Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №636/3127/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/3127/26 Провадження 2/636/3001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВТВ:

30.03.2026 (зареєстровано 31.03.2026) через систему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява адвоката Мулик К.К., яка діє в інтересах позивача, в якій просить розірвати укладений між сторонами 19.06.2021 шлюб; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено наступне. Між сторонами було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 59 від 19.06.2021. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час донька, ОСОБА_3 , проживає з позивачем. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач виїхав закордон. Позивач з донькою залишились в Україні. Відповідач не виявив бажання подальшого підтримання шлюбно-сімейних відносин, у зв`язку з цим, стосунки з відповідачем припинились, кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Таким чином, з Відповідачем сімейного життя не ведеться з 2022 року, шлюбних стосунків не підтримують, а отже збереження шлюбу неможливе. Наразі відповідач працює і проживає в Польщі. Як вже зазначалось, донька ОСОБА_4 проживає з позивачем та повністю знаходиться на утриманні останньої. Зважаючи на те, що через воєнні дії вони вимушені були покинути домівку, винаймати житло та нести інші витрати для забезпечення належних умов проживання, в т.ч. розвитку дитини, що змусило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з Відповідача у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Представник позивача надала заяву, в якій просила розглядати справу без їх участі, позов підтримала.

Відповідач у судові засідання 02.06.2026, 22.07.2026 та 07.08.2026 не з`явився, про місце та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов до суду не надавав, заяв про розгляд справи без його участі не надходило.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що 19.06.2021 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, дружині присвоєно прізвище – « ОСОБА_6 », складено відповідний актовий запис №59, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03.09.2021 (а.с.8/2).

Відповідно до копій довідок від 30.01.2026 про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб (а.с.31) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

До позову надано копію «UMOVA O PRACE» від 04.09.2026, в якій наявне зазначення «Serhii Nesterov» (а.с.10), проте переклад вказаного документа до суду не надано.

Частиною 3 статті 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі статтею 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємовідносини подружжя вважає подальше сімейне життя подружжя і зберігання сім`ї неможливим. За таких обставин шлюб підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За нормами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, ч.5 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позові заявлено вимогу про стягнення судових витрат, орієнтовно на суму 6331.20 грн., до яких віднесено судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та послуги адвоката. У позові зазначено «Відповідно до п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України наводимо попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Зокрема, наразі судові витрати складаються з судового збору в сумі 1331,20 грн., а також витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн., докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення, у відповідності до положень ст. ст. 137, 141 ЦПК України».

На підтвердження витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1331.20 грн. надано платіжну інструкцію №E4B5-T9H3-CP1K-739B від 27.03.2026 (а.с. 1).

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1331.20 грн.

Згідно ч.7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 263-265, 268, 273, 279, 354, п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – « ОСОБА_7 »), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 19 червня 2021 року Вовчанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 19 червня 2021 року складено відповідний актовий запис № 59.

Після розірвання шлюбу прізвища сторін - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини– ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 30 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 , що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача, пов`язані з правничою допомогою, на 14:00 год. 13 серпня 2026 року, в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області (адреса: Харківська обл., м. Чугуїв, пл. Соборна, 2); встановити строк до 12 серпня 2026 року включно для подання позивачем доказів щодо розміру понесених нею судових витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )

Суддя О.О. Золотоверха