Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №606/1272/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1272/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

в пристуності сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля кримінальне провадження, відомості про яке внесено 17.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025210000000074 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучач, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, інваліда 1 групи, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ст. 336 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк проведення загальної мобілізації та дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває дотепер.

Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який продовжено з 05 листопада 2025 року на 90 діб (Указ Президента України № 794 від 20.10.2025). Даним указом зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Відповідно до п. 2 ст. 1 вказаного Закону, воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України (далі ЗСУ), підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Так положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч ш, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чиприховано.

Згідно п. 5 ст. 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під часмобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки засприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. .

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 17.10.2025 дізнався про

здійснення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 заходів з мобілізації його працівника ОСОБА_8 .

Крім того, того ж дня ОСОБА_8 за допомогою мобільного зв`язку повідомив директору підприємства, на якому працює, ОСОБА_4 , про транспортний засіб, маршрут руху та місце свого перебування.

Після чого, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання законній діяльності співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо здійснення заходів з мобілізації його працівника ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 17.10.2025, близько 11 год. 30 хв., усвідомлюючи, що через збройну агресію російської федерації в Україні діє воєнний стан та триває загальна мобілізація, з метою перешкоджання законній діяльності співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи власним автомобілем «Mercedes-Benz G 55 AMG», номерний знак НОМЕР_1 , на автошляху М 19 у с. Плебанівці Тернопільського району, заблокував рух службовому автомобілю «Volkswagen Passat В5», номерний знак НОМЕР_2 , в якому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 перевозився ОСОБА_8 до військової частини НОМЕР_3 .

Після цього ОСОБА_4 шляхом руху заднім ходом своїм транспортним засобом «Mercedes-Benz G 55 AMG», вчинив зіткнення з вищезазначеним автомобілем, в якому перебував ОСОБА_8 , пошкодив його, перешкодив подальшому руху та законній діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період.

У цей же час ОСОБА_8 , умисно розбив ліктем ліве заднє скло пасажирських дверей автомобіля «Volkswagen Passat В5», номерний знак НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому доставлявся до місця проходження військової служби.

Надалі, ОСОБА_4 , допоміг ОСОБА_8 фізично вибратися через вікно із автомобіля «Volkswagen Passat В5» та умисно надав для втечі власний автомобіль «MercedesBenz G 55 AMG». .

У подальшому ОСОБА_4 переконавшись, що ОСОБА_8 перебуває в автомобілі«Mercedes-Benz G 55 AMG», номерний знак НОМЕР_1 , допоміг йому втекти від військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим перешкодив їхній законній діяльності.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 17.10.2025 дізнався про здійснення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 заходів з мобілізації його працівника ОСОБА_8 .

Крім того, того ж дня ОСОБА_8 за допомогою мобільного зв`язку повідомив директору підприємства, на якому працює, ОСОБА_4 , про транспортний засіб, маршрут руху та місце свого перебування, попросивши допомогти ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий.

Після чого, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на сприяння військовозобов`язаному ОСОБА_8 , шляхом усунення перешкод для ухилитися останнім від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , достовірно знаючи про встановлені, на період воєнного стану вимоги ст. 65 Конституції України, положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 року, який продовжено з 05 листопада 2025 року на 90 діб (Указ Президента України № 794 від 20.10.2025), 17.10.2025, близько 11 год. 30 хв., усвідомлюючи, що через збройну агресію російської федерації в Україні діє воєнний стан та триває загальна мобілізація, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , з метою сприяння останньому в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації; на особливій період, керуючи власним автомобілем «Mercedes-Benz G 55 AMG», номерний знак НОМЕР_4 , на автошляху М 19 у с. Плебанівці Тернопільського району, заблокував рух службовому автомобілю «Volkswagen Passat В5», номерний знак НОМЕР_2 , в якому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 перевозився ОСОБА_8 до військової частини НОМЕР_3 .

Після цього, ОСОБА_4 шляхом руху заднім ходом своїм транспортним засобом «Mercedes-Benz G 55 AMG», вчинив зіткнення з вищезазначеним автомобілем, в якому перебував ОСОБА_8 , пошкодив його, перешкодив подальшому руху та законній діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період.

У цей же час ОСОБА_8 , з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умисно розбив ліктем ліве заднє скло пасажирських дверей автомобіля «Volkswagen Passat В5», номерний знак НОМЕР_2 , РТЦК, в якому доставлявся до місця проходження військової служби.

Надалі, ОСОБА_4 , сприяючи ОСОБА_8 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, допоміг йому фізично вибратися через вікно із автомобіля «Volkswagen Passat В5» та умисно надав для втечі власний автомобіль «Mercedes-Benz G 55 AMG», а у подальшому покинувши місце події разом з ОСОБА_8 , вчинив втечу від військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим посприяв військовозобов`язаному ОСОБА_8 ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив сприяння в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 27, ст. 336 Кримінального кодексу України.

Так, 02.07.2026 між обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до зазначеної угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України, ОСОБА_4 беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України, за вищевказаних обставин та за вказаною правовою кваліфікацією. Крім цього, сторони досягли згоди щодо покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених в угоді обов`язків.

Істотними для даного кримінального провадження визнаються: беззастережне і повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно з ст. 66 КК України – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, наявність в обвинуваченого інвалідності 1 групи, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, системна допомога ЗСУ у вигляді матеріальної та фінансової підтримки, благодійний внесок для потреб ЗСУ у розмірі 1 000 000 грн, який здійснений 29.06.2026, меценатська допомога розвитку спорту та допомога медичним закладам, яка надана за місцем проживання; викриття злочинних дій іншого учасника вчиненого кримінального правопорушення та повідомлення ним інформація підтверджена доказами; добровільне перерахування на потребу ЗСУ грошових коштів в розмірі 500000 грн. упродовж 45 днів від дня затвердження угоди; відсутність обставин,які обтяжують покарання; потерпілі будь - яких претензій не мають, шкода відшкодована у добровільному порядку.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Вказав, що затвердження угоди не суперечитиме інтересам суспільства, дозволить уникнути матеріальних та часових втрат пов`язаних з розглядом кримінального провадження в суді, сприятиме забезпеченню швидкого провадження без порушення прав сторін не заподіє шкоди будь чиїм інтересам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України , в повному обсязі, визнав фактичні обставини кримінального провадження, встановлені досудовим розслідуванням, та які викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди обов`язки та не має наміру ухилятися від її виконання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисники обвинуваченого в судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримали, просили її затвердити, призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

Потерпілий ОСОБА_10 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди, в судовому засіданні вказав, що не заперечує щодо укладення угоди, будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_3 надано прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, також представником подано письмове клопотання про подальший розгляд справи без представника потерпілого. Крім того, в попередніх судових засіданнях представник потерпілого вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував шкоду, зокрема відремонтував автомобіль, який був пошкоджений внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Аналізуючи та оцінюючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфікуються за ч. 1 ст. 114-1 КК України, ч.5 ст. 27 ст. 336 КК Українич, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та сприянні в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Так, кримінальні правопорушення, які вчинив обвинувачений, відповідно ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами, не є корупційним або пов`язаним з корупцією.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, узгоджена міра покарання має конкретний вираз та відповідає ст.ст. 65, 66, 69 КК України.

Згідно положень ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.

Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначаючись із покаранням, строни угоди врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу винного та врахували його поведінку після вчинення злочину; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, системна допомога ЗСУ у вигляді матеріальної та фінансової підтримки, благодійний внесок для потреб ЗСУ у розмірі 1 000 000 грн, який здійснений 29.06.2026, системна меценатська допомога розвитку спорту, молодіжним організаціям та допомога медичним закладам, яка надана за місцем проживання. При цьому обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд також враховує надані документи на підтвердження відомостей про те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалід 1 групи, як слідує з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.12.2025, інвалідність встановлена безстроково, одружений, має на вихованні двох малолітніх дітей, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру та обставинам вчиненого діяння та особі винного, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, забезпечить досягнення мети його застосування.

Затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду кримінального провадження, мінімізує витрати державних ресурсів, обвинувачений на даний час вже перерахував на користь Збройних Сил України 1000 000 грн, також обвинувачений зобов`язався сплатити допомогу на потреби ЗСУ в розмір 500000 грн. упродовж 45 днів з дня затвердження угоди, а в разі призначення узгодженого сторонами покарання обвинувачений сплатить до Державного бюджету України на відповідний спеціальний рахунок для виконання кримінальних покарань 499800 грн., крім того належний ОСОБА_4 автомобіль «MERSEDES-BENZ G- класу» буде конфіскований у власність держави.

Щодо перевірки судом чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд також враховує, що угодою не вирішується питання щодо майна та обов`язків третіх осіб, усі істотні умови угоди відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості обов`язки є такими, що очевидно можливі для виконання.

Тому суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність, та суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 02.07.2026 між обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025210000000074 та призначити узгоджену сторонами кримінального провадження міру покарання.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 96-1,96-2 та ст. 100 КПК.

Крім того стягнути з обвинуваченого судові витрати за проведення експертиз.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02.07.2026 в кримінальному провадженні № 22025210000000074 від 17.10.2025, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ст. 336 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

за ч.1 ст. 114 -1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 20000 (двадцяти тисяч) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 340 000 (триста сорок тисяч) грн;

за ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 9400 (дев`ять тисяч чотириста) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 159800 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 29400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 499800 ( чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот) грн.

Зобов`язати ОСОБА_4 протягом 45 (п`яти) днів з дня ухвалення вироку внести суму в розмірі 500 000 (шістсот тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України.

Після сплати коштів невідкладно повідомити про це суд.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2025 на транспортний засіб «Mercedes-Benz G 55 AMG», 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , ключ запалювання до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Redmi Note” 13 в корпусі чорного кольору із сім картою з номером НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 7131,20 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи від 14.11.2025 № СЕ-19/120-25/13820-ІТ та 5348,4 грн. за проведення експертизи від 12.11.2025 № СЕ-19/120-25/13821-АВ.

Транспортний засіб «Mercedes-Benz G 55 AMG», 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , ключ запалювання до автомобіля в порядку спеціальної конфіскації – конфіскувати у власність держави.

Мобільний телефон марки «Redmi Note” 13 в корпусі чорного кольору із сім картою з номером НОМЕР_6 після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_4 .

Запобіжний захід у виді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Роз`яснити учасникам провадження, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України з підстав, встановлених ст. 394 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1