Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №705/3818/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3818/26

2/705/3255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Умань Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Піньковського Р.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що до 04 липня 2017 року сторони перебували у шлюбі, від якого народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 січня 2021 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки стягнуто аліменти в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до вказаного рішення, нею був отриманий виконавчий лист, який був поданий на виконання до Корсунь-Шевченківського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) та відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з відповідача №65013057.

Відповідач халатно відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема по сплаті аліментів він завжди мав заборгованість, що змусило її в 2023 році звернутися до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. 24 травня 2024 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області було винесено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів.

На даний час відповідач продовжує сплачувати аліменти так, як вважає за потрібне і тоді коли має бажання. Внаслідок невиконання відповідачем рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 21 січня 2021 року у справі №699/689/20 за ним знову станом на 01.03.2026 року утворилась заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки в розмірі 34589,47 грн., яка складається з заборгованості розміром 9142,47 грн, яка була до вересня 2023 року та 25 397,00 грн. - заборгованість станом на 01.03.2026.

Заборгованість утворилася з вересня 2023 року по лютий 2026 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. На дату подання позову, відповідачем заборгованість не оскаржена та не виплачена.

Враховуючи викладене, нею здійснено розрахунок неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, яка складає 32 930,31 грн.

Просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 34899,72 грн. по виконавчому провадженню №65013057 від 02.04.2021.

Представник відповідача – адвокат Верховська Н.О. подала на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовні вимоги не визнають, в задоволені позову просять відмовити, обґрунтовуючи наступним.

Зазначає, що позивач здійснює розрахунок пені на підставі Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.03.2026.

Згідно з ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Відтак, звертаю увагу суду на те, що Позивач здійснила розрахунок пені, стягнення якої є предметом позову, на підставі недійсної довідки, що дає підстави для Відповідача не визнавати позовні вимоги в повному обсязі.

Більше того, розрахунок заборгованості від 01.03.2026 виконаний неправильно, зокрема не враховано більшість платежів, здійснених Відповідачем. Після того, як Відповідач дізнався про подачу позову у цій справі, він звернувся до виконавця Корсунь-Шевченківського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Київського МУ МЮ України Проценко Альони Михайлівни, яка здійснила перерахунок заборгованості зі сплати аліментів Відповідачем в межах виконавчого провадження №65013057 з урахуванням усіх здійснених Відповідачем платежів. За результатами перерахунку державним виконавцем Проценко А.М. встановлено, що заборгованість Відповідача станом на 17.06.2026 складає 8 894,00 грн.

Відповідач також надає до суду докази здійснення виплат по аліментах. Більше того, станом на день подачі відзиву, вищевказана заборгованість погашена в повному обсязі.

19.06.2026 відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на рахунок Корсунь-Шевченківського ВДВС кошти у розмірі 4 450,00 грн. 05.07.2026 відповідач сплатив залишок заборгованості, перерахувавши на рахунок Корсунь-Шевченківського ВДВС кошти у розмірі 4 500,00 грн.

Крім того, у позовній заяві Позивач зазначає, що Відповідач «не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків», що не відповідає дійсності. По-перше, матір Відповідача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на диспансерному обліку з діагнозом «цукровий діабет, інсулінозалежний», що підтверджується відповідною Довідкою. Відповідач приймає участь у матеріальному забезпеченні лікування матері. По-друге, Відповідач має на утриманні малолітню дитину, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач подала до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вважає, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який було подано нею як доказ до позову терміну дії не має та є належним доказом наявності прострочених платежів або несплати аліментних платежів.

Відповідач надає підтвердження, що він частково оплатив заборгованість після того, як дізнався про подачу позову до суду. Він не спростував наявність у нього заборгованості за грудень 2024 року, за січень 2025 року. Крім того, квитанції містять невідповідність призначення деяких платежів.

Вважає, що сплата відповідачем заборгованості в червні 2026 року ніяк не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату аліментів за минулий період.

Заперечує проти того, що мати відповідача знаходиться на його утриманні, оскільки є фізичною особою підприємцем та здійснює господарську діяльність і ніякої підтримки сина не потребує. Крім того, наявність ще однієї дитини у відповідача не є причиною не сплачувати аліменти старшій доньці та ухилятися від її утримання та виховання.

Представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив в яких наголошує, що розрахунок заборгованості від 01.03.2026, що долучений позивачем у якості додатку до позовної заяви, виконаний неправильно, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 17.06.2026, здійснений тим самим державним виконавцем Проценко Альоною Миколаївною.

За результатами перерахунку державним виконавцем встановлено, що заборгованість відповідача станом на 17.06.2026 складала 8 894,00 грн., яку відповідач погасив повністю.

Суд, врахувавши процесуальну позицію сторін, викладену в заявах по суті, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 травня 2012 року, виданого Стеблівською селищною радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є: батьком – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_6 . Актовий запис №11.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 18 вересня 2018 року, актовий запис №2202. Прізвище після одруження – чоловіка « ОСОБА_8 », дружини « ОСОБА_8 ».

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.01.2021 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Постановою про відкриття виконавчого провадження №65013057 від 02.04.2021 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Корсунь-Шевченківського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні 65013057, станом на 01.03.2023 року боржник ОСОБА_2 має сукупний розмір заборгованості у сумі 34589,47 грн., яка складається з заборгованості до 01.09.2023 в суму 9192,47 та за період з вересня 2023 року по лютий 2026 року.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно.

Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Згідно ч. 1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2020 року в справі № 357/14929/18 (провадження № 61-20849св19) суд дійшов висновку, що стягнення неустойки (пені) є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Так, неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником.

Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.

Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочки.

При вирішенні спору суд враховує, що Сімейним Кодексом України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається.

В такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідачем до суду надано розрахунок заборгованості здійснений державним виконавцем Проценко А.М. станом на 17.06.2026, відповідно до якого за період з жовтня 2023 по лютий 2026 року, тобто який був зазначений у первинному розрахунку, наданому позивачем, у відповідача була відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, відповідно на яку може нараховуватись неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що поданий позивачем при зверненні з даним позовом до суду розрахунок пені станом на 01.03.2026 в розмірі 32 930,31 гривень, був складений державним виконавцем у виконавчому провадженні №50377485 без врахування всіх обставин щодо відповідача стосовно розміру його обов`язкових платежів за відповідні періоди 2023-2026. При цьому, під час розгляду справи державним виконавцем було здійснено повторний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на 17.06.2026, відповідно до якого у відповідача момент подачі даного позову заборгованість по сплаті аліментів за період з жовтня 2023 по лютий 2026 року відсутня, а отже відсутні підстави для нарахування неустоки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

За встановлених обставин, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 196СК України, ст. ст. 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову – відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський