Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №503/547/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/547/26

Провадження № 3/503/326/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Рвачова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року о 08 годині 23 хвилини ОСОБА_1 , в м. Кодима по вул. Садова, керував транспортним засобом "Volksvagen Passat" д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_2 проходить військову службу, а тому не зміг з`явитись в судове засідання. Зазначив, що позиція захисту з ним узгоджена, а тому вважав за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 .

З приводу доведеності обвинувачення захисник просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а у випадку, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_2 , вирішити питання про накладення більш м`якого стягнення ніж передбачено законом у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, застосувавши аналогію ст. 69 КК України.

Свої доводи обґрунтовує тим, що фабула оскаржуваного протоколу не відповідає складу адміністративного правопорушення передбаченого ч, 1 ст. 130 КУпАП, адже чинним законодавством не передбачено відповідальність за керування транспортним засобом з ознаками стану алкогольного сп`яніння, як вказано в оскаржуваному протоколі, а також містить невідповідність описаного в ньому складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду) пункту правил ПДР, який передбачає саме таке порушення, адже працівниками поліції вказано, що ОСОБА_1 нібито порушив пункт ПДР - 2.9(а), хоча фабула оскаржуваного протоколу фактично описує порушення ПДР, яке визначено п. 2.5 ПДР.

Також просив суд звернути увагу, що ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки будучи військовослужбовцем він, виконуючи обов`язки пов`язані з проходженням військової служби, слідував до місця призначення.

Крім того вважає, що працівниками поліції були невірно кваліфіковані дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки під час керування транспортним засобом він виконував обов`язки військової служби, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП.

Також зазначає, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування автомобілем, що ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені в протоколі обставини.

Посилаючись на практику Верховного Суду вказує, що рапорт поліцейського, який наявний в матеріалах справи, не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки належить до внутрішніх документів МВС України.

Також зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та на час складання протоколу обіймав посаду водія, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, а тому враховуючи ці обставини, у випадку, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 , просить застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки. Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

З фабули протоколу серії ЕПР1 №621855 від 23 березня 2026 року, який надійшов до суду, встановлено, що 23 березня 2026 року о 08 годині 23 хвилини ОСОБА_1 , в м. Кодима по вул. Садова, керував транспортним засобом "Volksvagen Passat" д.н.з. НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками перебував в стані алкогольного сп`яніння, а саме, тремтіння рук та запах алкоголю з порожнини рота. Результат огляду на приладі Драгер становить 0,58 проміле, з яким водій згоден. ОСОБА_1 поліцейським інкриміновано порушення п. 2.9(а) Правил дорожнього руху, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

У фабулі протоколу дійсно зазначено про відмову від проходження огляду, однак допущена помилка не є такою, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення, оскільки з доданого до протоколу відеозапису та рапорта поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження подальшого огляду у медичному закладі, оскільки погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки.

Щодо посилань захисника на недопустимість та неналежність протоколу про адміністративне правопорушення та рапорта поліцейського, як доказів по справі, суд зазначає наступне.

Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь-які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.

Докази, які містяться у матеріалах справи за своїм обсягом та повнотою відповідають критерію достатності для встановлення істини у справі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621855 від 23 березня 2026 року в якому викладені обставини правопорушення; відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та процедуру проходження ним огляду на стан сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у якому перелічені ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , зазначено результат огляду, а також засвідчено висловлення ОСОБА_1 згоди з результатом огляду; роздрукованим результатом тестування на алкоголь, який становить 0,58 проміле, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820.

Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі, в зв`язку з діями в стані крайньої необхідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби у зв`язку з призовом під час мобілізації, заслуговує на повагу з боку суду, але є таким, що не свідчить про те, що за обставинами вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, він діяв у стані крайньої необхідності.

Стороною захисту не доведено, що у зазначений в протоколі час існувала небезпека, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, та виправдовувала керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах діючого законодавства, оскільки у випадку виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби, у вказаний в протоколі час, все одно мала б місце ідеальна сукупність правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Отже, ураховуючи, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець, винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу з приводу керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

З приводу доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи відсутні такі відомості, суд зазначає наступне.

Складання працівником поліції окремого документу про відсторонення особи від керування транспортним засобом законом не вимагається. Однак, навіть невжиття поліцейським такого превентивного заходу, у відповідності до положень ст. 266 КУпАП, свідчить лише про невиконання ним відповідних приписів та жодним чином не впливає на наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, а також не є підставою для закриття провадження у справі.

При вирішенні питання щодо призначення адміністративного стягнення, враховуються положення ст. 33 КУпАП, а саме характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності особи за вчинене нею правопорушення і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно довідки Ст. ДОП СП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 23 березня 2026 року доданої до протоколу встановлено, що ОСОБА_3 видавалось посвідчення водія, а відтак, до нього може бути застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Ураховуючи зазначене, керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння тягне за собою накладення штрафу з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить положень, які б давали суду можливість накласти на правопорушника більш м`яке стягнення, ніж передбачене санкцією статті КУпАП, а застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Б.С. Сердюк