Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №753/13478/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13478/26

провадження № 2/753/12729/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення заборгованості із заробітної плати та належних при звільненні виплат,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення заборгованості із заробітної плати та належних при звільненні виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 листопада 2018 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді помічника директора напряму транспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К».

Позивач зазначала, що протягом тривалого часу, зокрема з грудня 2024 року по лютий 2026 року, її щомісячний дохід був сталим та становив 64 935 грн. 06 коп. нарахованої заробітної плати, що, на її думку, свідчить про системний характер преміювання та включення премії до структури заробітної плати.

Позивач посилалася на те, що у березні, квітні та травні 2026 року відповідач без належних правових підстав істотно зменшив розмір премії, унаслідок чого їй не було виплачено частину заробітної плати. Крім того, 18 травня 2026 року позивач була звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, однак, на її переконання, відповідач неправильно визначив розмір вихідної допомоги, оскільки не врахував належний їй розмір заробітної плати з урахуванням премій.

У первісній редакції позову позивач просила стягнути з відповідача 163 446 грн. 74 коп., з яких: 105 424 грн. 42 коп. заборгованості із виплати премії за березень та квітень 2026 року; 58 022 грн. 32 коп. належних при звільненні виплат, до складу яких позивач включала премію за травень 2026 року та недоплачену вихідну допомогу. Також позивач просила стягнути 6 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25 червня 2026 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач конкретизувала склад заявлених до стягнення сум, зазначивши, що просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі (премії) за березень, квітень, травень 2026 року у розмірі 110357,00 грн., із урахуванням з цієї суми установлених законодавством податків і зборів, вихідну допомогу у розмірі 53 089 грн. 74 коп.,із урахуванням з цієї суми установлених законодавством податків і зборів, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 13331,20

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ТОВ «Епіцентр К» документи, що стосуються прийняття позивача на роботу, посадових обов`язків, положення про преміювання, табелів обліку робочого часу, колективного договору, довідки про нарахування заробітної плати та інших документів, необхідних для з`ясування обставин справи.

16.07.2026 Відповідач подав докази витребувані на виконання ухвади суду, відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Відповідач зазначав, що премія на підприємстві не є гарантованою та обов`язковою виплатою у фіксованому розмірі, а має заохочувальний характер, визначається роботодавцем за результатами оцінки роботи працівника та оформлюється окремими наказами. Відповідач вказував, що посадовий оклад позивача визначався штатним розписом, а не сумою 64 935 грн. 06 коп., на яку посилається позивач. На думку відповідача, попередня виплата премій у певних розмірах не створює обов`язку роботодавця щомісячно виплачувати премію у такому самому розмірі в майбутньому.

Відповідач також посилався на те, що у березні, квітні та травні 2026 року позивач частково перебувала на лікарняному та у відпустці, а також неналежно виконувала окремі доручення керівництва, що було враховано при визначенні розміру премії. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю та заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

21.07.2026 Позивач подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову. Позивач зазначала, що премії фактично мали систематичний характер, виплачувалися протягом тривалого часу та були складовою заробітної плати. Також позивач вказувала, що відповідач не довів належного ознайомлення її з положенням про преміювання, наказами про преміювання та підставами зменшення премії. На думку позивача, складені відповідачем акти не підтверджують законності зменшення заробітної плати, а скріншот електронного листа від 01 квітня 2026 року підтверджує направлення нею звіту.

24 липня 2026 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. У заяві зазначено, що після отримання відзиву та доданих до нього документів позивачу стали відомі конкретні суми фактично нарахованих премій за березень, квітень та травень 2026 року, у зв`язку з чим позивач уточнила розрахунок заборгованості. З урахуванням поданої заяви позивач просить стягнути заборгованість із заробітньої плати (премії) у загальному розмірі 100 562 грн. 46 коп., з урахуванням з цієї суми установлених законодавством податків і зборів, з яких: 43 248 грн. 57 коп. за березень 2026 року, 53 632 грн. 21 коп. за квітень 2026 року та 3 681 грн. 68 коп. за травень 2026 року.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За правилами частини третьої статті 279 ЦПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі відкрито 25 червня 2026 року, а заява про зменшення розміру позовних вимог подана 24 липня 2026 року, тобто в межах встановленого процесуального строку, до заяви додано докази її направлення відповідачу, а сама заява не змінює предмета чи підстав позову, суд приймає її до розгляду та вирішує справу в межах зменшених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач окремо включила премію за травень 2026 року до загальної вимоги про стягнення заборгованості з премії. Тому суд розцінює заяву як уточнення та зменшення вимоги про стягнення премій за березень, квітень і травень 2026 року до 100 562 грн. 46 коп., а вимогу про стягнення вихідної допомоги розглядає окремо в розмірі 53 089 грн. 74 коп., без подвійного врахування премії за травень 2026 року.

27 липня 2026 року відповідач подав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач повторно наголосив, що премія є заохочувальною та дискреційною виплатою, її розмір визначається роботодавцем, а позивач не довела наявності у неї права на премію саме в тому розмірі, який заявлений до стягнення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

З наказу про прийняття на роботу від 30.10.2018 №229/Тд-п вбачається, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Епіцентр К». Посада позивача, її трудові функції та посадові обов`язки підтверджуються наказом про прийняття на роботу, посадовими інструкціями та іншими кадровими документами, наданими сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2026 року відповідачем видано наказ № 67/Тд-п про зміну істотних умов праці, зокрема щодо організації роботи та посадових обов`язків працівників напряму транспорту. Позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці. 18 травня 2026 року позивач подала заяву про відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, після чого наказом № 122/Тд-п від 18 травня 2026 року її звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Факт звільнення позивача саме з цієї підстави сторонами не заперечується.

З наказу ТОВ «Епіцентр К» № 162-2/12 від 02.10.2023 про затвердження положення про преміювання та самого Положення про преміювання судом встановлено, що премія на підприємстві визначена як змінна заохочувальна виплата індивідуального характеру, яка встановлюється на підставі рішення роботодавця, оформленого наказом або розпорядженням, та не є гарантованою виплатою у сталому розмірі.

Згідно з витягами зі штатного розпису посадовий оклад асистента директора становив: з 01.01.2026 - 10 110 грн. 00 коп., з 01.03.2026 - 10 120 грн. 00 коп., з 01.04.2026 - 10 130 грн. 00 коп.

За січень 2026 року позивачу нараховано: 7 812 грн. 27 коп. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні, з урахуванням перебування у відпустці з 10.01.2026 по 18.01.2026; 19 213 грн. 65 коп. відпускних за період з 10.01.2026 по 18.01.2026; 37 909 грн. 14 коп. премії.

За лютий 2026 року позивачу нараховано: 7 582 грн. 50 коп. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні, з урахуванням перебування на лікарняному з 02.02.2026 по 06.02.2026; 10 679 грн. 55 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 02.02.2026 по 06.02.2026; 46 673 грн. 01 коп. премії.

За березень 2026 року позивачу нараховано: 10 120 грн. 00 коп. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні; 3 022 грн. 85 коп. премії. При цьому допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 24.03.2026 по 27.03.2026 у розмірі 8 543 грн. 64 коп. була нарахована та виплачена у квітні 2026 року.

За квітень 2026 року позивачу нараховано: 6 900 грн. 00 коп. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні, з урахуванням перебування на лікарняному у березні з 24.03.2026 по 27.03.2026, а також перебування у відпустці 01.04.2026 та 17.04.2026; 8 543 грн. 64 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.03.2026 по 27.03.2026; 3 985 грн. 90 коп. відпускних за 01.04.2026 та 17.04.2026; 416 грн. 95 коп. премії.

За травень 2026 року позивачу нараховано: 964 грн. 76 коп. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні, з урахуванням перебування на лікарняному з 04.05.2026 по 15.05.2026; 9 291 грн. 55 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності, що оплачується за рахунок роботодавця за перші п`ять календарних днів тимчасової непрацездатності; 13 008 грн. 17 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності, що оплачується за рахунок Пенсійного фонду України; 11 845 грн. 24 коп. вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України у зв`язку зі звільненням на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України; 9 347 грн. 10 коп. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; 286 грн. 94 коп. премії.

З табелів обліку робочого часу та електронних листків непрацездатності судом встановлено, що у березні, квітні та травні 2026 року позивач частину часу перебувала на лікарняному та у відпустці, що відображено у документах обліку робочого часу та враховано при здійсненні нарахувань.

Судом досліджено положення про преміювання працівників ТОВ «Епіцентр К», надане відповідачем. З його змісту вбачається, що премія визначена як заохочувальна виплата, яка не має гарантованого характеру, встановлюється на підставі рішення керівника та оформлюється відповідним наказом або розпорядженням. Положення передбачає право роботодавця визначати розмір премії з урахуванням результатів роботи працівника, виконання посадових обов`язків, дотримання трудової дисципліни та інших обставин, що мають значення для оцінки роботи.

Крім цього, згідно пункту 3.2 Положення про преміювання, в період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розмір премії може бути значно зменшений або не призначатися, не нараховуватися, чи не виплачуватися незалежно від досягнень і виконання критеріїв, зазначених в пункті 2.5 цього Положення та незалежно від обставин або випадків, передбачених в пункті 3.1 цього Положення.

Премія може призначатися, нараховуватися та виплачуватися одноразово або періодично за результатами роботи за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік або інший період, визначений рішенням генерального директора Товариства чи керівника самостійного структурного підрозділу Товариства) в межах преміального фонду (п. 4.1 Положення про преміювання).

Також судом досліджено надані відповідачем накази про преміювання за березень, квітень та травень 2026 року, якими позивачу визначено премію у фактично нарахованих розмірах. Вказані накази узгоджуються з розрахунковими документами щодо нарахування заробітної плати за відповідні місяці.

Позивач посилається на те, що протягом попередніх місяців їй фактично нараховувалася заробітна плата в однаковому розмірі - 64 935 грн. 06 коп., у зв`язку з чим вона мала правомірне очікування отримувати таку суму і надалі. Однак сам по собі факт виплати премії у певному розмірі в попередніх періодах не доводить існування у працівника безумовного права на отримання премії в такому самому розмірі в наступних місяцях, якщо інше прямо не передбачено трудовим договором, колективним договором, положенням про оплату праці або іншим локальним актом роботодавця.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Разом з тим належність премії до структури заробітної плати не означає, що будь-яка премія є гарантованою у сталому розмірі незалежно від умов її встановлення. Право працівника на премію, її розмір та порядок виплати визначаються законом, трудовим договором, колективним договором та локальними актами роботодавця. Якщо локальним актом передбачено, що премія має заохочувальний характер і виплачується за рішенням роботодавця, працівник має довести не лише факт попередньої виплати премії, а й наявність правової підстави для її обов`язкового нарахування саме у заявленому розмірі.

Оцінюючи доводи позивача про неналежне ознайомлення з положенням про преміювання та наказами про преміювання, суд зазначає, що обов`язок роботодавця інформувати працівника про умови оплати праці має істотне значення. Водночас відсутність у матеріалах справи окремого доказу ознайомлення позивача з кожним наказом про преміювання сама по собі не підтверджує існування заборгованості у заявленому розмірі та не змінює правової природи премії, визначеної локальним актом як заохочувальної і такої, що встановлюється окремим управлінським рішенням роботодавця.

Позивач не надала суду трудового договору, колективного договору, наказу, розпорядження або іншого документа, який би встановлював її право на щомісячне отримання премії в такому розмірі, щоб загальна сума нарахованої заробітної плати становила 64 935 грн. 06 коп. незалежно від результатів роботи, фактично відпрацьованого часу, перебування на лікарняному або управлінського рішення роботодавця.

Надані відповідачем акти, службові та доповідні записки, розпорядження і матеріали листування свідчать про те, що у березні-травні 2026 року між сторонами існували розбіжності щодо виконання позивачем окремих доручень, подання звітності та виконання посадових обов`язків. Скріншот електронного листа від 01.04.2026 підтверджує факт направлення електронного повідомлення, однак сам по собі не спростовує змісту інших письмових доказів у справі та не підтверджує наявності у позивача права на премію у більшому розмірі, ніж той, що був визначений роботодавцем у відповідних розпорядчих документах.

Суд оцінює всі докази у їх сукупності та доходить висновку, що позивач не довела наявності у відповідача обов`язку нарахувати їй премію за березень, квітень та травень 2026 року саме в заявленому розмірі 100 562 грн. 46 коп. Відповідач, зі свого боку, надав положення про преміювання, накази про преміювання, розрахункові документи, табелі обліку робочого часу, електронні листки непрацездатності та кадрові документи, які підтверджують фактично нараховані суми.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі (премії) за березень, квітень і травень 2026 року у розмірі 100 562 грн. 46 коп. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення недоплаченої вихідної допомоги суд зазначає таке.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення 53 089 грн. 74 коп. вихідної допомоги тим, що середній заробіток мав визначатися з урахуванням суми 64 935 грн. 06 коп. за кожен місяць. Однак такий розрахунок ґрунтується на припущенні про обов`язковість нарахування премій у спірний період у розмірі, заявленому позивачем.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність права позивача на стягнення заборгованість по заробітній платі (премії) за березень, квітень та травень 2026 року, відсутні підстави для перерахунку вихідної допомоги з урахуванням таких сум. Наявні в матеріалах справи розрахункові документи підтверджують проведення відповідачем остаточного розрахунку при звільненні, а позивач не надала належного та допустимого доказу, який би спростовував правильність розрахунку вихідної допомоги, виходячи з фактично нарахованих сум заробітної плати.

Отже, вимога про стягнення 53 089 грн. 74 коп. недоплаченої вихідної допомоги також не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються залежно від результатів розгляду справи. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. немає.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в розмірі 1331,20 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Суд дослідив та оцінив у сукупності подані сторонами заяви по суті справи і наявні в матеріалах справи письмові докази, зокрема кадрові документи, положення про преміювання, розпорядчі документи щодо преміювання, розрахункові листи, табелі обліку робочого часу, електронні листки непрацездатності, матеріали листування сторін, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та заперечення відповідача.

Клопотання позивача про витребування доказів вирішено ухвалою суду від 07.07.2026, після чого надані на виконання цієї ухвали документи долучено до матеріалів справи та оцінено судом під час ухвалення рішення.

Інших невирішених заяв чи клопотань учасників справи, які перешкоджають розгляду справи по суті або потребують окремого вирішення судом, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 36, 44, 94 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення заборгованості із заробітної плати та належних при звільненні виплат - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.08.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.