Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №308/10306/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10306/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006138Е від 04.07.2026 вбачається, що 04.07.2026 о 20 год. 00 хв. на напрямку 356 прикордонного знаку на відстані 300 метрів до державного кордону України (Чопська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної слуги інспектором відділення моніторингу обстановки був виявлений та затриманий ОСОБА_1 , який спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а саме: неодноразово повторену законну вимогу інспектора пред`явити документи, що посвідчують особу проігнорував та нев иконав, висловлювався нецензурною лайкою, поводився зухвало та демонстрував неповагу до працівника Державної прикордонної служби України у складі групи осіб.

Уповноваженими особами Державної прикордонної служби України дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що є місцевим мешканцем. 04.07.2026 разом із друзями перебував на риболовлі, маючи при собі всі необхідні документи та дозвільні документи, які надавали право здійснювати вилов риби. За його словами, до них підійшов невідомий чоловік у цивільному одязі (у шортах), без форменого одягу, розпізнавальних знаків чи будь-яких ознак належності до правоохоронного органу, який почав вимагати пред`явити документи, що посвідчують особу. При цьому зазначена особа не представилася та не пред`явила належним чином для ознайомлення службового посвідчення чи інших документів, які б дали підставу встановити, що особа є працівником Державної прикордонної служби. У зв`язку з цим він та його товариші відмовилися виконувати таку вимогу. Через деякий час на місце події прибули військовослужбовці Державної прикордонної служби України у форменому одязі з відповідними розпізнавальними знаками, яким усі троє осіб без будь-яких заперечень пред`явили документи для перевірки. Незважаючи на це, працівники Державної прикордонної служби України затримали їх та склали відносно них протоколи про адміністративне правопорушення.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006138Е від 04.07.2026 ОСОБА_1 інкриміновано невиконання законної вимоги пред`явити документи, що посвідчують особу, вчинене у складі групи осіб, такі його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Частиною 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Частина 2 ст. 185-10 КУпАП ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено:

-протокол про адміністративне затримання ЗхРУ №006138Е від 04.07.2026;

-протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.07.2026;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.07.2026, в яких останній вказує, що вину свою не визнає;

-рапорт помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) з логістики ОСОБА_4 , а також рапорт інспектора прикордонної служби І категорії відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ст. сержанта ОСОБА_5 , з яких вбачається, що 04.07.2026 під час несення інспектором Дзіником затримано трьох осіб, серед яких ОСОБА_1 , за вчинення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України та порушення прикордонного режиму. У рапорті зазначено, що затримані неодноразово проігнорували вимогу пред`явити документи, висловлювалися нецензурною лайкою, поводилися зухвало, після чого були доставлені до відділу прикордонної служби для оформлення адміністративних матеріалів;

-схему місця затримання від 04.07.2026, фото таблицю;

-протокол про уточнення відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу вчинення правопорушення;

-відеозаписи з місця події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи. Так, один із відеозаписів фіксує лише момент затримання ОСОБА_1 працівниками Державної прикордонної служби України та не містить відомостей щодо подій, які передували затриманню, зокрема щодо висунення законної вимоги про пред`явлення документів, поведінки ОСОБА_1 чи його відмови виконати таку вимогу.

На іншому відеозаписі зафіксовано перебування трьох чоловіків, серед яких ОСОБА_1 , у приміщенні відділу прикордонної служби. Під час відеозапису вони пояснюють, що перебували у прикордонній смузі на законних підставах, маючи всі необхідні документи та відповідні дозволи. Також вони зазначають, що до них підійшов невідомий чоловік, який перебував у цивільному одязі, без форменого одягу та інших розпізнавальних ознак належності до Державної прикордонної служби України, і почав вимагати пред`явити документи. За їх словами, зазначена особа не надала службового посвідчення для належного ознайомлення, лише демонструвала його на відстані, а на прохання представитися чи підтвердити свої повноваження не відреагувала. Лише після прибуття військовослужбовців Державної прикордонної служби України у форменому одязі, які представилися, ОСОБА_1 та інші особи без будь-яких заперечень пред`явили документи, що посвідчують особу.

Відповідно до п 9 наказу МВС України 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», прикордонний наряд, який прибув для отримання наказу на охорону державного кордону, зобов`язаний мати справне спорядження, бути озброєним та екіпірованим.

Якщо це викликано службовою необхідністю, то за рішенням начальника підрозділу охорони кордону прикордонники можуть виконувати покладені на них завдання у складі прикордонного наряду не у форменому одязі.

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.10.2017 № 808 про затвердження Правил носіння форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями та ліцеїстами Державної прикордонної служби України затверджені форми одягу військовослужбовців Державної прикордонної служби України: парадна, повсякденна, польова, робоча. Кожну із зазначених форм поділяють на літню та зимову. Також вказані Правила визначають знаки розрізнення військовослужбовців.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що вони не підтверджують поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Як встановлено судом, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є злісна непокора саме законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним відповідних службових обов`язків. Відтак для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідно встановити не лише сам факт невиконання певної вимоги, а й те, що така вимога була законною, виходила від належного суб`єкта, висувалася ним під час виконання службових обов`язків, а особа, якій вона адресована, усвідомлювала її обов`язковість та умисно її не виконала.

При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не вбачається, яким саме чином особа, яка висувала ОСОБА_1 вимогу про пред`явлення документів, повідомила останньому про свій статус військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, а також про свої повноваження щодо перевірки документів. Наведені у протоколі відомості про те, що вимога була висунута інспектором Державної прикордонної служби України, самі по собі не є достатніми для встановлення зазначеної обставини, оскільки не містять конкретних даних про спосіб пред`явлення такої вимоги, обставини ідентифікації посадової особи та сприйняття цих обставин ОСОБА_1 .

З пояснень ОСОБА_1 , які узгоджуються з відеозаписом, вбачається, що до нього та інших осіб спочатку підійшов чоловік у цивільному одязі, без форменого одягу та очевидних розпізнавальних знаків належності до Державної прикордонної служби України. При цьому, за поясненнями ОСОБА_1 , зазначена особа не представилася належним чином та не надала можливості ознайомитися зі службовим посвідченням, у зв`язку з чим у нього були об`єктивні підстави не сприймати висунуту вимогу як таку, що виходить від військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України при виконанні ним службових обов`язків.

Суддя враховує, що відповідно до п. 9 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 № 1261, за рішенням начальника підрозділу охорони кордону прикордонники за службової необхідності можуть виконувати завдання у складі прикордонного наряду не у форменому одязі. Разом із тим сам по собі факт можливості виконання прикордонниками службових завдань у цивільному одязі не означає, що будь-яка вимога такої особи автоматично набуває ознак законної вимоги для цілей ст. 185-10 КУпАП. У кожному конкретному випадку підлягає встановленню факт належності особи до відповідного суб`єкта, наявність у неї відповідних повноважень та обізнаність особи, якій адресована вимога, щодо такого статусу.

У цьому випадку матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про статус особи, яка звернулася до нього з вимогою про пред`явлення документів, а також що останній достовірно усвідомлював, що вимога виходить від військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, який виконує службові обов`язки з охорони державного кордону.

Більше того, безпосередньо момент висунення ОСОБА_1 вимоги про пред`явлення документів та його відмови від її виконання наданими суду відеозаписами не зафіксовано. Один із відеозаписів відображає лише момент затримання ОСОБА_1 працівниками Державної прикордонної служби України та не містить відомостей про обставини, які передували затриманню. Інший відеозапис фіксує події вже після доставлення ОСОБА_1 та інших осіб до відділу прикордонної служби. Отже, зазначені відеозаписи не підтверджують ані змісту первинної вимоги, ані обставин її висунення, ані факту її неодноразового пред`явлення, ані умисної відмови ОСОБА_1 від її виконання.

При цьому рапорти військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які містять твердження про неодноразове ігнорування ОСОБА_1 вимоги пред`явити документи, не можуть самі по собі бути визнані достатніми для доведення всіх обставин інкримінованого правопорушення, оскільки зазначені у них відомості щодо безпосередніх обставин конфлікту не отримали об`єктивного підтвердження іншими доказами. Зокрема, відсутні незалежні докази, які б підтверджували саме факт усвідомленої відмови ОСОБА_1 виконати законну вимогу належним чином ідентифікованого військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України.

Суддя також бере до уваги послідовні пояснення ОСОБА_1 про те, що після прибуття на місце військовослужбовців Державної прикордонної служби України у форменому одязі, які представилися та належним чином повідомили про свої повноваження, він без заперечень пред`явив документи, що посвідчують його особу. Така поведінка, на переконання суду, не узгоджується з висновком про наявність у нього умислу на злісну непокору законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України та, навпаки, свідчить про те, що невиконання первинної вимоги було обумовлене сумнівами щодо статусу особи, яка її висунула, а не свідомим наміром не виконувати законні вимоги представника Державної прикордонної служби України.

Таким чином, у матеріалах справи відсутня належна сукупність доказів, яка б підтверджувала наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, зокрема об`єктивної сторони у вигляді злісної непокори саме законній вимозі уповноваженої особи Державної прикордонної служби України та суб`єктивної сторони у вигляді умисної форми вини.

При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України та положень ст. 251 КУпАП усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Суд не може ґрунтувати висновок про винуватість особи на припущеннях, а недоведеність обставин, які підлягають встановленню у справі про адміністративне правопорушення, не може бути покладена в основу рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суддя приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, належними, допустимими та достатніми доказами не доведений, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя

постановив:

справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка