Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №128/687/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/687/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1111 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, що належала на праві спільної сумісної власності їй та померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №024275, виданого Управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області та Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області 24.10.2012, акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №052060001005849, на підставі рішення Вінницько-Хутірської сільської ради 9 сесії 6 скликання від 11.11.2011 та додатку до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №024275 – список співвласників земельної ділянки, в якому вказані співвласники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розмір часток у праві власності на земельну ділянку не зазначено. Однак оформити свої спадкові права на дану земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_2 у нотаріальній конторі вона не має можливості. Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 . Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 відсутні. Її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Саме після його смерті вони з матір`ю успадкували кожна по 1/2 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , і відповідно до норм ст. 120 ЗК України, їй також має належати і 100% земельної ділянки, на якій розташований даний житловий будинок. Однак вона не має можливості оформити в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 її частку у праві власності на земельну ділянку, на якій також розташований і житловий будинок, оскільки за життя матері не було визначено розмір її частки у праві власності на земельну ділянку, яка перебувала у спільній сумісній власності. Тому вона змушена звернутися з даним позовом до суду. На момент приватизації земельної ділянки житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 належав на праві спільної часткової власності їй – 1/2 частка, а інша 1/2 частка належала її матері ОСОБА_2 . Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, відповідно кожен зі співвласників частки даного житлового будинку набув право власності і на відповідну частку земельної ділянки, на якій цей житловий будинок розташований, згідно з нормами ст. 120 ЗК України. Тобто вона має право на 1/2 частку земельної ділянки, а інший співвласник ОСОБА_2 , відповідно, мала право також на 1/2 частку у праві власності на землю, як власник відповідного розміру частки у праві власності на житловий будинок. Однак в подальшому правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку було видано саме про право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто без урахування норм статті 120 ЗК України, тому вона не має можливості оформити свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_2 на дану земельну ділянку. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1111 гектарів, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520681000:02:002:0445».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 24.02.2026 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; витребував з Другої вінницької державної нотаріальної контори (м. Вінниця, вул. Замостянська, 26-А) копію спадкової справи №312/2025 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

17.03.2026 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 24.02.2026 з Другої вінницької державної нотаріальної контори подано копію спадкової справи №312/2025 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

19.03.2026 представник відповідача Вінницької міської ради – Шутак Б.І. подав до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що «06.11.2025 нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1611/02-31, оскільки частки у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку не визначені. Разом з тим, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 та вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки частки співвласників вважаються рівними, тому частка померлої ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку може становити 1/2 частки. Враховуючи, що Вінницька міська рада не зловживає наданими повноваженнями у даному спорі, вважають, що судові витрати треба залишити за позивачем».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 23.03.2026 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

У судове засідання 30.07.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Галіцина В.В. попередньо подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити, судові витрати сторона позивача залишає за собою і просить стягувати з відповідача.

Представник відповідача Вінницької міської ради – Собчук Т.П. попередньо подала до суду письмову заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі представника Вінницької міської ради та врахувати подані пояснення, судові витрати залишити за позивачем.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 30.07.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Вінниця помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.12.2009 (а.с. 8).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25.02.2025 убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вінниця померла ОСОБА_2 (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.07.1977, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17 липня 1977 року уклали шлюб (а.с. 12).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.07.2026, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 28.08.2010, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 28 серпня 2010 року зареєстрували шлюб (а.с. 11).

Рішенням 09 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 11.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , та видачу державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку», крім іншого, вирішено видати державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією такого рішення (а.с. 18).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №024275, виданого Управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області та Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області 24.10.2012, та додатку серії АА №064494 до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №024275 – список співвласників земельної ділянки, убачається, що співвласниками земельної ділянки площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташованої у АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; розмір часток у праві власності на земельну ділянку не зазначено (а.с. 15-16).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками земельної ділянки площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташованої у АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (а.с. 19-22).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2011, державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори посвідчила, що зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його дочка ОСОБА_1 – в 1/2 частці та дружина ОСОБА_2 – в 1/2 частці; спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2025, державний нотаріус Другої вінницької державної нотаріальної контори посвідчила, що спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 27).

З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1611/02-31 від 06.11.2025 убачається, що державний нотаріус Другої вінницької державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 0,1111 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_2 , оскільки нотаріус не може визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме: на яку частку земельної ділянки необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 (а.с. 39).

З копії спадкової справи №312/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 убачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 ; інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися; на частину спадкового майна ОСОБА_2 оформили право власності (а.с. 55-80).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У частинах першій та другій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У частині першій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Отже, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до нотаріуса за місцем проживання (реєстрації) спадкодавця, оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З долучених до матеріалів справи доказів убачається, що спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , яка в установлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на частку у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташованої у АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №024275 та додатку до нього – списку співвласників земельної ділянки убачається, що співвласниками земельної ділянки площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташованої у АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; розмір часток у праві власності на земельну ділянку не визначений.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

ОСОБА_1 , оформивши свої спадкові права після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відмова нотаріуса мотивована тим, що не визначено розмір частки у праві власності спадкодавиці ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташовану в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з частинами першою та другою статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Установлено та не заперечується сторонами, що до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 останній належало право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , інша 1/2 частка вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належить позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно, кожен із співвласників часток даного житлового будинку мав право і на відповідну частку земельної ділянки, на якій такий житловий будинок розташований.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 належало право на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, та ОСОБА_1 , відповідно, належить право на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку, як власникам відповідних розмірів часток у праві власності на житловий будинок.

Встановивши, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки яких у спільній сумісній власності становлять по 1/2 частці, а ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та оформила право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, тому позивач у порядку спадкування має право на 1/2 частку в праві власності на земельну ділянку, цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає.

Тому суд вважає, що позовні вимоги треба задовольнити у повному обсязі, а саме: визначити, що розмір частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, співвласника ОСОБА_1 складає 1/2 частки, а також визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 на 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Керуючись статтями 328, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у праві власності на земельну ділянку площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва,– складає 1/2 частки.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1111 га, кадастровий номер 0520681000:02:002:0445, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Вінницька міська рада, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Дата складення повного судового рішення – 10.08.2026.

СУДДЯ