Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №175/847/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2798/26 Справа № 175/847/23 Головуючий у першій інстанції: Озерянська Ж. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Озерянської Ж.М. від 06 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він з 14 лютого 2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. 07 лютого 2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Однак, як вказує позивач, сторони продовжували шлюбні відносини, розвивали бізнес, купили транспортні засоби та почали будувати будинок. Проте у листопаді 2022 року через непорозуміння та постійні сварки позивач та відповідачка припинили свої відносили. Однак право власності на земельну ділянку, площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, садовий будинок, загальною площею 67,6 кв.м. за адресою садівниче АДРЕСА_1 , а також транспортні засоби марки Nissan Murano та марки ГАЗ модель 330202-14 були зареєстровано за відповідачкою. У добровільному порядку спір вирішити неможливо. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив:

встановити факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно;

визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, зареєстровану 10 грудня 2021 року на підставі Рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1485-12/VIII від 11 листопада 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т.О., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати спільною сумісною власністю подружжя садовий будинок загальною площею 67,6 кв.м., літ. «А», обладнаний мансардою літ. «МС», терасою літ. «а2», сараєм літ. «Б», спорудами №1-4, замощенням І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2396391612214, зареєстрований 30 червня 2021 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Садошенко В.В., що розташований за адресою садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область;

визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 54850 грн;

визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб марки Nissan Murano, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Nissan Murano, з робочим об`ємом двигуна 3498 куб. см, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , у розмірі 247000,00 грн;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, зареєстрованої 10 грудня 2021 року на підставі рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1485-12/VIII від 11 листопада 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т.О., що розташована за адресою садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 67,6 кв. м, літ. «А», обладнаного мансардою літ. «МС», терасою літ. «а2», сараєм літ. «Б», спорудами №1-4, замощенням І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2396391612214, зареєстрованого 30 червня 2021 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Садошенко В.В., що розташований за адресою садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область (а.с. 89-93 т.1).

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року позов задоволено. Вирішено встановити факт проживання однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період з 08 лютого 2017 року по листопад 2022 року включно;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 садовий будинок загальною площею 67,6 кв. м, літ. «А», обладнаний мансардою літ. «МС», терасою літ. «а2», сараєм літ. «Б», спорудами №1-4, замощенням І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2396391612214, зареєстрований 30 червня 2021 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Садошенко В.В., що розташований за адресою: садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 67,6 кв. м, літ. «А», обладнаного мансардою літ. «МС», терасою літ. «а2», сараєм літ. «Б», спорудами №1-4, замощенням І, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2396391612214, зареєстрованого 30 червня 2021 року державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Садошенко В.В., що розташований за адресою: садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, зареєстрованої 10 грудня 2021 року на підставі рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1485-12/VIII від 11 листопада 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т.О., що розташована за адресою: садівниче товариство «Строитель», буд. 30, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 54850 грн;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки Nissan Murano, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Nissan Murano, з робочим об`ємом двигуна 3498 куб. см, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , у розмірі 247000 грн.

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 15030,40 грн (а.с. 236-250 т.3).

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн (а.с. 273-275 т.3).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справ, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.1-7 т.4).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірваний 07 лютого 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 07.02.2017 (а.с. 45 т.1).

ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу ГАЗ модель 330202-14 реєстраційний номер НОМЕР_2 з 24 травня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ №1242 (а.с. 47-48 т.1).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2023, за ОСОБА_1 30 червня 2021 року зареєстроване право власності на садовий будинок, загальною площею 67,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2396391612214, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації (а.с. 41-42 т.1 ).

Також згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2023, за ОСОБА_1 10 грудня 2021 року зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №1485- 12/VIII від 11 листопада 2021 року (а.с. 43-44 т.1, 189 т.4).

Листом Головного сервісного центру МВС №31/297АЗ-4203-2023 від 03.03.2023 року повідомлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_1 29 січня 2022 року було зареєстровано транспортний засіб марки Nissan Murano, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , який 24 лютого 2023 року було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 за договором №1242/2023/3673977 (а.с. 94-95 т.1, 96-97 т.4).

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур своїм листом від 17 березня 2023 року №6/5-2609 повідомив, що відповідно до даних картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб та відомостей Реєстру територіальної громади міста Дніпра - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 04 квітня 2002 року по теперішній час (а.с. 87 т.1). Склад сім`ї становить 2 особи: відповідачка та ОСОБА_5 - власник квартири, що підтверджується копією довідки ОК ЖБК №89 "Геолог" №25 від 21.06.2023 (а.с. 146 зворот т.2).

Місце проживання позивача зареєстроване за адресою по АДРЕСА_3 (а.с. 1, 128 т.1).

Згідно довідки СТ «Строитель» №78 від 03 квітня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є членом садівничого товариства с/т «Строитель» Слобожанської селищної ради, 52005 Дніпропетровської обл., Дніпровського р-ну, код ЄДРПОУ 25724791, та володіє земельною ділянкою з 21 квітня 2018 року загальною площею 0,0537 з розташованими на ній дачним будинком та господарськими спорудами. Будинку присвоєно номер 30. Кадастровий номер земельної ділянки: 1221455800:01:108:0073. Пайові внески сплачено повністю на 03 квітня 2023 року. Садівниче товариство «Строитель» і садівниче «Будівельник» є одним і тим самим товариством (а.с. 136 зворот т.1).

Також суду надано довідку СТ «Строитель» №77 від 20 березня 2023 року, за змістом якої ОСОБА_3 проживав з 01 січня по 30 листопада 2022 року за адресою АДРЕСА_1 ; пайовий внесок сплачено повністю на 31.12.2022; борги за електроенергію відсутні; за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 (а.с. 177 зворот т.1, 130 т.4).

Сторонами у справі надались акти щодо їхнього місця проживання:

згідно змісту ату про встановлення фактичного місця проживання, складеного самим позивачем 18 березня 2023 року в присутності сусідів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , зазначено, що ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2021 року проживала за адресою по АДРЕСА_3 (а.с. 176 т.1, а.с. 137 т.4);

згідно змісту акту про встановлення факту проживання від 18 березня 2023 року, складеного самим позивачем в присутності сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . ОСОБА_8 зазначено, що ОСОБА_3 з 01 січня по 30 листопада 2022 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 177 т.1, а.с. 138 т.4);

згідно змісту акту про встановлення факту проживання від 30 квітня 2023 року, складеного самою відповідачкою в присутності сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зазначено, що ОСОБА_1 з грудня 2016 року та протягом наступних років періодично змінювала адресу свого проживання в тому числі проживала за адресою АДРЕСА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 73 зворот т.2);

згідно змісту акту про встановлення факту проживання від 30 квітня 2023 року, складеного самою відповідачкою в присутності сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , зазначено, що ОСОБА_1 з березня 2017 року періодично змінювала адресу свого проживання, проживала за адресою АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_4 (а.с. 73 т.2);

згідно змісту акту про встановлення факту проживання від 30 квітня 2023 року, складеного самою відповідачкою в присутності сусідів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , зазначено, що ОСОБА_1 з січня 2022 року по час складання акту проживала за адресою АДРЕСА_1 , одна (а.с. 74 т.2).

16 серпня 2024 року ОСОБА_3 подав до відділення поліції №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення стосовно вищевказаних актів, складених 30 квітня 2023 року ОСОБА_1 , до яких, як вказав позивач, внесені неправдиві відомості (а.с. 63 т.3). На підставі цієї заяви було внесено відомості до ЄРДР за №12024046440000142 від 28.08.2024 за ч.1 ст. 358 ККУ (а.с. 64 т.3, 145 т.4).

Згідно договору оренди (у письмовій формі, не зареєстрований) квартири №3 від 07 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 , як орендодавець, здавала в оренду ОСОБА_21 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка на підставі договору дарування квартири належить сину позивача - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 159-162 т.1, 84-86 т.4).

Зі змісту договорів підряду між фізичними особами від 01 січня 2021 року між ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_23 (підрядник), від 01 листопада 2021 року між ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_24 (підрядник), від 10 серпня 2021 року між ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_25 (підрядник), від 10 грудня 2020 року між ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_26 (підрядник) встановлено, що ОСОБА_3 доручав підрядникам виконати будівельні роботи за адресою: Підгороднє, дачний кооператив, ділянка НОМЕР_6 (а.с. 183-189 т.1, а.с. 63-64 т.2, 140, 147-154 т.4).

Окрім того, позивачем було надано рахунки-квитанції на купівлю будівельних матеріалів без зазначення адреси доставки. Як вказує позивач, вказані будівельні матеріали були витрачені на будівництво садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 163-175, т. 1, а.с. 25-35 т.2, 160-203 т.4).

Відповідачкою надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарних чеків на купівлю будівельних матеріалів у період з липня 2023 по 2025 рік, тобто після пред`явлення позову в даній справі (а.с. 258-271 т.5).

Позивачем до матеріалів справи долучено дві розписки:

1) складену ним у простій письмовій формі від 07 липня 2020 року, за змістом якої ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_27 3000,00 дол. США на купівлю транспортного засобу марки Nissan Murano строком на півтора - два місяці, до виплати страховки по ДТП (а.с. 62 т.2, 139 т.4);

2) складену ним у простій письмовій формі від 10 травня 2018 року, з змістом якої ОСОБА_3 дає розписку ОСОБА_28 на купівлю дачної ділянки в СТ «Строитель» 5000,00 дол. США; зобов`язується повернути вищевказану суму до 01.09.2018 (а.с. 189 т.1, 156 т.4).

Згідно відомостей закордонних паспортів (т.2 а.с. 161-167, 175-184) та листів Державної прикордонної служби України від 08 грудня 2023 року № 9841/23-вих. (т. 3 а.с. 10) та від 17 березня 2023 № 91-11387/18/23-Вих (т. 1 а.с. 120), кожна із сторін перебували за кордоном: з 13 жовтня 2017 по 17 жовтня 2017 в ОСОБА_29 ; з 19 січня 2018 по 01 лютого 2018 на Шрі-Ланці; з 11 жовтня 2018 по 16 жовтня 2018 на Кіпрі; з 22 січня 2019 по 29 січня 2019 в Італії; з 29 грудня 2019 по 03 січня 2020 в російській федерації; з 19 січня 2020 по 06 лютого 2020 на Балі; з 04 лютого 2021 по 11 лютого 2021 в Єгипті; з 20 серпня 2021 по 26 серпня 2021 в Анталії.

Зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 08 березня 2023 року №D4NJI82LGSKOR4AB встановлено, що карта НОМЕР_7 є додатковим електронним платіжним засобом клієнта ОСОБА_3 до основної картки НОМЕР_8 ОСОБА_1 (а.с. 128 т.1, 88 т.4).

Згідно наданих виписок по картковим рахункам ОСОБА_30 в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 2017 по 2021 рік, виписки по картковому рахунку в АТ «Універсал банк» (Монобанк) за період з 2017 по 2023 рік, виписок по картковим рахункам ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» (Монобанк) за період з квітня 2022 по січень 2023 рік, виписки по картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 2022 по 2023 рік вбачається, що позивачем здійснювалися перекази грошових коштів на рахунок відповідачки, а також ОСОБА_31 , тощо (а.с. 197-247; т.2 а.с. 1-24, 44-50, 89-93, 105-142, 189-209 т.1).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ТОВ "Кето Груп" 08.03.2023 на замовлення позивача, ринкова вартість колісного транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , станом на момент проведення дослідження становила 109700,00 грн (а.с. 96-102 т.1, 102-118 т.4).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ТОВ "Кето Груп" 08.03.2023, ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Nissan Murano, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , станом на момент проведення дослідження становила 494000 грн (а.с. 105-111 т.1, 119-135 т.4).

Листом СТ «Строитель» від 08.03.2026 повідомлено, що з 2018 року ОСОБА_1 є членом СТ «Строитель», вступний внесок сплачено особисто ОСОБА_1 в 2018 році, заборгованості відсутні, все сплачує вчасно та має в користуванні земельну ділянку № НОМЕР_6 , загальною площею 0,0537 га, з розташованим на ній садовим будинком та господарськими спорудами збудованими до 1990 року. Садове товариство не займається та не займалось забудівлею будинків, тому не в їх компетенції відповісти на питання щодо осіб, які будували вказаний садовий будинок. СТ «Строитель» відомо, що в 2021-2022 роках була реконструкція покрівлі та фасаду, також в 2023-2024 роках відновлені паркани, ворота, хвіртка, та в 2025 році була укладена тротуарна плитка. Особа яка виконує та наймає робітників, є власниця цієї ділянки № НОМЕР_6 - ОСОБА_1 , яка проживає на постійний основі на цій ділянці, сплачує членські внески, не маючи іншого місця проживання, та є єдиною власницею цієї ділянки (а.с. 167-168 т.5).

Згідно копії технічного паспорту на садовий будинок за адресою садівниче АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_32 станом на 18.06.2021, садовий будинок літ. А1, мансарда, сарай, споруди №1-4, замощення були побудовані у 1990 році, тераса а2 у 1991 році (а.с. 192-199 т.5).

Місцевим судом у судовому засідання були допитані свідки.

Свідки, які були запрошені позивачем - ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_6 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 є друзями та близькими знайомими позивача, підтвердили позовні вимоги позивача, проживання сторін справи однією сім”єю після розірвання шлюбу, ведення спільного бюджету, спільного бізнесу, побудову будинку, спільний відпочинок тощо. Крім того, свідок ОСОБА_33 вказав, що позичав позивачу кошти для будівництва будинку.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що у 2023 році, коли був у шлюбі, зустрічався з відповідачкою 2-3 місяці. Окрім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2023 року було підтверджено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з 24 травня 2014 року та лише у квітні 2023 шлюбу було розірвано. Рішення набрало законної сили 18 травня 2023 року (а.с. 111-112 т.3).

Свідок, яка була запрошена відповідачкою, ОСОБА_39 пояснила, що є подругою відповідачки, після розірвання шлюбу сторін вона їх разом не бачила. Свідок ОСОБА_17 пояснила, що відповідачка з 2017 року проживала в квартирі матері (сама матір там не живе, працює приблизно років 10 за кордоном), позивача там не бачила; в 2020-2021 році відповідачка та мати купили земельну ділянку та будували там спірний будинок.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №343/481/22).

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебували у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №695/1732/16-ц).

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути достатньою підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач стверджує, що проживав однією сім`єю з відповідачкою, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, після розірвання між ними шлюбу 07 лютого 2017 року - у період з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно.

Так, на підтвердження зазначених обставин сторонами подано акти про проживання, однак їх зміст є взаємно виключним, акти містять суперечливу інформацію. При цьому такі акти складені самими сторонами спору, які є безпосередньо заінтересованими у результаті його вирішення, не містять відомостей про їх посвідчення чи підтвердження головою квартального комітету, ОСББ, балансоутримувачем житла або іншими незаінтересованими особами. За таких обставин зазначені документи не є належними доказами у даній справі.

Посилання позивача на реєстрацію кримінального провадження не підтверджує обставин, на які він посилається у позові. Внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом встановлення будь-яких юридичних фактів у цій цивільній справі.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після розірвання шлюбу сторони були зареєстровані за різними адресами, при цьому відповідачка місце своєї реєстрації не змінювала. Реєстрації місця проживання не є безумовним доказом фактичного проживання особи, однак у сукупності з іншими доказами підлягає врахуванню під час оцінки доводів сторін. Належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували постійне спільне проживання сторін, ведення ними спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, характерних саме для сімейних відносин, у період після розірвання шлюбу і до листопада 2022 року включно матеріали справи не містять.

Надані позивачем спільні фотографії сторін також не є достатнім доказом існування між ними сімейних відносин після розірвання шлюбу. Такі фотографії не містять відомостей щодо часу та місця їх створення, не дають можливості встановити обставини, за яких вони були зроблені, а тому самі по собі не підтверджують факту спільного проживання, ведення спільного побуту чи існування між сторонами взаємних прав та обов`язків подружжя. Не виключається їх створення як під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, так і після його розірвання під час спілкування, ділових відносин чи участі у спільних заходах.

Наявні у справі письмові докази щодо поїздок сторін після розірвання шлюбу за кордон на відпочинок не є належними та достатнім доказами існування між сторонами саме фактичних сімейних відносин, спільного сімейного бюджету та ведення спільного господарства у розумінні статті 3 СК України. У сукупності з іншими дослідженими доказами такі обставини не підтверджують факту проживання сторін однією сім`єю після розірвання шлюбу.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15.

Колегія суддів також критично оцінює надані позивачем документи щодо придбання будівельних матеріалів як докази створення спірного майна за спільні кошти сторін. Зазначені документи не містять відомостей про місце поставки товару, об`єкт, для якого він придбавався, або інші дані, які б дозволяли пов`язати відповідні витрати саме з реконструкцією спірного садового будинку.

Водночас відповідно до технічного паспорта садовий будинок був збудований ще у 1990 році. Матеріали справи свідчать лише про проведення його реконструкції, однак доказів щодо часу виконання відповідних будівельних робіт, їх обсягу, вартості та джерел фінансування суду своєчасно не надано. Також позивач не заявляв у суді першої інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної чи оціночної експертизи, з метою встановлення часу проведення реконструкції, її обсягу та вартості.

Надані позивачем видаткові накладні, рахунки на оплату, складені ФОП ОСОБА_3 (а.с. 25-33 т.2, а.с. 189-195 т.4), не можуть бути визнані належними та достатніми доказами понесення позивачем витрат на будівництво чи реконструкцію спірного садового будинку. Зазначені документи оформлені самим позивачем як фізичною особою-підприємцем щодо поставки товарів самому собі, а тому фактично є внутрішніми документами, складеними заінтересованою особою, без підтвердження їх виконання незалежними доказами. При цьому такі документи не містять відомостей про місце поставки товару, його фактичне використання саме для проведення робіт на спірному об`єкті, а також не підтверджують факту здійснення позивачем реальних витрат на придбання відповідних будівельних матеріалів.

На підтвердження своїх доводів позивачем подано дві розписки, складені ним у простій письмовій формі від 07 липня 2020 року та від 10 травня 2018 року (а.с. 62 т.2, 139 т.4, а.с. 189 т.1, 156 т.4), відповідно до яких він нібито отримав у борг грошові кошти на придбання транспортного засобу марки Nissan Murano та дачної ділянки в СТ «Строитель». Разом з тим зазначені документи не є належними та достатніми доказами фінансування придбання вказаного майна чи здійснення відповідних витрат на придбання вказаного майна саме за кошти взяті у борг позивачем. Наведені розписки є односторонніми документами, складеними самим позивачем та нотаріально не посвідчені, не підтверджують використання цих коштів саме для придбання спірного майна. Відповідні доводи позивача категорично не визнаються відповідачкою.

Крім того, зі змісту розписки від 10 травня 2018 року вбачається твердження про намір використати позичені кошти на купівлю дачної ділянки, тоді як право власності відповідачки на спірну земельну ділянку виникло значно пізніше на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Жодних доказів того, що зазначені у розписці кошти були фактично використані для набуття саме спірної земельної ділянки чи розташованого на ній садового будинку, матеріали справи не містять.

Зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 08 березня 2023 року №D4NJI82LGSKOR4AB встановлено, що карта НОМЕР_7 є додатковим електронним платіжним засобом клієнта ОСОБА_3 до основної картки НОМЕР_8 ОСОБА_1 (а.с. 128 т.1, 88 т.4). Разом із тим сам по собі цей факт не підтверджує існування між сторонами сімейних відносин чи ведення ними спільного побуту, сімейного спільного бюджету.

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі будівельними матеріалами, виробництва виробів із бетону, гіпсу та цементу, виробництва будівельних металевих конструкцій, металевих дверей і вікон, механічного оброблення металевих виробів, виробництва інших готових металевих виробів, посередництва у торгівлі будівельними матеріалами, роздрібної торгівлі через мережу Інтернет, а також надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна (а.с. 87, 91 т.4). Відповідачка з 2023 також зареєстрована як ФОП, яка здійснює діяльність з роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах тощо.

Згідно доводів сторін, під час шлюбу відповідачка приймала активну участь у роботі позивача з торгівлі будівельними матеріалами, саме відповідачка оформлювала необхідну, у тому числі і бухгалтерську, документацію, здійснювала перекази коштів клієнтам, податковій, банкам тощо, виконувала іншу роботу; після розірвання шлюбу сторін така взаємодія продовжилась; вказане визнається позивачем, що підтверджується протоколом та звукозаписом судових засідань.

За таких обставин, наявність у позивача додаткової банківської картки до рахунку відповідачки узгоджується з поясненнями останньої про використання такого рахунку у зв`язку зі спільною діяльністю сторін щодо торгівлі будівельними матеріалами, яка продовжувалась після розірвання шлюбу. Наявність цих обставин не свідчить про ведення сторонами спільного сімейного бюджету, ведення спільного господарства, підтримання інтимних стосунків, проживання однією сім`єю. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували використання зазначеного рахунку саме для забезпечення спільних сімейних потреб сторін, матеріали справи не містять.

Надані позивачем договори підряду (а.с. 183-189 т.1, а.с. 63-64 т.2, 140, 147-154 т.4) не можуть бути визнані належними та достатніми доказами здійснення будівельних робіт саме щодо спірного садового будинку. Так, зі змісту зазначених договорів убачається, що підрядники зобов`язувалися виконати роботи за адресою: Підгороднє, дачний кооператив, ділянка № НОМЕР_6 , тоді як спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані адреси не є тотожними, а матеріали справи не містять доказів того, що зазначене в договорах місце виконання робіт і місцезнаходження спірного садового будинку є одним і тим самим об`єктом нерухомості.

Показання свідків, які запрошені позивачем, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом тривалого часу після розірвання шлюбу між ними у період з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно (протягом 5 років та 9 місяців).

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19.

Крім того, запрошені позивачем свідки є його знайомими чи друзями, що також свідчить про їхню зацікавленість у результатах розгляду справи, що негативно впливає на об”єктивність таких свідчень.

Отже, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів для встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з відповідачем, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно.

У суді першої інстанції клопотання про надання інших доказів, витребування доказів місцевим судом, призначення районним судом судової експертизи - позивачем не заявлені, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколами та звукозаписами судових засідань.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги ненадання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу в період з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно, ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, тощо, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу у період з лютого 2017 року по листопад 2022 року включно.

Колегія звертає увагу, що право власності на земельну ділянку та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за позивачкою у 2021 році, тобто через чотири роки після розірвання шлюбу між сторонами 07 лютого 2017 року, а автомобіль марки Nissan Murano був придбаний нею 29 січня 2022 року - через майже п`ять років після розірвання шлюбу.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України, відповідно до ч. 3 та ч. 4 зазначеної статті, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або заводом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України, визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовної вимоги щодо встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу після його розірвання, відсутні правові підстави для застосування до спірного майна правового режиму спільної сумісної власності осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Отже, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки, 1/2 частину садового будинку, а також про стягнення з відповідачки компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу Nissan Murano є похідними від вимоги про встановлення зазначеного юридичного факту, а тому також задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний сторонами у період зареєстрованого шлюбу та є об`єктом їхньої спільної сумісної власності. Водночас відповідачка зазначає, що фактично не володіє казаним транспортним засобом, оскільки він перебуває у користуванні позивача (а.с. 131 зворот т.1). На підтвердження цих доводів відповідачкою надано відомості про її звернення до правоохоронних органів щодо заволодіння позивачем автомобілем. Відповідно до листа відділення поліції №2 Дніпровського РУП №432/2184д від 16.02.2023, вказана вище заява ОСОБА_40 була зареєстрована в ЖЄО за №2168 від 09.02.2023 року та згідно ЗУ "Про звернення громадян" розглянута; ознак кримінального правопорушення в розгляді первинного матеріалу не вбачається (а.с. 137 т.1). Суд звертає увагу, що саме за зверненням позивача було замовлено оцінку і складено відповідний звіт 08.03.2023 про ринкову вартість саме конкретного, індивідуально визначеного, колісного транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 96-102 т.1, 102-118 т.4). Враховуючи, що зареєстрований за відповідачкою вищевказаний транспортний засіб вибув з володіння останньої поза її волею, - відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки ГАЗ, модель 330202-14.

Також колегія звертає увагу, що зазначення у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення про визнання кожного із спірних об”єктів рухомого та нерухомого майна об”єктами права спільної сумісної власності сторін - є надмірним; відповідні вимоги не є належним та ефективним способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення.

Вказані позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя в резолютивній частині рішення є неефективним способом захисту, адже не призводить до захисту майнових прав сторін. Такий факт підлягає встановленню судом у мотивувальній частині судового рішення. А належним способом захисту є, зокрема, визнання права власності на частину (половину) спірного майна або врахування його вартості при поділі усього майна подружжя, зокрема, у випадку стягнення компенсації вартості такого майна.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №726/1388/16.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя майна - земельної ділянки, площею 0,0537 га, кадастровий номер 1221455800:01:108:0073, садового будинку загальною площею 67,6 кв.м.,, що розташовані за адресою садівниче товариство « АДРЕСА_1 , транспортного засобу марки ГАЗ, модель 330202-14, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортного засобу марки Nissan Murano, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , - задоволенню не підлягають.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшов безпідставного висновку, зокрема, про доведеність факту проживання сторін однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, у період з 08 лютого 2017 року по листопад 2022 року включно, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до увагу відмову в задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17392,32 грн, згідно платіжної інструкції від 19.12.2025 (а.с. 25 т.4).

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд наголошує, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обгрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати у розмірі 17392 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

Л.П. Никифоряк