Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №715/3125/23 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3125/23

Провадження № 2/715/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Григорчака Ю.П.

секретар судового засідання Соломян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 об`єкта незавершеного будівництва,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з 12 липня 2012 року до 30 червня 2023 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Шлюб був розірваний рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 червня 2023 року. Від спільного шлюбу у них народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28 травня 2009 року рішенням № 41-26 26 сесії 5 скликання Опришенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0.2500 га в с. Опришени Глибоцького району Чернівецької області, яку отримано у власність 11.12.2009 року шляхом державної реєстрації та присвоєнням кадастрового номеру 7321081800:01:003:0485. 12 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася із заявою та отримала у відділі містобудування та архітектури Глибоцької районної державної адміністрації будівельний паспорт для забудови земельної ділянки кадастровий номер 7321081800:01:003:0485 розміром 0.2500 га за адресою АДРЕСА_1 . 03 вересня 2013 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ЧВ 062132470843 на об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». Усі будівельні роботи житлового будинку з господарськими спорудами проводились відповідно до будівельного паспорту.

Спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Його будівництво не закінчено, але він позбавлений можливості здійснити подальше будівництво, оскільки земельна ділянка зареєстрована не на його ім`я, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна. Незавершений будівництвом житловий будинок, що розташований на вказаній ділянці, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати об`єкт незавершеного будівництва, що розташований по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію, розташованого в АДРЕСА_1 на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0.2500 га, кадастровий номер 7321081800:01:003:0485.

В судових засіданнях представники позивача – адвокати Шалар І.В. та Апетракіоає Г.В. підтвердили обставини, викладені в позові, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судових засіданнях відповідачка та її представниця – адвокат Кривич М.О. вказували, що дана позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, заперечувала проти задоволення позову.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він виготовляв вікна для сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Він взяв замовлення на виготовлення металопластикових вікон на початку травня 2013 року, замовлення зробив ОСОБА_1 , який дав йому завдаток. Орієнтовно через місяць він закінчив це замовлення, встановив вікна, після чого ОСОБА_1 оплатив решту суми.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що він є батьком ОСОБА_1 . Після одруження його син з невісткою почали будувати будинок на фундамент, який був розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 . Блок для будівництва привіз він, за який заплатив 12 тисяч доларів. Почали будувати стіни в 2013 році. Участь у будівництві приймав він та його син, невістка також приходила на будівництво. Він також заплатив за черепицю та штукатурку, за виконання робіт заплатив його син. Також він заплатив 10 тисяч доларів за деревину, яка була потрібна для будівництва. Фундамент вже був збудований до початку їхнього будівництва, його син укріпив фундамент.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_1 . Орієнтовно у 2012 році її син уклав шлюб із ОСОБА_2 у Румунії. Після цього син сказав, що вони хочуть будувати будинок, вона з чоловіком замовили черепицю, також її чоловік домовився за блок, дані матеріали оплатили вони, оскільки хотіли допомогти дітям. В подальшому вони домовилися за вікна, сантехніку, штукатурку та проведення електрики. Син з невісткою зайшли жити до хати орієнтовно осінню-зимою.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що батько ОСОБА_2 до її одруження з ОСОБА_1 побудував фундамент та цокольне приміщення. Фундамент тато ОСОБА_2 почав будувати орієнтовно в 2007 році.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Разом із своїм чоловіком орієнтовно в 2007-2008 року вони почали будувати будинок, збудували фундамент та перший поверх. Її чоловік помер у Франції у 2013 році, після його смерті діти отримали страхові виплати, орієнтовно по 8 200 євро. У 2012 році був збудований повністю цокольний поверх.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що він є свояком батька ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_2 позичив у нього гроші, щоб купити земельну ділянку. В подальшому він разом із батьком ОСОБА_2 почали будувати там будинок, викопали котлован, залили фундамент. Після цього будівництво завершилося, батько ОСОБА_2 виїхав у Францію.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 . Даний будинок починав будувати їх батько на їхній земельній ділянці. Після отримання страхових виплат після смерті батька, всі родичі більшу частину даних коштів віддали ОСОБА_2 для будівництва.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказав, що спірний житловий будинок почав будувати тато ОСОБА_2 , побудував фундамент та цокольне приміщення, після чого будівництво зупинилося.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав, що він робив дах в спірному житловому будинку. Пам`ятає, що зимою йому дали замовлення, замовники хотіли індивідуальний матеріал, який виготовляють у Польщі. Орієнтовно в травні чи червні він привіз черепицю. З ним розрахувався ОСОБА_14 , батько ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказав, що в 2014 році він робив малярні роботи у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В спірному будинку, перший поверх робився повністю, другий поверх не робився. ОСОБА_2 вибирала, в якому стилі робити, за роботу розраховувався ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що у 2013 році він штукатурив спірний житловий будинок. З ним домовлявся та розплатився батько ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 28 травня 2009 року рішенням № 41-26 26 сесії 5 скликання Опришенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0.2500 га в с. Опришени Глибоцького району Чернівецької області, яку вона отримала у власність 11.12.2009 року шляхом державної реєстрації та присвоєння кадастрового номеру 7321081800:01:003:0485.

ОСОБА_1 з 12 липня 2012 року до 30 червня 2023 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Шлюб був розірваний рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 червня 2023 року.

Від спільного шлюбу народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася із заявою та отримала у відділ містобудування та архітектури Глибоцької районної державної адміністрації будівельний паспорт для забудови земельної ділянки кадастрового номеру 7321081800:01:003:0485 розміром 0.2500 га за адресою АДРЕСА_1 .

03 вересня 2013 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ЧВ 062132470843 на об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Під час судового розгляду справи судом достовірно встановлено, що на момент реєстрації шлюбу та початку спільного будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 , вже був збудований фундамент, що підтверджується показами свідків, клопотання про допит яких заявлялись обома сторонами. В подальшому спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя.

Згідно висновку експерта №127 від 18 липня 2025 року питома вага фундаменту у вартості завершеного будівництвом об`єкта за адресою АДРЕСА_1 складає 9,85%. Станом на момент проведення експертизи ступінь готовності житлового будинку літ. «А» та прибудованого до нього гаража літ. «Б» становить 89 %, сараю літ. «В» - 98%, огорожі №3 – 90 %, колодязя №1, воріт №2, огорожі №4, хвіртки №5, ями вигрібної №6 та підпірної стіни №7 -100%.

Об`єкт незавершеного будівництва збудований згідно будівельного паспорта, виданого відділом містобудування та архітектури Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області за № 178 від 12 липня 2013 року.

У статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР. передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності на підставах, що не заборонені законом.

Нормами частин 1, 3 статті 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дозвіл на будівництво спірного об`єкта надано відповідачці 04.09.2013 року.

Положеннями ч.1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. В ч.2 цієї статті вказано, що розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 ст.368 Цивільного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У Цивільному кодексі України, крім понять нерухомість, нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 7 цієї статті вказує на те, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що в період фактичного зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12 липня 2012 року по 30 червня 2023 року ними за спільні кошти проводилося будівництво житлового будинку (окрім фундаменту, який був зведений до 2012 року), що розташований по АДРЕСА_1 , на земельної ділянки кадастровий номер 7321081800:01:003:0485 розміром 0.2500 га.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом чоловіка, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Аналогічні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року, 07.09.2016 року та від 03.12.2018 року № 525/511/16 ц.

При поділі спірного житлового будинку (об`єкта незавершеного будівництва), суд враховує, що ОСОБА_2 до вступу в шлюб із ОСОБА_1 було зведено фундамент, тому дана частина житлового будинку не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягає поділу.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги матеріали та роботи, які були зроблені до вступу в шлюб сторонами, а також дані судово-інженерної експертизи відповідно до поставлених перед експертом питань, ОСОБА_1 належить 40,15% спірного житлового будинку (об`єкта незавершеного будівництва), що у частці складає 803/2000.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 49, 81, 89, 110, 141, 206, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , право власності на 803/2000 часток об`єкта незавершеного будівництва, до складу якого входять житловий будинок літ. «А», загальною площею 300,00 кв.м., житловою площею 124,00 кв.м. (ступінь готовності 89%), гараж літ. «Б» (ступінь готовності 89 %), сарай літ. «В» (ступінь готовності 98%), огорожа №3 (ступінь готовності 90 %), колодязь №1, ворота №2, огорожа №4, хвіртка №5, яма вигрібна №6, підпірна стіна №7 (ступінь готовності 100%), розташованого в АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: