Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №487/959/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/959/26

Провадження №2/487/1542/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Кузьменко В.В., при секретарі - Спицької Н.Р.., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Воскресенської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Воскресенської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що 16 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зроблено актовий запис №18, та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась спільна дитина ОСОБА_3 , про що, 04.09.2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 .

15.08.2016 року Жовтневим районним судом Миколаївської області винесено заочне рішення у справі №477/1262/16-ц, де зазначено, що позов ОСОБА_1 задоволено та вказано про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь малолітнього ОСОБА_3 у сумі 1500 гривень в місяць до досягнення дитини повноліття.

16.03.2017 року, Жовтневим районним судом Миколаївської області, у справі №477/11/17, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Батько, ОСОБА_2 з родиною не проживав, вихованням та утриманням сина не займався.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

24.04.2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла заява представника третьої особи, про долучення висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 та рішення виконачого комітету Воскресенської селищної ради №55 від 22.04.2026 року,

27.04.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання, щодо висновку органу опіки та піклування, щодо недоцільності позбавлення батьківьких прав ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_3 .

Позивач - до суду не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду було повідомлено належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду було повідомлено належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду було повідомлено належним чином, причин неявки суду не повідомлено.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. У відповідності зі ст.151 СК України батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Підстави для позбавлення батьківських прав чітко передбачені нормами ст. 164 СК України.

Статтею 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків, згідно ст. 11 вказаного закону, є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У відповідності зі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, що проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримку з ними регулярних особистих відносин і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенції про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Преамбулі Конвенції проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, а також що дитині мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Дитині, здатній сформулювати власні погляди, згідно ст. 12 Конвенції, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях (ООН, 03.12.1986 рік) якщо батьки не виявляють турботу про свою дитину, або вона є неналежною, слід розглядати питання про турботу про неї з боку родичів батьків дитини, передачі дитини на виховання в іншу родину або про всиновлення, або, в разі необхідності, про влаштування дитини до спеціального закладу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьки дитини, згідно рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16.03.2017 року №477/11/17, розлучені.

З 06.10.2023 по 28.01.2025 року дитина була зарахована до Приватної організації "Миколаївський приватний ліцей "Гіпаніс-ЕОС" Миколаївської області".

За інформацією Приватної організації "Миколаївський приватний ліцей "Гіпаніс-ЕОС" Миколаївської області", з моменту зарахування дитини до закладу, її не відвідував батько ОСОБА_3 .

Також встановлено, що 15.08.2016 року Жовтневим районним судом Миколаївської області винесено заочне рішення у справі №477/1262/16-ц, де зазначено, що позов ОСОБА_1 задоволено та вказано про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь малолітнього ОСОБА_3 у сумі 1500 гривень в місяць до досягнення дитини повноліття.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так, згідно ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

З огляду на викладене, суд, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимог чинному законодавству України, а також ратифікованим міжнародним документам, беручи до уваги найважливіші інтереси дитини, які, з урахуванням їх природи, переважають над інтересами батьків, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приходячи до висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дітей є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 4 с. 49 ЦК України, реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, подану фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі З 028 гривні.

Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, за подання якої відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті 0,4 розміру прожиткового мінімумі для працездатних осіб і становить 1211,20 грн.

Так як позивачем сплачено судовий збір, а позов задоволено, отже судові витрати 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 150, 151, 160, 164-166 СК України, ст.ст. 32, 242 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Воскресенської селищної ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження дитини від 04.009.2013 №2898, про позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Кузьменко