Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №953/8545/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8545/25

н/п 2/953/414/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення коштів в сумі 142 812,78 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Позов мотивовано тим, що відповідно до виконавчого листа № 640/6657/16-ц Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 року, на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18.11.2005 року, в розмірі 208 874,96 грн. На підставі виконавчого листа № 640/6657/16-ц Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 року, було відкрито виконавче провадження № 53825085. В подальшому, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.08.2020 року, ВП № 53825085, виконавче провадження було завершено. Рішення суду не виконано

В результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 142 812,78 грн., та складається з: Сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 29 328,14 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 113 484,64 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач – ОСОБА_1 у поданому відзиві та представник у судовому засідання проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що після втрати права на примусове виконання рішення суду основна вимога втрачає примусову захищеність, а тому не може бути підставою для з`явлення похідних вимог за статтею 625 ЦК України. Позивач втратив право на примусове стягнення грошових коштів з відповідача передбачених у випадку застосування положеньч.2 ст.625 ЦК України. Такі обставини, разом з висновками які викладені у Постанові Верховного Суду у справі № 754/511/2, свідчать про наявність підстав для відмову в заявлених вимогах .Просив застосувати строки позовної давності.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 825/2-40/1/5-191 від 18.11.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 20000,00 доларів США, на придбання нерухомого майна та кінцевим терміном погашення кредиту 10.11.2020 року, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, передбачених п. 1.1 даного кредитного договору.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. з матеріалів справи вбачається, що 14.06.2010 року була проведена заміна Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи у зв`язку з зміною найменування юридичної особи, а саме Банк Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» змінив назву, відповідно до цих змін нове повне найменування Банку стало Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКБ «УКРСОЦБАНК».

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13.06.2016р. позовні вимоги буди задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18.11.2005 року у розмірі 208874,96 грн., а також судовий збір у розмірі 3133,12 грн..

Рішення набуло законної сили на його виконання виданий виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа № 640/6657/16-ц Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 року, було відкрито виконавче провадження № 53825085 про стягнення заборгованості в сумі 208874,96 грн.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19.12.2024р. замінений стягувач у виконавчому листі № 640/6657/16-ц, виданому Київським районним судом м. Харкова 06 березня 2017 року на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2015 року у розмірі 208874,96 гривень.

Ухвалами Київського районного суду м.Харкова від 19.12.2024р., від 17.11.2025р. у видачі дублікату виконавчого листа було відмовлено за недоведеністю його втрати.

На теперішні час рішення суду від 13.06.2016р. не виконано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошові зобов`язання відповідача виникли за рішенням суду на підставі кредитного договору, отже позивач має право на стягнення з відповідач інфляційні та 3% річних , у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 142 812,78 грн., та складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 29 328,14 грн., із суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 113 484,64 грн., які розраховані за період з 12.03.2017р. по 23.02.2022р.

Відмова суду у видачі дублікату виконавчого листа, з підстав не доведення його втрати, не припиняє зобов`язання боржника ОСОБА_1 по сплаті заборгованості за рішенням суду.

Суд зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено 3-ри роки, але у перехідних положеннях ЗУ «Про виконавче провадження» вказано про те, що - тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ - визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист № 640/6657/16-ц Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 року, було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження № 53825085. В подальшому, відповідно до постанови виконавця від 22.01.2018р. виконавчий лист був повернутий стягувачу за відсутності майна на яке може бути стягнута заборгованість. В постанові зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 22.01.2021р.

Постановами від 28.08.2020р. Київського ВДВС у м.Харкові СМУ МЮУ виконавче провадження № 53825085 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 208874,96 грн. було передано іншому виконавцю та прийнято до виконання. Таким чином, на теперішній час виконавче провадження № 53825085 триває.

Отже, строк перерваний, трьох річний строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, оскільки на разі визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перервані та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові Великої палати від 02.07.2025 року (справа № 903/602/24) в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

Як встановлено судом інфляційні та 3% річних нараховані позивачем за період з 12.03.2017р. по 23.02.2022р. Отже станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла.

З урахуванням наведеного позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265, 284, 285 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 100 ЄДРПОУ 23494714 )до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі 142812 грн. 78 коп., а також судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Бородіна