3.Речові докази – 1) транспортний засіб «BMW 530D» р.н. НОМЕР_1 , 2002 року випуску, в кузові чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 09.05.2024 року, власником якого є ОСОБА_9 , відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК необхідно повернути власнику ОСОБА_9 ; 2) електросамокат чорного кольору, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК, необхідно повернути рідним загиблого потерпілого.

Запобіжний захід.

5.4.Вирішуючи питання запобіжного заходу, суд враховує, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на першу вимогу з`являвся до суду, поводив себе чемно і достойно. Не проявляв зневагу до встановлених у суді правил та сумлінно виконував покладені на нього законом обов`язки.

5.5.Розуміючи, що ОСОБА_3 юридично вважається особою невинною, в понятті презумпції невинуватості, допоки вирок суду не набрав законної сили, суд не позбавляє обвинуваченого думки і права на оскарження даного судового рішення. Відповідно до набрання законної сили вироком, до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби.

5.6.Суд не обирає обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, щоб надати можливість обвинуваченому підготуватись до відповідного покарання і щоб застосування більш суворого запобіжного заходу не було для останнього «моральною гільйотиною».

5.7.Не значний строк покарання, надає право суду на думку, що обвинувачений здатний дотримуватись встановлених вироком суду правил поведінки до набрання вироком суду законної сили.

5.8.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання обвинуваченого після набрання законної сили вироком суду.

1.3.Затримати обвинуваченого ОСОБА_3 після набрання законної сили вироком суду.

1.4.До набрання законної сили вироком суду, застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

1.5.Роз`яснити обвинуваченому обов`язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

1.6.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:

1) прибувати до суду за викликом.

2)не відлучатися із Одеської області, без дозволу суду.

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

1.7.Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1.8.Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників відділу поліції Білгород – Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області.

1.9.Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси 17.12.2025 року, а саме з: 1) Транспортного засобу «BMW 530D» р.н. НОМЕР_1 , 2002 року випуску, в кузові чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 09.05.2024 року, власником якого є ОСОБА_9 та 2) електросамоката чорного кольору – скасувати.

1.10.Речові докази по кримінальному провадженні: 1)Транспортний засіб «BMW 530D» р.н. НОМЕР_1 , 2002 року випуску, в кузові чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 09.05.2024 року, власником якого є ОСОБА_9 -повернути власнику ОСОБА_9 ; 2)електросамокат чорного кольору – повернути будь-якому родичу загиблого потерпілого.

1.11.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 42 493 (сорок дві тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 5 копійок.

1.12.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

1.13.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.14.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

1.15.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я:

ОСОБА_10 (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.

[2]Лон Льюіс Фуллер, «Мораль права» 1964 р., С. 11.

[3]Жан Марі Гюйо, «Виховання та спадковість: соціологічне дослідження», 1888 рік. С. 37.

1 Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.

2 Лон Льюіс Фуллер, «Мораль права» 1964 р., С. 11.

3 Жан Марі Гюйо, «Виховання та спадковість: соціологічне дослідження», 1888 рік. С. 37.