Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №607/10334/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 Справа №607/10334/26 Провадження №2/607/5189/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

позивача та його представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей,-

У С Т А Н О В И В :

І.Описова частина.

1.Стислий зміст позовної заяви.

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 , Відповідач) про стягнення додаткових витрат на дітей в розмірі 76 607,29 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач покликається на те, що з 14 липня 2007 року вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 19 вересня 2018 року розірвано. У спільному шлюбі в сторін народились діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2019 року з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 800,00 грн щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 червня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. На даний час неповнолітні діти сторін потребують додаткового матеріального забезпечення, у зв`язку із чим збільшуються потреби у їх навчанні, розвитку, лікуванні тощо. Усі витрати пов`язанні із забезпеченням дітей несе позивач. Відповідач участі у забезпеченні додаткових потреб дітей не приймає, дітей не відвідує. Так, вартість понесеного позивачем ортодонтичного лікування неповнолітній дитині ОСОБА_7 , що надані у період з травня 2025 року до грудня 2025 року склали 80 000,00 грн. Крім того, ОСОБА_6 навчається в приватному фаховому навчальному закладі «Медичний коледж», за навчання у якому позивачем сплачено 46 545,00 грн. ОСОБА_5 продовжує навчання у Тернопільській ЗОШ І-ІІІ ст. №16 ім. В. Левицького Тернопільської міської ради та здійснює підготовку до закладу вищої освіти, у зв`язку з чим позивач понесла додаткові витрати на оплату додаткових занять із підготовки для успішної здачі ЗНО.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

17 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовних вимог не визнає. Зазначає, що після розірвання шлюбу у позивача та відповідача склалися неприязні відносини, що зокрема вплинуло на участь відповідача у вихованні своїх дітей. Будь які спроби відповідача на побачення з дітьми спілкування з ними були марними, оскільки позивач налаштовувала дітей проти спілкування їх із батьком. Відповідач з радістю би хотів бачитися із своїми доньками. Відповідач не заперечує, щодо стягнення додаткових витрат на лікування доньки ОСОБА_6 однак не погоджується із розміром таких витрат. Оскільки при спілкуванні із представником стоматологічної клініки «Dr.Nazarchuk» де проводилось лікування ОСОБА_6 , останні повідомили, що у них діють знижки для дітей батьки яких є учасниками бойових дій, разом з цим, позивач не бажала скористатись таким правом, хоча під час навчання в школі діти користувались такими пільгами оскільки відповідач є учасником бойових дій. Крім того, зазначає, що навчання дитини з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже вважає, що такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні ст. 185 СК України. Окрім цього, виходячи із змісту позовної заяви а також додатків до неї на переконання сторони відповідача позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також такого погодження із відповідачем. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгодженні питання щодо навчання дочки ОСОБА_6 у вищевказаному навчальному закладі. Як вбачається із доказів наданих позивачем, додаткові заняття проводяться із предметів, які вивчаються у будь-якій школі, а тому вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що у школі, в якій навчається донька, не забезпечувалось належного навчального процесу у зв`язку з чим дитина потребувала додаткових занять.

22 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано суду відповідь на відзив, в якій, сторона позивача вважає, що твердження відповідача про те, що позивач перешкоджала його спілкуванню з дітьми та налаштовувала їх проти батька не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Доводи відповідача щодо можливості отримання позивачем знижки на стоматологічне лікування дитини вважає безпідставними. Зазначає, що у справі відсутні докази, що дочка сторін у справі навчається в коледжі не зі своєї волі або з примхи матері. Наголошує, що Відповідач не бере належної участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім навчанням, успіхами, потребами вибору навчального закладу, а тому його посилання на відсутність погодження вибору навчального закладу є формальним та спрямованим виключно на уникнення участі у додаткових витратах на дитину.

3.Процесуальні дії та хронологія справи в суді.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ороновська О.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача Бабій Н.І щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

ІІ.Мотивувальна частина.

1.Фактичні обставини встановлені судом.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2007 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року у справі №607/12463/18.

В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08 липня 2009 року та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22 квітня 2010 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2019 року ухвалено стягувати із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 800,00 грн щомісячно на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 червня 2019 року до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Ухвалено перерахувати на користь ОСОБА_1 1 050 125,00 грн, які були внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Тернопільській області відповідно до платіжних інструкцій від 25 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року та 14 жовтня 2025 року, в якості компенсації за припинення права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 та разом із нею зареєстровані та проживають дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що стверджується довідкою №151 від 22 жовтня 2025 року.

Як вбачається із плану лікування із ортодонтії, загальна орієнтовна вартість металевої самолігуючої брекет-системи (2 щелепи) становить 95 000,00 грн.

Лікар-ортодонт ОСОБА_8 після проведення клінічного огляду та аналізу діагностичних даних (фотопротокол, КТ щелеп, ТРГ, моделі щелеп) встановила, що у пацієнта ОСОБА_6 патології зубощелепної системи (2 скелетний клас з зміщенням нижньої щелепи дистально; асиметрія зубних рядів, зміщення центральних ліній зубних рядів відносно центру обличчя). Рекомендовано проведення ортодонтичного лікування із застосуванням брекет-системи на 2 щелепи.

Як зазначено у консультації вказаного спеціаліста, зазначене захворювання, тобто патологія, може супроводжуватись: - порушенням функції жування; - естетичними порушеннями; - підвищеним ризиком розвитку карієсу та захворювань пародонту; - перевантаженням окремих зубів та скронево-нижньощелепного суглоба. Відтак, лікарем зроблено рекомендацію проведення ортодонтичного лікування із застосуванням брекет системи на дві щелепи та видалення 14 та 24 зубів.

На підтвердження понесених витрат на проведене ортодонтичного лікування ОСОБА_6 , позивач понесла витрати, що підтверджено фіскальними чеками: від 20.09.2025 на загальну суму 14 000 грн., від 03.12.2025 на суму 25000 грн., від 15.05.2025 на суму 10 000 грн., а всього на загальну суму 80 000 грн.

Згідно довідки №153 від 22 жовтня 2025 року, ОСОБА_6 є студенткою І курсу на основі базової загальної середньої освіти Приватного фахового навчального закладу «Медичний коледж» І-ІІ рівня акредитації платної форми навчання. Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2028 року. Вказане також стверджується договором №040007 про надання освітніх послуг між закладом фахової передвищої освіти та фізичною особою від 01 вересня 2025 року.

Як вбачається із платіжних інструкції, позивач змінювала оплату навчання дочки ОСОБА_6 на загальну суму 46545 грн., а саме 11.08.2025 на суму 22375 грн., 31.12.2025 на суму 22375 грн., 09.03.2026 на суму 1795 грн.

Крім цього, позивач надала докази понесення нею додаткових витрат на додаткові навчання ОСОБА_5 із предметів «Історія» та 2Географія» в онлайн школі «Znohub» на загальні суму 8009,76 грн. та 6719,81 грн. відповідно, а також із предмету «Українська мова» у ФОП ОСОБА_9 на загальну суму 11940 грн.

Згідно довідки №18/1653 від 27 липня 2026 року, ОСОБА_1 працює в Державній установі «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України з 03 січня 2013 року по даний час на посаді лікаря-вірусолога вірусологічної лабораторії.

Згідно з довідкою про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2026 року, у період з 01 січня 2026 року по 23 липня 2026 року остання отримувала заробітну плату, що підтверджується регулярними надходженнями коштів на її банківський рахунок із відповідним призначенням платежу.

Також судом із пояснень представника Відповідача з`ясовано, що ОСОБА_4 є фізичною особою приватним підприємцем.

2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Слід зазначити, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Так, суд вважає, що довідка від 18 грудня 2023 року, видана лікарем-ортодонтом ОСОБА_8 , про наявність у неповнолітньої ОСОБА_6 патології зубощелепної системи, як наслідок рекомендація проведення ортодонтичного лікування із застосуванням брекет-системи на 2 щелепи та видалення 14 та 24 зубів свідчить про необхідність лікування зазначеного захворювання, як наслідок понесення витрат пов`язаних із цим. При цьому, суд констатує, що не проведення своєчасного лікування неповнолітній, як свідчить зазначена довідка, могло супроводжуватись у неї : - порушенням функції жування; - естетичними порушеннями; - підвищеним ризиком розвитку карієсу та захворювань пародонту; - перевантаженням окремих зубів та скронево-нижньощелепного суглоба.

Таким чином, суд погоджується, що понесені позивачем витрати на лікування дочки ОСОБА_6 є додатковими витратами на дитину, відповідно до ст. 185 СК України, оскільки остання потребувала ортодонтичного лікування. Ці витрати, на переконання суду, викликані особливими обставинами та є виправданими в умовах сьогодення для забезпечення належного розвитку дітей. За наведеного, в усіх наведених вище витратах позивача на дітей зобов`язаний брати участь батько на підставі статті 185 СК України та зважаючи на положення статті 141 цього Кодексу та вимоги статті 12 Закону України "Про охорону дитинства". Відтак, суд вважає, вимоги позивача у цій частині є підставними.

Водночас, вирішуючи даний спір, суд не погоджується з доводами Позивача щодо необхідності врахування витрат, пов`язаних із навчанням дітей у коледжі та відвідуванням додаткових занять, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність особливих обставин, передбачених статтею 185 Сімейного кодексу України, що зумовлювали б виникнення додаткових витрат на дітей. Крім того, діти є неповнолітніми, а витрати на їх навчання, розвиток, забезпечення необхідними навчальними матеріалами та інші звичайні витрати, пов`язані з їх утриманням, охоплюються обов`язком батьків щодо утримання дітей та повинні покриватися за рахунок аліментів, що стягуються з відповідача. Сам по собі факт навчання дітей у закладі освіти та відвідування ними додаткових занять не свідчить про наявність особливих обставин, які є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз вказаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19.

Отже, суд вважає, що витрати позивача на оплату навчання та додаткових занять неповнолітніх дітей, не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні положень статті 185 СК України.

Крім того, позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

Більш того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання дочки в Приватному фаховому навчальному закладі «Медичний коледж».

Таким чином, суд, дотримуючись принципів рівності та пропорційності, з метою дотримання балансу захисту прав, свобод та інтересів сторін, приймаючи до уваги положення ст.185 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині до задоволення не підлягають.

З досліджених в судовому засіданні копій письмових доказів, щодо понесених позивачем додаткових витрат на дитину ОСОБА_6 за встановлення брекет-системи, судом встановлено, що позивач понесла вказані витрати на загальну суму 80 000,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 141, 180 СК України, батько та мати мають рівні права та обов`язки відносно своєї дитини і зобов`язані спільно її утримувати. В зв`язку з чим, суд вважає, що вищевказані додаткові витрати повинні бути розподілені між батьками у рівних частках.

Суд враховує, що відповідач є працездатного віку, відтак спроможний сплатити половину понесених позивачем додаткових витрат на дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім того, виходячи із вимог закону, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Таким чином, суд, враховуючи наведені ним обставини, з урахуванням позицій сторін, дотримуючись принципів рівності та пропорційності, з метою дотримання балансу захисту прав, свобод та інтересів сторін, приймаючи до уваги положення ст. 185 Сімейного кодексу України, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половину понесених нею додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразово в сумі 40 000,00 грн, викликаних її хворобою.

Приймаючи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.10, 12, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , викликаних її хворобою.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення складено 03 серпня 2026 року.

\Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає та зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан