Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №317/2487/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/2487/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/2487/26

Провадження № 33/807/954/26

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Нікітін В.В., за участю захисника – адвоката Трофимової Г.М., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника, адвоката Халупка С.В. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 139 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, 25.04.2026 о 15 год. 36 хв., за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Балабине, вул. Миру, буд. 50, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд Мондео, номерний знак, НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору та пошкодив її. В результаті чого також пошкоджено дорожнє покриття.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.12 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 139 КУпАП.

Крім того, 25.04.2026 о 15 год. 36 хв., за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Балабине, вул. Миру, буд. 50, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Форд Мондео, номерний знак, НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810, результат 1,81 ‰, тест № 2932. Від керування відсторонений, про повторність попереджений.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 25.04.2026 о 15 год. 36 хв., за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Балабине, вул. Миру, буд. 50, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд Мондео, номерний знак, НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Халупко С.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в оскаржуваній постанові суд обмежився загальним висновком про те, що досліджені докази у сукупності вказують на наявність складу правопорушень. Проте суд не навів детального аналізу, які саме фрагменти відеозапису підтверджують момент руху автомобіля, перебування ОСОБА_1 за кермом під час цього руху, сам момент наїзду на електроопору, подальшу безперервність подій та відсутність альтернативних версій.

Протокол про адміністративне правопорушення не має наперед встановленої сили доказу. Він лише є процесуальним документом, складеним посадовою особою, і потребує перевірки у сукупності з іншими доказами. Так само пояснення третьої особи або рапорт поліцейського мають оцінюватися критично, особливо коли захист прямо заперечував належність і достатність доказів керування. Суд мав встановити, хто саме бачив ОСОБА_1 за кермом у момент руху, за яких умов це відбувалося, чи є такі показання послідовними, чи були ці особи допитані, чи можна перевірити їхню достовірність.

Захист у суді першої інстанції прямо зазначив, що неможливо встановити згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, а сам огляд на стан сп`яніння був проведений з порушеннями. Суд, однак, не перевірив ці доводи належним чином. У постанові зазначено лише перелік доказів.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції не перевірив, чи погоджувався ОСОБА_1 з результатом огляду, чи був він проінформований про право не погодитися з результатом і пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Захисник вказує, що окремою істотною помилкою є те, що суд у мотивувальній частині постанови навів зміст ч. 1 ст. 130 КУпАП у редакції, яка стосується керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями, а також позбавлення права керування плавучими засобами. При цьому ОСОБА_1 інкриміновано керування транспортним засобом у сфері дорожнього руху, а не плавучим засобом. Суд використав неправильний зміст норми саме при обґрунтуванні санкції та висновок про більш серйозне правопорушення.

На думку захисника, у цій справі суд фактично замінив оцінку доказів їхнім переліком. У постанові зазначено протоколи, рапорт, схему ДТП, пояснення, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, фото таблицю, чек Drager, акт огляду, направлення та відеозапис. Проте суд не пояснив, які саме обставини підтверджує кожен доказ, чи немає між ними суперечностей, чи усувають вони доводи захисту, чи достатні вони для висновку поза розумним сумнівом.

Захисник вважає, що суд визнав ОСОБА_1 винним одночасно за ст. 124 КУпАП і ч. 1 ст. 139 КУпАП виходячи з одного фактичного епізоду – наїзду автомобіля на електроопору та пошкодження майна. Проте кваліфікація за ч. 1 ст. 139 КУпАП вимагає чіткого встановлення об`єкта посягання, характеру пошкодження дороги, дорожніх споруд або технічних засобів регулювання, а також конкретної дії особи, яка підпадає під диспозицію цієї статті. У постанові ці елементи розкритті поверхово.

Суд послався на п. 8.12 ПДР України, який забороняє самовільно встановлювати, знімати, пошкоджувати чи закривати дорожні знаки, технічні засоби організації дорожнього руху, розташовувати плакати та інші об`єкти, які можуть погіршити безпеку дорожнього руху. Водночас у фактичному описі йдеться про наїзд на електроопору внаслідок неналежного вибору швидкості та неврахування дорожньої обстановки. Фактично одні й ті самі обставини були використані для одночасної кваліфікації за ст. 124 та ч. 1 ст. 139 КУпАП без належного розмежування складів.

Як зазначає захисник, з постанови вбачається, що через систему «Електронний суд» від захисника надійшли пояснення, в яких він посилався на незаконність вимоги про проходження огляду, процесуальні порушення оформлення матеріалів, неможливість встановити згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, недоведеність факту керування та недійсність огляду. Проте суд не надав цим доводам повної і змістовної оцінки.

Захисник наголошує, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер і може наставати лише тоді, коли кожен елемент складу правопорушення доведений належними, допустимими та достовірними доказами.

Захисник вважає, що суд не усунув сумнівів щодо факту керування, не перевірив повноцінно процедуру огляду, не встановив безумовної згоди з результатом, не розмежував належним чином склади ст. 124 та ч. 1 ст. 139 КУпАП, а також допустив неправильне цитування ключової норми матеріального права. За таких умов постанова не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливого судового розгляду.

Заслухавши аргументи захисника – адвоката Трофимової Г.М., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно з оскаржуваною постановою, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за допомогою надіслання судових повісток на адресу, зазначену у протоколі, а також за допомогою СМС - повідомлення про виклик до суду, що підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Дослідивши наявні докази, суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в повному обсязі підтверджена:

- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649861 від 25 квітня 2026 року, яким зафіксований факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження електроопори;

- схемою дорожньо-транспортної пригоди, складеною 25 квітня 2026 року о 15-36 годині зафіксовано місце ДТП, яке відбулось у Запорізькому районі, смт. Балабине, вул. Миру, 50. Вказана схема складена за участю водія т/з Ford Mondeo н.з. НОМЕР_2 (водій та власник ОСОБА_1 ), яка ним підписана без будь-яких зауважень та доповнень;

- поясненнями ОСОБА_2 ;

- фотознімками, які містяться у матеріалах справи, відповідно до яких, вбачається пошкодження електроопори;

- актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 25 квітня 2026 року та схемою до акту обстеження, складеним інспектором ВП № 6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 в цій частині, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідаючи на доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджено матеріалами справи, в т.ч. схемою місця ДТП, фототаблицею, які узгоджуються з іншими доказами. На відеозаписі чітко видно ОСОБА_1 , який очевидно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчать його мова, зовнішній вигляд, походка тощо. На місці події він не заперечував того факту, що наїзд на електроопору вчинив саме він, а біля поваленої електроопори знаходиться автомобіль, який за документами належить саме ОСОБА_1 . Будь-яких інших осіб, які могли керувати цим автомобілем, поряд немає. Сам ОСОБА_1 не зазначає того, що належним йому автомобілем керував не він, а будь-яка інша особа.

Таким чином, з досліджених судом апеляційної інстанції доказів, встановлено, що дорожня транспортна пригода трапилась саме за обставин, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду.

Наявна в матеріалах справи схема дорожньо-транспортної пригоди від 25 квітня 2026 року в цілому відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395 та складена поліцейським у присутності ОСОБА_1 . Відомості про пошкодження, які отримала електроопора, також зафіксовані у схемі.

Схема ДТП має всі необхідні для розгляду справи відомості. Відомості про пошкодження електроопори, узгоджуються з висновками суду першої інстанції щодо обстановки та обставин ДТП.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На думку апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.139 КУпАП, суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки обставини справи, які кваліфіковані поліцейським за ст. 139 КУпАП та ст. 124 КУпАП стосуються однієї і тієї ж події. ОСОБА_1 інкримінується порушення п.п. 8.12, 12.1 ПДР України, внаслідок чого було пошкоджено електроопору.

Згідно з п. 8.12 Правил дорожнього руху, забороняється самовільно встановлювати, знімати, пошкоджувати чи закривати дорожні знаки, технічні засоби організації дорожнього руху (втручатись у їх роботу), розташовувати плакати, афіші, рекламні носії та встановлювати пристрої, які можуть бути прийняті за знаки та інші пристрої регулювання дорожнього руху або можуть погіршити їх видимість чи ефективність, осліпити учасників дорожнього руху, відволікти їхню увагу і поставити під загрозу безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Фактично щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124, 139 КУпАП за одне й те саме правопорушення, що не відповідає приписам ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі у цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

Що стосується висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.1 30 КУпАП, суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що на відеозаписі чітко зафіксовано водія ОСОБА_1 , який перебуваючи в очевидному стані алкогольного сп`яніння (навіть на відеозаписі видно, що він має нестійку ходу, а його вимога має риси, характерні для вимови людини в стані алкогольного сп`яніння – нечіткість звуків, зміна швидкості вимови, характерне розтягування звуків тощо). Під час відеоз`йомки на боді-камеру поліцейського, ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував автомобілем, який згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить саме йому. Будь-яких сумнівів щодо факту керування цим автомобілем саме ОСОБА_1 з відеозапису не вбачається.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на відеозаписах з боді-камери поліцейського зафіксованого факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, наведених висновків суду не спростовують, оскільки працівники поліції не зупиняли автомобіль, а виклик поліції з приводу ДТП відбувся після самої ДТП, що, очевидно, свідчить про неможливість відео фіксації факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Інші докази, наявні у справі, належним чином свідчать про цей факт.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 на місці пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Drager Alkotest 6810 саме як водій транспортного засобу, який скоїв ДТП, проти чого що він на місці не заперечував. Показник цього приладу свідчить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

В акті огляду ОСОБА_1 зазначено, що він проводився у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та порушення мови. З результатами цього огляду ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його особистим підписом, що також відповідає фактичним обставинам справи та спростовує відповідні доводи апеляційної скарги (щодо неотримання чіткої згоди ОСОБА_1 з результатами огляду).

Таким чином, зазначеними доказами поза розумним сумнівом підтверджується той факт, що на час проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що, в свою чергу, вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що очевидно помилкове зазначення в тексті оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування морськими, річними та маломірними суднами судноводіями у стані алкогольного сп`яніння, не впливає на вірність кваліфікації, оскільки як керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, так і керування морськими, річними та маломірними суднами судноводіями у стані алкогольного сп`яніння тягнуть за собою адміністративну відповідальність саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки і в протоколі, складеному працівником поліції, і в інших фрагментах тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 інкримінується саме керування транспортним засобами у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд констатує наявність в оскаржуваній постанові технічної помилки, яка не впливає на суть прийнятого рішення. Суд першої інстанції розглянув справу відносно ОСОБА_1 за відомостями, які у протоколі зазначені вірно.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково – в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 КУпАП. В цій частині провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.

В іншій частині оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, оскільки вона повністю відповідає як обставинам справи, які судом першої інстанції встановлені достовірно та повно, так і вимогам КУпАП. Адміністративне стягнення за сукупністю адміністративних правопорушень накладено в повній відповідності до статті 36 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Халупка С.В. задовольнити частково.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 139, ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП. Провадження у цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.В. Нікітін