Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №334/4085/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 30.07.2026

Справа № 334/4085/26

Провадження № 2/334/3289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник позивача Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики у сумі 31 194 гривні.

Позов обґрунтовує тим, що 13.01.2025 між сторонами укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 6693740125, в письмовій формі у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 9 000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; Дати надання кредиту: 13.01.2025 або наступний за ним календарний день. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 2.5 цього Договору. 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» співпрацює з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», як клієнтом, на підставі договору № 160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг в системі «EasyРау». Позичальник свої зобов`язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Загальна (поточна) заборгованість відповідачки перед позивачем станом на дату підготовки позовної заяви включно має наступне арифметичне вираження: 9 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 22 194 гривні - заборгованість за процентами. Разом 31 194 гривні, проценти нараховувалися з 13.01.2025 по 07.01.2026 включно. Відповідачем було здійснено захід, спрямований на визнання боргу, а саме: проведено часткову сплату за Договором про надання грошових коштів у позику № 6693740125 від 13.01.2025 р. на загальну суму 9 450,00 грн., з якої даними зарахуваннями погашено: 8 100 грн. - проценти нараховані до 07.01.2026 р. за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 %; 1 350 грн. - комісія за надання кредиту.

Представником відповідачки адвокатом Ємцем А.Ю. поданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові. Зазначив, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 644 грн., порівняно з тілом кредиту 9 000 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. З урахуванням наведеного, загальна сума кредиту мала становити 9 000 грн. (сума кредиту) + 1 350 грн. (сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу) = 10 350 грн. Сукупна сума заборгованості неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем (п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування»), що сукупно складає 4 500 гривень (тіло кредиту 9 000 грн / 2 = 4 500 гривень). Умова договору про сплату комісії є незаконною, позивач не надавав відповідачу жодних додаткових послуг за цю комісію (консультації, юридичний супровід, виписки тощо). Комісія нараховувалася за сам факт користування кредитними коштами, що за своєю природою є прихованими відсотками. Зазначене є ознакою несправедливих умов договору відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач взагалі не зазначив, яким чином був ідентифікований відповідач, як сторона правочину. Відповідач заперечує підписання договору як в паперовій так і в електронній формі. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що певний веб-сайт належить саме позивачу або первісному кредитору, як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував смс-повідомлення або e-mail з одноразовим ідентифікатором. Посилання позивача на заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки є бездоказовими та нічим не підтвердженими.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.05.2026 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази, які були подані суду 20.05.2026.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та відповідачці в їх електронні кабінети та отримана ними 16.05.2026. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України сторони є належним чином повідомленими про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

13.01.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6693740125 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2 Договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) становить 9 000 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії Договору) - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів (пункти 2.3-2.5 Договору).

Як передбачено пунктом 2.6.1 Договору, стандартна процента ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 2.5 цього Договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всією суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше).

Відповідно до пункту 2.7 вказаного Договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту у день надання кредиту.

Згідно з пунктом 2.9 Договору орієнтована реальна процентна ставка на дату вкладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3195,29 % річних.

Пунктом 2.10.1 цього Договору передбачено, що орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 40 644 гривень.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до Договору про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1 від 16.05.2023 ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» з однієї сторони та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» з другої сторони уклали даний договір про надання послуг з приймання та переказу платежів.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № №20101-1354-180665091 від 13.01.2025 ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» через ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» 13.01.2025 о 14:19:37 перерахувало на карту № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 9 000 гривень.

Відповідно до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 19.05.2026 № БТ/Е-20839 На ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . 13.01.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 9 000 грн по ID операції: 1541383231; з призначенням платежу: «кредитні кошти від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» Поповнення картки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ». Вказана обставина також підтверджується випискою про рух коштів по картці від 16.05.2026.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором позики станом на 20.04.2026 заборгованість відповідачки перед позивачем, після сплати процентів у сумі 8 000 гривень та комісії - 1 350 гривень, складає 31 194 гривні, з яких: заборгованість за кредитом - 9 000 гривень, заборгованість за процентами - 22 194 гривні.

ТОВ «ІННОВА-НОВА» є правонаступником ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», що підтверджується рішенням № 05-09/2025 Єдиного учасника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 14.12.2021 № 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі - Закон № 1953-IX) фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію. У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

Примірник договору про надання фінансової послуги, укладеного у паперовій формі, а також додатки до нього (за наявності) надаються надавачем фінансових послуг (посередником) споживачу одразу після його підписання сторонами. Відправлення та одержання примірника договору, укладеного у формі електронного документа, та додатків до нього (за наявності) здійснюються у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» або Законом України «Про електронну комерцію» (частина четверта статті 9 Закону № 1953-IX).

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами Договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7255, що підтверджується Договором та відправкою одноразового ідентифікатора для підписання Договору, згідно з яким одноразовий ідентифікатор був направлений на номер телефону НОМЕР_4 13.01.2025 о 14.19 годині.

Також факт підписання відповідачкою Договору підтверджується самим фактом отримання нею грошових коштів на належну їй банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», оскільки без підписання та укладення Договору відповідачка не могла отримати кредит.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачка отримала у ТОВ «ІННОВА-НОВА» кредит в сумі 9 000 гривень, строком на 360 днів, стандартною процентною ставкою в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 2.5 цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору, та 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всією суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше), комісією за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту у день надання кредиту, штрафом у розмірі 28% від суми простроченого платежу.

Факт надання та отримання відповідачкою кредиту підтверджений платіжною інструкцією № №20101-1354-180665091 від 13.01.2025 та випискою про рух коштів по картці від 16.05.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Таким чином позивач виконав умови Договору, надавши відповідачці кредит у сумі 9 000 гривень.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 2.6.1 Договору передбачена стандартна процента ставка за користування позикою, яка дорівнює 1 % в день, а також знижена процентна ставка - 0,87 % в день.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перевіривши наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим.

Крім іншого, позивач нарахував відповідачці комісію за надання кредиту в сумі 1 350 гривень, яка була сплачена відповідачкою.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; По-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини 3 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини 3 статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 3акону); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини 3 статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно з Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16 (далі - Правила № 16), загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом) (пункт 1 Методики загальної вартості кредиту для споживача).

Таким чином сплата відповідачкою комісії за надання кредиту передбачена як пунктом 2.7 Договору, така і частиною другою статті 8 Закону № 1734-VIII та Правилами № 16.

Отже спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (у тому числі в судовому порядку).

У відзиві представник відповідачки при обґрунтуванні нікчемності нарахування комісії за надання кредиту посилався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2017 року по справі № 531/648/15-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Проте обставини вказаних справ не є релевантними обставинам цієї справи, оскільки стосувались необґрунтованості нарахування комісії за обслуговування кредиту, а у даній справі була нарахована та сплачена комісія за надання кредиту.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити повністю та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором у сумі 31 194 гривні, з яких: заборгованість за кредитом - 9 000 гривень, заборгованість за процентами - 22 194 гривні.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що умови про нарахування процентів є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої цієї статті).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зроблений висновок про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже вимоги вказаної статті також стосуються неустойки, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, а не процентів, передбачених Договором.

Таким чином передбачені Договором проценти не можуть бути зменшені судом, оскільки вони не мають компенсаторного характеру.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 гривні.

Керуючись статтями 3 - 5, 10 - 13, 141, 259, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованості за Договором позики в сумі 31 194 (тридцять одна тисяча сто дев`яносто чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243,

відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя М.В. Фетісов