Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №756/5763/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5763/26

Провадження № 3/756/1937/26

УКРАЇНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді Пономаренка А. А.,

за участі:

секретаря судового засідання Філіпова М. В.,

захисника Ігнатової О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей, відображених у протоколі серії ЕПР1 № 616945 від 17.03.2026, цього ж дня о 08:45 год. у місті Києві по вул. Полярній, буд. 12, водій ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Як зазначено у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, після зупинки транспортного засобу, у ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Уповноважена особа органу поліції встановила, що ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився пройти у визначеному законом порядку огляд у лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія», за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, буд. 20.

Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою кваліфіковано як учинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У судовому засіданні захисник Ігнатова О. Є. заперечувала щодо обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, просила ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та закрити провадження відносно нього, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування заперечень захисник зазначила, що ОСОБА_1 наркотичні засоби не вживає, тому не міг перебувати у стані сп`яніння під час керування; одразу після складання протоколу ОСОБА_1 самостійно та без зволікань пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров`я, де за результатами досліджень було встановлено стан тверезості; початкова відмова від огляду на місці була зумовлена поспіхом на роботу, відсутністю розуміння юридичних наслідків, почуттям страху щодо можливого примусового доставлення працівниками поліції до районного ТЦК та СП, а також некоректними діями інспекторів, у яких вбачалися ознаки підбурювання до відмови.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, наявність чи відсутність правопорушення встановлюється на підставі фактичних даних. Водночас диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду лише за умови, що вимога поліцейського була законною.

За змістом п. 4 Розділу I Інструкції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, та п. 2.5 ПДР України, підставою для направлення водія на огляд є наявність реальних та об`єктивних ознак сп`яніння. Відповідно, направлення особи до закладу охорони здоров`я вимагає обов`язкової наявності обґрунтованих підозр.

Згідно з отриманим на запит суду та адвоката Висновком КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» № 000403, Актом медичного огляду та записами у Журналі реєстрації, ОСОБА_1 17.03.2026 о 10:50 (тобто в межах двох годин з моменту зупинки о 08:45) пройшов медичний огляд, за результатами якого зафіксовано підтверджений діагноз: тверезий.

Ураховуючи біологічні властивості наркотичних речовин тривалий час зберігатися в організмі людини, відсутність будь-яких слідів їх вживання під час лабораторного дослідження через дві години після зупинки спростовує факт наявності у ОСОБА_1 клінічних ознак сп`яніння під час керування авто. Отже, висновки працівників поліції про наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння були суб`єктивними та не відповідали дійсності, а отже, вимога про проходження огляду не мала під собою належного фактичного підґрунтя. Окрім цього, фактично скориставшись наданим поліцейськими направленням та пройшовши огляд у спеціалізованій медичній установі у визначений законом часовий проміжок, ОСОБА_1 забезпечив перевірку свого стану, спростувавши твердження про ухилення від огляду.

Зокрема суд надав оцінку позиції захисника щодо психологічного тиску, погроз доставленням ОСОБА_1 до ТЦК та СП та правової природи «відмови». Аналізуючи обставини висловлення ОСОБА_1 відмови від огляду на місці зупинки, суд виходить з того, що відмова водія, яка тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинна бути усвідомленою, добровільною та висловленою у процесуально чистий спосіб - без застосування з боку працівників поліції будь-якого психологічного тиску, примусу чи підбурювання.

Завданнями процедури огляду є встановлення об`єктивної істини, а не створення штучних умов для притягнення особи до відповідальності. Судом ураховано доводи захисту про те, що інспектори поліції висловлювали водію наміри щодо його подальшого примусового доставлення до ТЦК та СП у разі згоди на проходження огляду. Вказані дії працівників поліції виходять за межі їхніх повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію» та Інструкцією № 1452/735, та створюють у особи обґрунтовані побоювання за свою особисту недоторканність та свободу.

Використання поліцейськими факторів стороннього впливу, зокрема погроз примусового доставлення до органів ТЦК та СП, ставить під сумнів добровільність та юридичну чинність заявленої водієм відмови, оскільки вона була спровокована некоректною поведінкою самих працівників поліції та бажанням особи уникнути загрози протиправного затримання.

Надаючи оцінку спростуванню стану сп`яніння та безпідставності вимоги поліцейських, суд дійшов висновку. Згідно з п. 4 Розділу I Інструкції № 1452/735, вимога пройти огляд є законною лише за наявності реальних клінічних ознак сп`яніння. Згідно з Висновком КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» № 000403, Актом медичного огляду та матеріалами Журналу реєстрації (витребуваними судом), ОСОБА_1 17.03.2026 о 10:50 - тобто в межах двох годин після зупинки (о 08:45) - пройшов огляд у лікаря-нарколога, за результатами якого встановлено підтверджений діагноз: тверезий.

Ураховуючи специфіку психоактивних та наркотичних речовин тривалий час зберігатися в біологічних середовищах організму, встановлення медичними тестами стану повної тверезості через дві години після зупинки беззаперечно спростовує наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп`яніння на момент керування авто. Указане свідчить про те, що твердження поліцейських про наявність у водія «неприродної блідості та невідповідної поведінки» мали надуманий та суб`єктивний характер, а отже, сама вимога проходження огляду була позбавлена належних фактичних підстав. Окрім того, самостійно прибувши до спеціалізованого закладу охорони здоров`я за наданим направленням у межах двогодинного інтервалу, ОСОБА_1 фактично виконав обов`язок щодо підтвердження свого стану тверезості.

За змістом ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може ґрунтуватися на відмові, яка стала наслідком провокативних дій та психологічного тиску з боку працівників поліції (погрози доставлення до ТЦК та СП), та яка спростована подальшим офіційним медичним обстеженням.

Оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 1, 247, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі протоколу серії ЕПР1 № 616945 від 17.03.2026 - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.

Суддя А. А. Пономаренко